Розділ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Об‘єкт дослідження та його характеристика
2.1.1. Шавлія мускатна Salvia sclarea L.
Родина Губоцвіті – Laminaceae
Ботанічний опис. Багаторічна трав’яниста рослина родини губоцвітих. Стебла
чотиригранні, від основи підведені бо прямостоячі, до 100-120 см заввишки,
розгалужені, облистнені, густо опушені кучерявими, не дуже довгими волосинками,
з домішкою коротких і довгих стеблових залозок. Стеблові листки супротивні,
довгочерешкові серцевидно-яйцевидні, великі, тупі або тупуваті, по краю
подвійно вигризено-зубчасті, коротковолосисті та залозисті; верхні листки під
суцвіттям короткочерешкові, дрібніші, загостреніші; покривні листки сидячі,
широко-яйцевидні, відтягнуто-загострені, майже цілком плівчасті, на поверхні
майже голі, з країв коротковійчасті, білуваті або червонуваті, вдвоє
перевищують чашечки, на самій верхівці без квіток у пазухах. Квіти двостатеві,
неправильні, в несправжніх 4-6-квіткових кільцях, що утворюють
волосисто-розгалужене, коротше за вегетативну частину стебла суцвіття; віночок
блідо-рожевий, лілуватий чи білуватий, двогубий (верхня губа серпоподібно
зігнута, на верхівці війчаста, зовні коротковолосиста і залозиста; нижня –
трилопатева, з широкообернено-яйцеподібною, чашоподібно ввігнутою середньою
лопаттю), з плівчастою округлою лусочкою в трубці біля зіва. Плід складається з
чотирьох однонасінних горішкоподібних часток. Цвіте з липня до вересня [103].
Поширене захворювання – чорна коренева гниль, що спричинюється грунтовим
патогеном – Thielaviopsis basicola (Berk. Et Br.) Ferr [161].
Розповсюдження. На земній кулі росте близько 700 видів шавлій. Вони широко
разповсюджені у теплому та помірному поясах обох півкуль. Росте у Криму, на
Кавказі, в Середній Азії.
Усі сорти поділяються на три біологічні підгрупи. До першої групи належать
сорти, що плодоносять у перший і другий рік життя - В-24, С-785; до другої
групи - сорти, що плодоносять лише у перший рік - А-19 і А-164; до третьої
групи - дворічні сорти основне цвітіння яких припадає на другий рік життя -
С-1122 [137]. У колекції Інституту ефіроолійних і лікарських рослин УААН (м.
Сімферополь) підтримується 6 вітчизняних сортів, 4 зарубіжні сорти та 8
селекційних форм [34]. Серед них районованими чи визнаними як перспективні сорт
С-785 (створений методом індивідуального відбору з дикоростучого виду), сорт
Кримський ранній (створений з селекційного зразка 1054), сорт Кримський пізній
(створений з потомства (нащадків) одноразового самозапилення С-785) і гібрид
Однорічний 1 (створений шляхом сортолінійної гібридизації стерильної лінії
ЦМС-1 з сортом А-19) [121].
Вміст діючих речовин. У суцвіттях і листках синтезується ефірна олія (0,3-0.5
%), до складу якої входить складний ефір ліналоолу та оцтової кислоти (50-70%),
вільний спирт ліналоол, склареол, оцимен, цедрин, мірцен. Також виявлено
ароматичні смоли, мурашину кислоту, сапоніни та інші речовини [161].
У насінні – до 22 % білка, близько 30 % жирної олії, що швидко висихає; у
коренях – кумарини [60].
Якісний склад флавоноїдів встановлено лише у листках шавлії лікарської Salvia
officinalis L. (генкванін, гіспідулін, 6-метокси-генквінін, лютеолін,
сальвітин, 6-гідроксилютеолін, непетин і цинарозид) [105] та надземній частині
шавлії сухостепової Salvia tesquicola Klok.et Pobed. (цинарозид сколімозид,
7-О-D-глюкуронід лютеоліну та 7-О-D-глюкуронід хризоеріолу) [217].
При дослідженні ліпідів листків Salvia officinalis L., S. nutans L., S.
pratensis L. та S. sclarea L. встановлено, що основним їх компонентом є
тригліцериди, у складі яких виявлено 15 жирних кислот. Серед них головними є
лінолева (37,54-47,24%), ліноленова (25,20-41,05%) і олеїнова (12,74-20,51%)
кислоти [50].
Встановлено також у листках S. officinalis наявність алкалоїдів, дубильних і
смолистих речовин. Найбільший вміст ефірної олії у фазі плодоношення, а
дубильних речовин – восени (жовтень, листопад). Крім того, містяться олеонолова
та урсолова кислоти; дитерпен сальвін; фенолкарбонові кислоти: кофейна,
хлорогенова, ноохлорогенова, криптохлорогенова, розмаринова; вітаміни Р та РР;
гіркоти, фітонциди [105].
В листках S. officinalis містяться [105]: зола – 14,60 %; макроелементи, мг/г:
Са – 40,90, К – 22,90, Mg – 9,20, Fe – 0,80; мікроелементи, мкг/г: Mn – 99,20,
Zn – 97,40, Sr – 89,70, B – 78,00, Al – 73,92, Cu – 15,50, Pb – 5,23, Cr –
2,69, Ni – 1,53, V – 1,25, Co – 0,80, Se – 0,18, Li – 0,15. Невиявлено – Mo,
Ba, Cd, Ag, Au. Концентрує Fe, Zn, Sr.
Застосування. У фармакології використовуються суцвіття, стебла та листки шавлії
мускатної [161]. Древні лікарі Гіпократ, Діоскорид вважали шавлію священною
травою. Її використовували як протизапальний, в’яжучий, дезинфікуючий,
кровозупинюючий і послаблюючий засіб. Ефірну олію S. sclarea використовують у
фармацевтичній практиці для ароматизації ліків, для покращення травлення, при
захворюванні нирок, а в парфюмерній промисловості – як фіксатор запахів.
Емульсії з мускатно-шавлійної та інших олій застосовують для лікування
остеомієліту, варикозного розширення вен. Із відхідних, після перегонки олії,
вод готують лікувальні ванни для лікування ревматизму, порушень опорно-рухового
апарату, радикулітах, деяких захворюваннях периферійної нервової системи та
аплікації при поліартриті, остеомієліті, деформуючому артрозі, трофічних
виразках. Рослини використовуються у складі багатокомпонентних чаїв, які
рекомендуються для нормалізації травлення, при тахікардії та захворюванні
органів дихання [103, 161, 206].
Шавлія мускатна має важливе харчове значение. Листя шавлії у кондитерській
промисловості в
- Київ+380960830922