РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІЛКУВАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПІДГОТОВЦІ ДО СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ
2.1. Обгрунтування змісту формування культури міжособистісного спілкування старшокласників у їх підготовці до сімейного життя
У Законі України "Про загальну середню освіту" шкільна освіта визначається як цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної діяльності. Результатом цього процесу має стати інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою і для подальшої освіти і трудової діяльності [68].
Розуміння змісту освіти пройшло тривалу історію розвитку. Добре відомі теорії так званої матеріальної і формальної освіти. Перша з них грунтувалась на ідеї, що школа має давати учням певний обсяг знань, керуючись якими вони могли б у майбутньому орієнтуватися в житті й бути корисними для суспільства. Прихильники другої теорії - формальної - стверджували, що навчання не може розглядатися як просте вивчення різної інформації. Фактичний матеріал, якщо ним не користуватися, швидко забувається. Пріоритетне значення надавалося розвитку здібностей, адже добре розвинений розум не лише дозволяє швидко оволодівати необхідними знаннями, а й вирішувати складні життєві проблеми.
Змістовному аспекту навчання надається багато уваги в дослідженнях Б.Гершунського, В.Краєвського, В.Лєдньова, М.Скаткіна та ін. У багатьох роботах з дидактики відзначається, що зміст освіти як елемент педагогічної системи доволі чутливо реагує на зміни в суспільстві. Більшість вітчизняних дидактів вважає, що основними структурними компонентами змісту освіти є знання про світ; система загальних інтелектуальних і практичних умінь та навичок діяльності; досвід творчої діяльності; досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу й один до одного.
У сучасній дидактиці зміст освіти трактується як системне утворення, що передбачає виявлення його структури, зв'язків між компонентами. Досить об'ємним уявляється визначення, запропоноване О.Савченко. Вбачаючи у змісті освіти головний засіб цілеспрямованого навчання, вона детермінує його як своєрідну модель вимог суспільства щодо підготовки людських поколінь до життя, в якій враховуються не лише актуальні й перспективні потреби суспільства, а й освітні запити окремих особистостей [189]. При цьому вона наголошує на необхідності посилення культурологічної спрямованості освіти, що передбачає "оновлення змісту на засадах його гуманітаризації, цілеспрямованого використання надбань національної культури. Реалізація культурологічної функції загальноосвітньої підготовки потребує розуміння її як процесу, в якому цілі навчання поєднуються з виховними, що має на меті виявлення і розвиток творчих здібностей усіх дітей" [189, с. 41].
Як засвідчили результати констатуючого експерименту, у змісті сучасної загальної середньої освіти майже не приділяється уваги надається питанням підготовки учнівської молоді до шлюбу. В результаті пошуку можливостей впровадження такої інформації у навчально-виховний процес, було зроблено висновок про необхідність впровадження в старших класах факультативного курсу, програма якого спрямовувалась би на розв'язання означених завдань у поєднанні з питаннями формування культури міжособистісного спілкування учнів.
Правомірність такого підходу підтверджується і Державними стандартами базової і повної середньої освіти (проект), де зазначається, що варіативна складова формується навчальними закладами самостійно і грунтується на особливостях того чи іншого регіону, типу закладу, інтересів і запитів учнів. Її обсяг у старшій школі становить 33,3 відсотка від гранично допустимого навчального навантаження учнів. Години цієї частини "мають спрямовуватися на загальноосвітню підготовку школярів, а також включати факультативні заняття та індивідуальне консультування" . Цим же документом детермінований час на проведення такої роботи, який у 10-12 класах складає 40 годин на тиждень, у тому числі 30 годин з розрахунку на учня, або 1400 годин на рік [55, с. 5].
Психолого-педагогічне обгрунтування змісту факультативного курсу "Культура міжособистісного спілкування в сім'ї" для загальноосвітньої школи потребує насамперед визначення чітких методологічних позицій вирішення цього завдання.
У конструюванні змісту факультативного курсу "Культура міжособистісного спілкування в сім'ї", ми взяли основні фактори його формування, тобто ті об'єкти, зміст яких в тому чи іншому аспекті стає одночасно і змістом діяльності особистості. Найбільш загальним джерелом змісту діяльності людини є соціальний досвід. Поза цим досвідом не може бути об'єкта, здатного служити джерелом змісту спілкування, оскільки невідоме суспільству не може ввійти до змісту навчання, а все відоме є частиною культури, втіленої у соціальному досвіді.
Разом з тим відмітимо, що й у соціальному досвіді, що є глобальним джерелом змісту спілкування, необхідно знайти та виділити елементи, що дозволяють його конкретизувати. Такими елементами соціального досвіду вважаємо сукупність видів діяльності. Проте не можна не враховувати той факт, що види діяльності часто бувають спільними для багатьох різних галузей, тому необхідна подальша видова конкретизація. Джерелом для визначення змісту формування культури міжособистісного спілкування у нашому випадку була визначена комунікативна діяльність.
Водночас відомо, що ані всі види діяльності в цілому, ані кожен з них окремо не можуть бути засвоєні відразу. Матеріал повинен бути розгорнутий у часі й мати певну логічну послідовність. Звичайно, що для конкретного наповнення змісту факультативного курсу важливу роль відіграють методи навчання, оскільки вони передбачають взаємозв'язану діяльність того, хто навчає, і того, хто навчається. Нарешті, відмітимо, що самостійним джерелом змісту є засоби та організаційні форми навчання.
Головним фактором, що діяв при конструюванні змісту прогр