РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН І РІВЕНЬ ЕФЕКТИВНОСТІ КРЕДИТУВАННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
2.1. Механізм державної програми підтримки сільського господарства
Розвиток сільського господарства України є визначальним у зростанні добробуту населення. Від того наскільки правильно визначені принципи державної політики стосовно сільськогосподарських товаровиробників, а також інструментів реалізації цієї політики, залежить ефективність функціонування галузі в довгостроковій перспективі, її конкурентоспроможність на світовому ринку. В усіх країнах світу використовується державна підтримка сільськогосподарських товаровиробників.
Це пов'язано з тим, що природно-кліматичні фактори включають:
* неможливість (за окремими винятками) організації поточного виробництва, що потребує значних обсягів кредитів, з різними термінами погашення;
* наявність сезонного розриву між вкладенням коштів та їх надходженням від реалізації виробленої продукції, з терміном погашення до півтора року;
* безперервність процесів відтворення в агропромисловому виробництві, які не можуть бути зупинені і тому потребують постійного та своєчасного вкладення коштів та своєчасного надання кредитів;
* необхідність тримати в обороті значний запас сировини та матеріалів, що уповільнює швидкість обігу коштів і потребує відповідних форм кредитного забезпечення необхідного обсягу оборотних засобів;
* використання значної частки продукції і сировини для продовження процесу виробництва, що потребує специфічного кредитного забезпечення як за формою, так і за терміном;
* потребу в швидкій переробці або реалізації виробленої продукції, яка не може довгий час зберігатись, що потребує гарантованих видів оплати.
Соціально-економічні та правові фактори обумовили:
* значне відставання агропромислового виробництва від інших галузей народного господарства у рівні фондоозброєності праці, що потребує значного обсягу інвестиційного забезпечення галузі, в тому числі кредитного характеру;
* надмірний моральний і фізичний знос засобів виробництва, що викликає потребу у значних довгострокових вкладеннях;
* недостатній рівень забезпечення аграрного сектору авансовими платежами, що збільшує потребу в кредитному забезпеченні галузі;
* випередження темпів росту витрат виробництва над темпами зростання реалізаційних цін на вироблену продукцію, в результаті чого виник диспаритет цін, ліквідація якого потребує значної фінансової підтримки галузі з боку держави;
* вилучення значної частини доходів сільського господарства платежами в бюджет і особливо в позабюджетні фонди;
* зростання заборгованості за реалізовану сільськогосподарську продукцію, що потребує вдосконалення системи розрахунків та збільшує потребу в додатковому фінансовому забезпеченні галузі;
* відмову переробників сільськогосподарської продукції брати участь у формуванні фінансових ресурсів підприємств аграрного сектору економіки, що викликає додаткову потребу в фінансовій підтримці товаровиробників аграрного сектору, в тому числі кредитного та безоплатного характеру;
* висока ризиковість;
* специфічність застави та її зміни ціни, зокрема, землі та майна спеціалізованих виробництв;
* невідповідність ступеня ризику та прибутковості. В порівнянні з іншими галузями економіки аграрний сектор є дуже високоризиковою галуззю, з відносно низьким рівнем прибутковості.
Здійснюються відповідні спроби фінансування потреб сільськогосподарського виробництва і в нашій країні. Всього розроблено 29 програм фінансової підтримки сільського господарства, які об'єднані в окремі групи. В межах фінансування попередніх років у середньому на одну програму припадає майже 16 млн. грн. [16, с. 12]. За розрахунками економістів щорічна потреба державної підтримки АПК становить близько 6 млрд. грн., реально виділяється трохи більше мільярда. На сьогодні держава не має змоги направляти в АПК необхідних 10-12% свого бюджету.
Структура сучасної державної фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств представлена відповідною схемою (рис.2.1).
Рис.2.1. Структура державної фінансової підтримки сільського господарства
Питання бюджетної підтримки в аграрному секторі за останні роки зазнавало значних змін. Визначивши пріоритети бюджетного фінансування галузі, держава почала вирішувати питання збільшення ефективності використання виділених фінансових ресурсів. Високу ефективність мають ті заходи, що використовуються для цільових програм: компенсація за посіяну озимину, доплата за високо вагові кондиції молодняку та інші.
Але більш відчутний результат дає та бюджетна гривня, що як мультиплікатор дозволяє додатково залучати 10, 20 і більше гривень з інших джерел.
Найменш ефективним є пряме бюджетне фінансування повних витрат згідно з програмою, оскільки у такій схемі виділена бюджетна гривня повністю не доходить до сільськогосподарського виробника, бо частина коштів витрачається на утримання апарату, наприклад, лізинг сільгосптехніки. До цього механізму за останні роки залучилося до 80% реформованих підприємств та більше сотні банків.
Надходження кредитних ресурсів у сільське господарство зростає, підвищується ефективність їх використання. Прикладом ефективних фінансових заходів стала державна програма підтримки агропідприємств через механізм здешевлення банківських кредитів. Саме ця програма визнана всіма зарубіжними та вітчизняними експертами найефективнішою та прозорою.
Вперше в Україні механізм часткової компенсації ставок за кредитами комерційних банків сільськогосподарським та іншим підприємствам АПК був запроваджений у 2000 році і триває по сьогоднішній день.
На початку лютого 2000 року Уряд України прийняв рішення про відмову від забезпечення сільськогосподарських підприємств матеріально-технічними ресурсами та застосування механізму стимулювання грошового кредитування через запровадження часткової компенсації ставки за кредит