РОЗДІЛ 2
СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ ІНГРЕДІЄНТІВ
ПАРАМЕТРІВ КНИЖКОВИХ ВИДАНЬ
2.1. Інгредієнти вихідних даних для видавничо-поліграфічних процесів
Широкий вибір поліграфічної продукції став можливим завдяки запровадженню нових комп'ютерних технологій підготовки та випуску друкованих видань - від брошур і буклетів до журналів, книг та багатоілюстрованих альбомів. Формати видань можуть враховувати потреби та побажання замовника, узгоджені з можливостями друкарні, яка реалізує замовлення. При виборі формату видання необхідно враховувати: оптимальну площу сторінки, зручну для читання після розміщення на ній тексту та ілюстрацій; співвідношення площі і товщини блоку; формат і тип паперу; колірність зображень та ін.
Як свідчать дослідження [3,8,11,42,44,47], однією з визначальних категорій книжкового видання є формат сторінки. Його розміри суттєво залежать від кегля, гарнітури, насиченості та накреслення шрифта. До цих факторів додаються міжрядкові інтервали, абзацні відступи, способи форматування (в тому числі способи вирівнювання) тексту, а також такі суб'єктивні фактори, як зручність та швидкість читання.
Слід зауважити, що найбільша швидкість читання досягається при наявності у рядку від 40 до 60 знаків [42, 60]. Це відповідає приблизно форматам від 3 до 5 квадратів для шрифту 8 кеглю; від 3,5 до 5,75 квадратів для кеглю 9; від 4 до 6,5 квадратів для кеглю 10. Вигідними з економічних міркувань вважаються такі співвідношення горизонтального і вертикального форматів сторінки - 1:1,6; 1:1,8, що відповідає форматам 4,5 ? 8; 5,5 ? 9; 7 ? 12 квадратів.
Формати паперу визначаються характером видання. Для книжкових видань найчастіше вживаються формати А4 (210 мм ? 297 мм) та А3 (297 мм ? 420 мм).
В комп'ютерних видавничих системах використовується обернена схема визначення параметрів сторінки [61]. Суть її полягає в тому, що горизонтальний та вертикальний розміри прямокутника, що ідентифікує собою задруковану площу сторінки, визначають розмірами незаповненого простору, так званими полями. Вони вказують відстані тексту від країв аркуша (рис. 2.1) і розраховуються в залежності від встановлених форматів тексту і паперу. Задаються також відстані від краю
Рис. 2.1. Загальна схема структурних фрагментів
книжкової сторінки.
тексту до верхнього чи нижнього колонтитула. При цьому слід враховувати, що корінцеве поле в книжці повинно бути найменшим, зовнішнє (бокове) більшим від верхнього, а нижнє більшим від зовнішнього. З огляду на це, сторінка розміщується на так званій оптичній середині.
Залежність кількості рядків, які вміщаються на сторінці, від висоти сторінки набору (вертикального формату) і міжрядкового інтервалу наведено в табл.2.1.
Таблиця 2.1
Залежність кількості рядків від вертикального
формату та міжрядкового інтервалу
Висота
сторінки,
дюйми
(мм) Число рядків при міжрядковому
інтервалі, в пунктах (мм) 6 (2.1)8 (2.8)10 (3.5)12 (4.2)14 (4.9)1/4 (6.35) 3 2 1 1 11 (25.4) 12 9 7 6 54 (101.6) 48 36 28 24 208 (203.2) 96 72 57 48 4410 (254.2) 120 90 72 60 51
Міжрядковий інтервал видання у видавничих системах встановлюється в залежності від характеру публікації, параметрів сторінки, шрифтового забезпечення, художнього оформлення і т. п. Кожна із систем має власне градуювання розмірів міжрядкових інтервалів: це так званий одинарний, півторазначний та подвійний інтервал, мінімальний і точний (в пунктах). Вживається також коефіцієнт, який збільшує значення інтервалу множенням його на задане число. Оптимальна величина міжрядкового інтервалу на 20% більша від кеглю шрифта, що використовується, і прямо залежить від довжини рядків.
Аналогічні процедури здійснюються для задання абзацного відступу, який для кожної комп'ютерної видавничої системи може мати наперед визначене, або введене користувачем значення. Автоматичним способом може бути реалізовано задання виступу для першого рядка абзацу. У будь-якому випадку необхідно забезпечити вимоги, які стосуються не тільки естетичного вигляду тексту та процесу його конструювання, але й необхідності перекриття абзацного відступу (при його наявності) кінцевим рядком абзацу не менш, ніж у півтора рази. Забезпечення цієї вимоги може вплинути на величину пробілів між словами. В цій ситуації вперше зустрічаємо параметричну взаємопов'язаність сукупності вимог, дотримання яких повинно бути узгодженим.
Одним із основних факторів, що суттєво впливають на надійність систем, формування видання, його зовнішній вигляд, є шрифтове оформлення [42, 60, 62-65]. Графічна основа знаків визначає шрифти кириличний, латинський, грецький, готичний та інші. Стандартні шрифти розрізняють за рисунком, накресленням і розміром. Шрифти, що мають однаковий характер рисунка, об'єднуються в гарнітуру. В залежності від основних графічних ознак шрифти поділяються на шість основних та одну додаткову групи. Це шрифти рублені, з малими засічками, моделювальні (різноширинні), звичайні (одноширинні), брускові, малоконтрастні. За нахилом основних штрихів розрізняють шрифти прямого, похилого та курсивного накреслень.
Відношення товщини основного штриха до висоти очка (від 0,23 до 0,34 і більше) дає насичення шрифту від світлого до жирного. В комп'ютерних шрифтах градації жирності набагато ширші і для деяких гарнітур сягають декількох десятків. Зміна товщини штрихів викликає зміну загальної щільності тексту, що може привести до погіршення якості видання.
Щільність очка, тобто відношення між його висотою і шириною визначає шрифти вузькі, нормальні, широкі і т. д. Так, наприклад, для букви "н" в різних гарнітурах при нормальн