РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНА МОДЕЛЬ ТА ПРОГРАМА ФОРМУВАННЯ
В ПІДЛІТКІВ МОТИВАЦІЇ ДО СИСТЕМАТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ І СПОРТОМ
2.1. Психолого-педагогічний механізм сприйняття школярами підліткової вікової
групи фізичної культури і спорту
Щоб зрозуміти мотиваційну сферу підлітків (її склад, структуру, динаміку)
відносно фізичної культури, спорту, здорового способу життя й розвитку цієї
сфери, необхідно вивчити ставлення особистості кожного школяра до різних форм
прояву діяльності людини в галузі її психофізичного вдосконалення. Вивчаючи
залежність мотиваційної сфери особистості підлітків від цих стосунків ми маємо
на увазі, що їм притаманний багатомірний і багаторівневий характер. Тому навряд
чи правильно розглядати формування цієї мотиваційної сфери підлітків на основі
аналізу тільки тих стосунків, у які вони вступають, займаючись фізичними
вправами, спортом. Закони розвитку мотиваційної сфери особистості підлітків і
динаміки мотивів, що її утворюють, вимагають спеціальних досліджень. У зв’язку
з цим нам видається, що найважливішими характеристиками цієї сфери, які варто
вивчати першочергово, є її структура, величина пролонгованості різних мотивів і
тривалість їх збереження, їхня дієвість, рівні усвідомленості й, звичайно,
детермінанти й чинники розвитку в підлітків позитивної мотивації до
систематичних занять фізичною культурою і спортом.
У викладеному аспекті було проведено спеціальні дослідження, у яких взяли
участь 980 школярів м. Слов’янськ Донецької області віком від 11 до 15 років, з
них 530 хлопців і 450 дівчат (загальноосвітні школи І – ІІІ рівнів № 1, 5, 8,
10, 12, 13, 15, 17).
У процесі дослідження для вирішення поставлених завдань ми використовували такі
методи:
- спостереження за поведінкою учнів під час уроку фізичної культури, спортивної
підготовки й поза ними, за навчальною, суспільно корисною, організаційною й
іншими видами діяльності, характером спілкування школярів; результати цих
спостережень фіксуються в щоденниках учителя, у педагогічних характеристиках;
- використання низки спеціально підібраних ситуацій (їх можна назвати
експериментальними педагогічними ситуаціями), які можна включити до природного
ходу навчального процесу у вигляді контрольної роботи, у формі завдання
класного керівника на класній годині;
- індивідуальні бесіди з учнями, що передбачають прямі й непрямі запитання
вчителя про мотиви, зміст, цілі навчання для конкретного учня;
- анкетування, що допомагає досить швидко зібрати масовий матеріал у кількох
класах, школах про ставлення школярів до навчання;
- ситуації вибору поведінки підлітків у змінюваних умовах фізичної культури і
спорту;
- різні варіанти ситуацій вибору, які виявляють наявність
навчально-пізнавальних мотивів школярів:
а) ми пропонували учням в ситуації вільного вибору зайнятися різними завданнями
– „на спосіб” і „на результат” – і простежували, якому саме типові завдань (чи
ніякому) школярі надають перевагу (ситуація „Вибір”);
б) школярам пропонували завдання й після його правильного вирішення надавали
деякий додатковий „вільний” час, коли вчитель дає можливість зайнятися
будь-якою справою. Якщо після отримання правильного результату рішення учень
знову повертається до аналізу способу, до пошуку інших можливих способів
вирішення, то в нього наявний навчально-пізнавальний, чи, як його іноді
називають, теоретичний, інтерес (ситуація „Повернення”);
в) ми створювали ситуацію конфлікту між орієнтацією на спосіб та орієнтацією на
результат вирішення рухових завдань. Наприклад, учитель позитивно оцінює
швидкість вирішення (тобто швидкість отримання результату й кількість різних
способів вирішення), що об’єктивно збільшує час вирішення. Це ставить школяра
перед необхідністю знайти кращу спрямованість або на спосіб, або на результат
вирішення (ситуація „Конфлікт”). Усі ці завдання можуть ставитися в ситуації
дефіциту часу (ситуація „Цейтнот”).
Аналіз стану навчальної діяльності школяра передбачав:
1) оцінку об’єктивного стану навчальної діяльності та її компонентів, аналіз
успішності школярів, їхньої поведінки, відвідуваності, рівень фонду життєво
важливих рухових навичок та вмінь (рівень розвитку фізичних якостей,
нервово-м’язової працездатності й т. ін.);
2) урахування вчителем суб’єктивної оцінки учнями їхньої навчальної праці:
думка самих учнів про те, що для них є найважчим у навчальній роботі, про те,
скільки часу вони витрачають на уроки, тощо. Усі ці дані про навчальну
діяльність є необхідним фоном для аналізу мотивації до систематичних занять
фізичною культурою і спортом.
Аналіз власне мотивації навчання в галузі фізичної культури і спорту
передбачав:
1) виявлення об’єктивних проявів різних видів ставлення школярів до фізичної
культури і спорту в ході тривалого спостереження на уроках і поза ними,
спеціально організованих експериментальних ситуаціях колективної та групової
роботи (рухливі ігри, змагання), де учням явно або неявно пропонується вибрати
тип роботи – індивідуальну роботу чи роботу в співробітництві з товаришами. Для
встановлення того, переважають у школяра індивідуалістичні мотиви чи мотиви
соціального співробітництва, ми використовували завдання з вибором різних видів
вузько пізнавальної та суспільно корисної діяльності. Наприклад, школярам
пропонується взяти участь у вирішенні цікавого рухового завдання чи завдання
типу змагання, й одночасно відразу ж виникає необхідність надати допомогу в
навчальній роботі учням з низьким і середнім рівнем рухових можливостей. Таким
чином, методики вибору допомагають виявити перевагу якогось мотиву, його
домінування над іншими. Методика двоступеневого вибору дає можливість знайти ще
- Київ+380960830922