РОЗДІЛ 2
ЛЕКСИЧНІ ЗАСОБИ З. ЛЕНЦА В МАЛИХ ЕПІЧНИХ ЖАНРАХ
2.1. Засоби символіки як одна з домінант ідіолекту Ленца
Не можна стверджувати, що мова Ленца рясніє різноманітними тропами, проте в нього є декілька улюблених стильових засобів, які він раз y раз використовує. Головні з них - оксюморони, епітети, символи - будуть описані більш детально, але слід зауважити, що ними наявність тропів у текстах Ленца не обмежується.
Процентне співвідношення використання улюблених тропів у малій епіці Ленца представлено в наступній діаграмі:
Рис. 2.1.
Як і в будь-якому художньому творі, доволі часто в малих епічних жанрах Ленца використовуються метафоричні перенесення, порівняння, алегорії тощо. Зрідка трапляються порівняння, що, як правило, не несуть самі по собі особливого змістовного навантаження, а слугують кращому розкриттю душевного стану людини. Мета їх використання розкривається лише в сполученні з іншими стильовими засобами. Наприклад, образне порівняння з оповідання "Настрої моря" ("Stimmungen der See", 1957): "die Bucht lief das Seil hinauf wie eine gegen den Himmel laufende Welle..." [д-23, с. 237] робить опис розгніваної природи набагато яскравішим. Виразні метафори "вузол піднявся" ("die Bucht lief hinauf ") та "хвиля, що біжить" ("laufende Welle") роблять опис більш вражаючим для уяви адресата. Перенесення на природу якостей живих істот неначе оживлює першу до символічної діючої особи, як демонструє інший приклад з тієї ж новели: "Am Horizont standen wei?geanderte graue Wolken; es sah aus, als hinderte ihr Gewicht sie daran, uber den Himmel heraufzuziehen" [д-23, с. 243]. Використання дієслів "стояли" ("standen"), "видертися" ("heraufziehen"), які можна застосувати до живої істоти при описі її відповідних дій, надає хмарам людських властивостей. Ну а фантастична гіпербола "видертися на небо" ("uber den Himmel heraufziehen") не лише демонструє зліт фантазії адресанта, а й робить опис навдивовижу гарним.
Взагалі письменник досить часто використовує уособлення, бо природа для нього - не просто тло, а такий же діючий персонаж, як і людина: "Ich mochte meinen, das lag auch am April, der die Ostsee beunruhigte, der im Mischwald pfiff, die Felder trankte - an dem April, der sich sozusagen in jeder neuen Minute widerprach." [д-25, с. 241]. Згаданий тут місяць "April" ("квітень") є також повновладний виконавець дій, що впливають не лише на природу, а й на настрої та вчинки людей. Це саме квітень, за ствердженням Ленца, "beunruhigte die Ostsee" ("хвилював балтійське море"), "pfiff im Mischwald" ("свистів у змішаному лісі"), "trankte die Felder" ("напоїв лани"). Уособлення переноситься також і на дії тварин, як в оповіданні "Der Sohn des Diktators" ("Син диктатора", 1960): "In den letzten beiden Monaten erlauben sich die Schakale, was sie sich vorher nie zu erlauben wagten" [д-24, с. 144]. Слово "die Schakale" ("шакали") в даному випадку стосується не лише тварин, а використано в переносному значенні стосовно людей з такими ж підлими рисами характеру. Імпліцитне значення слова наводить на велику кількість асоціацій у зв'язку з контекстом. Як відомо, шакали не дуже сміливі тварини і якщо нападають, то лише на слабшого від себе чи пораненого. Отже, завдяки цьому слову можна зробити висновок про те, що справи головного персонажа кепські, бо "шакали" осміліли і "erlauben sich, was sie sich vorher nie zu erlauben wagten" ("дозволяють собі таке, на що вони ніколи раніше не наважувалися"). І все це адресат домислює сам на основі простого на перший погляд опису поведінки тварин.
Комбінуючи мовні засоби, Ленц часто поєднує порівняння з повтором, при цьому перше підтримує друге: "eine graue Fahne von Kalkstaub, grau wie eine Fahne der Resignation" [д-24, с. 9] ("Freund der Regierung" - "Друг уряду", 1959). Порівняння "grau wie eine Fahne der Resignation" ("сіра як стяг покірності та приборканості") в цьому випадку лише посилило вплив повтору словосполучення "graue Fahne" ("сіра завіса (стяг)").
Звичайно, будь-який художній текст неможливо уявити без епітетів. І хоча мова Ленца тяжіє до наукового стилю, проте певна кількість епітетів присутня і в ній. Про функції повторених, лейтмотивних епітетів вже згадувалося, коли мова йшла про імпліцитне зображення дійсності: "Seitdem besteht zwischen beiden Familien das schone tragische Schweigen" [д-25, с. 237] ("Das unterbrochene Schweigen" - "Перерване мовчання", 1975). Тут епітети "schon" та "tragisch" розкривають протилежне значення слів. Немає нічого "трагічного" і тим більш "гарного" в тому, що сусіди-селяни не розмовляють одні з одними роками через дрібні побутові сварки; це просто смішно, а не трагічно, скоріше трагікомічно. Але епітети використовуються Ленцем і в інших випадках для більш образного чи детальнішого опису речі чи дійової особи, як в оповіданні "Vorgeschichte" ("Напередодні", 1961): "wenn ich daran denke, wie Vater sich erhob, mit herabgezogenen Lippen, steifnackig dastand und jeden einzelnen musterte, abschatzig und befragend, bevor er sein Glas hob und in die erwartungsvollen Gesichter hineinsprach mit seiner Kapitansstimme, was ich immer horen werde..." [д-24, с. 185]. Описові епітети підтримують атмосферу напруги, що виникла в кімнаті: "herabgezogenen Lippen" ("стиснуті губи"), "abschatzig und befragend" ("презирливо і допитливо"), "erwartungsvollen Gesichter" ("очікуючі обличчя") - все це свідчить про складні взаємини між присутніми.
Однією з особливостей стилю Ленца є наявність ізольованих епітетів, як правило, декількох, що виносяться за нормативну синтаксичну рамку речення : "Kommen Sie, - sagte eine Stimme, freundlich und schwach" [д-23, с. 121] ("Der gro?e Wildenberg" - "Великий Вільденберг", 1954). Епітети "freundlich" ("приязний") та "schwach" ("слабкий"), що стоять після іменника, до якого вони відносяться, привертають до себе більшу увагу читача. Такий же приклад можна навести і з оповідання "Лукас - покірливий слуга" ("Lukas, sanftmutiger Knecht", 1953)