РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СКЛАДОВИХ ПІДТРИМКИ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА В СУЧАСНІЙ АГРАРНІЙ ПОЛІТИЦІ УКРАЇНИ
2.1. Тенденції розвитку політики підтримки сільського господарства в Україні та світі
Загальна нестабільність державної політики та її не завжди однозначний вплив на сільське господарство (ринки та ціни) вимагає проведення аналізу політики підтримки аграрного сектору відповідно до її хронологічної послідовності та складових. Еволюцію підтримки сільського господарства України в трансформаційний період з 1991 по 2004 рік можна назвати часом своєрідного становлення та розвитку ринкової економіки в аграрному секторі України. В даний період спостерігається зміна напрямку державної політики України від командно-адміністративних методів регулювання економікою до поступового впровадження в дію ринкових механізмів. Така тенденція прослідковується в економіці країни в цілому, та в аграрному секторі - зокрема.
В перші роки незалежності України державна політика характеризувалася загальними рисами командно-адміністративної системи, що проявлялося через державне замовлення на основні види сільськогосподарської продукції, що базуються на індикативних цінах. В результаті загальної лібералізації цін на ресурси, при збереженні монополії на їх виробництво, призвело до встановлення монопольних цін, що в поєднанні з гіперінфляцією значно ускладнювало фінансовий стан аграрних підприємств. Державна підтримка в цей час була спрямована на компенсацію збитків аграрних підприємств від реалізації власної продукції, оскільки споживчі ціни не покривали виробничих витрат та витрат на зберігання, переробку та збут.
З червня 1992 року державна підтримка виробництва тваринницької продукції здійснювалася шляхом доплати на тваринницьку продукцію за кожну тонну її реалізації державі. Держава надавала підтримку сільськогосподарським виробникам через реструктуризацію заборгованості як допомогу від інфляційних процесів, компенсацію у вигляді фіксованих сум на паливо, електроенергію, яка розраховувалася за кожну тонну основних видів продукції, поставленої до державної заготівельної системи. Це була фаза високого рівня підтримки за умов планової економіки, проте така підтримка була неефективною з причин недостатності компенсаційних виплат, їх несвоєчасного надходження до аграрних підприємств та нераціонального використання інших важелів державного регулювання.
З метою розширення впливу економічних важелів регулювання в 1994 році запроваджено вільний вибір торговельних партнерів для колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств та недержавних аграрних формувань, проте недосконалість ринкової інфраструктури, її слабке розгалуження продовжувало дію механізму державних закупівель. Лише в 1996 році припинено державну підтримку аграрного виробництва шляхом державних закупівель, проте на такий стратегічний вид продукції, як зернові даний механізм продовжено до 1998 року. Надання самостійності аграрним підприємствам та проведення лібералізації цін не дали бажаного результату, оскільки рівень збитковості в даний період зростав, що негативно впливало на фінансовий стан аграрних підприємств.
Основні економічні показники розвитку сільськогосподарських підприємств України зображені в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Економічні показники розвитку сільськогосподарських підприємств України в 1995-2003 роках
Показник
Роки19951997199819992000200120022003Видатки Державного бюджету України на сільське господарство, лісове господарство рибальство і мисливство, млн. грн.н/дн/дн/д607,8885,71094,81377,62805,9У % до суми Державного бюджету Українин/дн/дн/д1,91,82,02,23,7Прибуток (збиток) у сільськогосподарських підприємствах України, млн. грн.12094?748,1-4060,9-3399,11410,9834,1-330,8-25,1Рівень рентабельності сільськогосподарських підприємств (вся діяльність),%10,6-23,9-28,3-22,195-1,9-0,03Рівень рентабельності сільськогосподарських підприємств - рослинництво, %55,514,5-3,3830,835,821,141,7Рівень рентабельності сільськогосподарських підприємств - тваринництво, %-16,5-54,3-49,9-46,6-33,8-6,6-17,2-18,8% збиткових сільськогосподарських підприємств30,2н/д91,984,234,543,953,351,5Рівень рентабельності зерна, % 85,637,51,91264,843,317,545,8Рівень рентабельності цукрових буряків, %31,2-10,4-12-14,86,11,5-11,26,2Рівень рентабельності м'яса ВРХ, %-19,8-61,5-59,3-57,9-42,3-21,4-41,3-44,3Рівень рентабельності м'яса свиней, %16,7-57,4-47,4-51-44,3-7,2-16,9-33,0? млн. крб.
Державний комітет статистики України
Нестабільність державної політики в поєднанні з макроекономічними проблемами не забезпечило зростання рівня ефективності аграрних підприємств, і не зважаючи на проведення державної підтримки, рентабельність сільськогосподарської продукції мала тенденцію до зниження протягом 1997-1999 років, а процент збиткових підприємств досяг рівня 91,9% в 1998 році. Такі результати діяльності аграрних підприємств спонукали до пошуку адекватних механізмів державної підтримки національних виробників.
Збитковість більшості великих сільськогосподарських підприємств відбувалася частково внаслідок вражаючих розривів у грошових потоках та неможливістю отримати банківські кредити, вимагала продовження державної політики підтримки аграрних підприємств через систему товарних кредитів, що було фактичним продовженням системи державних закупівель. Державний товарний кредит виконував функцію постачання матеріально-технічних ресурсів в обмін на майбутній розрахунок сільськогосподарською продукцією в натуральній формі. Основними товарними ресурсами було паливо, добрива, хімікати, але поряд із сезонним постачанням відбувалося і довгострокове кредитування у вигляді лізингу сільськогосподарської техніки.
Учасниками схем державного товарного кредитування були, з одного боку, великі сільськогосподарські підприємства, з іншого - виробники матеріально-технічних ресурсів (приватні та частково державні компанії, я
- Київ+380960830922