РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Методологічні особливості визначення валового прибутку підприємств у
сучасних умовах
З метою отримання інформації про результати діяльності підприємства в звітному
періоді, розраховуються наступні показники: валовий прибуток, фінансовий
результат від операційної діяльності, фінансовий результат від звичайної
діяльності, чистий прибуток (збиток).
Розглянемо методику визначення валового прибутку підприємства. Для його оцінки
використовується наступна формула:
Пв = Вр - Рn (2.1)
де, Пв – валовий прибуток підприємства;
Вр – виручка від реалізації;
Рn – собівартість реалізованої продукції.
Розглянемо окремо кожну із складових показника Пв. При визначенні виручки від
реалізації застосовується принцип нарахування, відповідно до якого доходи
визнаються в період їх виникнення незалежно від дати надходження коштів. Цей
принцип цілком відповідає вимогам національних стандартів бухгалтерського
обліку, згідно якого доходи відображаються в обліку і звітності в момент їх
виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.
У результаті, показник виручки, відображений у звітності, враховує вартість
наступної продукції:
* оплаченої на кінець досліджуваного періоду (кошти);
* відвантаженої, але ще не оплаченої (дебіторська заборгованість).
При дослідженні цих показників варто врахувати, що в показнику виручки не
враховуються ймовірні втрати, пов'язані з погашенням дебіторської
заборгованості (дисконт, знижки, обліковий відсоток за векселем тощо).
Таким чином, показник виручки від реалізації (Вр) можна представити в
наступному вигляді:
Вр = ГКв + Дв (2.2)
де, ГКв – сума коштів і вартість інших активів, отриманих за відвантажену в
досліджуваний період продукцію (за винятком суми ПДВ, акцизів, знижок й ін.);
Дв – величина дебіторської заборгованості, що виникла в оцінюваний період (за
винятком суми ПДВ, акцизів, знижок).
Загальний вид даної формули в цілому відповідає вимогам національного стандарту
бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» у частині визначення
чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Однак, реальна вартість утвореної дебіторської заборгованості (тобто вартість
за умови її негайного погашення) у більшості випадків нижча за номінальну.
Іншими словами, ціна товару містить у собі власне вартість товару і ціну
фактично наданого товарного кредиту. Тому виручка від реалізації продукції, на
думку дисертанта, повинна враховувати тільки ту вартість реалізованої
продукції, яку покупці вже оплатили чи готові оплатити негайно.
Для розуміння сутності поняття “ліквідаційна вартість”, визначимося з
термінологічним апаратом, аналіз якого наведено у [126, 132, 148, 198 й ін.].
Так, у [148] приймається, що ліквідаційна вартість – вартість, за якою об'єкт
оцінки можна було б продати на відкритому конкурентному ринку, якби термін
реалізації об'єкта був коротшим від «розумно тривалого» для даного типу
об'єктів на даному ринку, також вартість, за якою активи (сума активів), що
складають об'єкт оцінки, могли б бути реалізовані на відкритому ринку в
обумовлений термін, за умови, що продавцем тим чи іншим способом виступає (у
залежності від умов замовлення на оцінку) типовий чи специфічний власник
об'єкта оцінки.
Г.С. Харрісон [198] відзначає, що ліквідаційна вартість представляє ціну, з
якою змушений погодитися власник в результаті продажу майна в термін, менший за
розумно прийнятний для ринкової експозиції.
У той же час, ряд авторів вважає, що ліквідаційна вартість не обов'язково
пов'язана з прискореною реалізацією об'єкта оцінки.
Так, у [171] ліквідаційна вартість – сума, що визначається на початку
експлуатації активу і є його можливою споживчою вартістю наприкінці терміну
корисного використання.
У [189] відзначається, що ліквідаційна вартість – чиста сума, яку підприємство
очікує одержати за актив по завершенню терміну його корисної експлуатації після
відрахування очікуваних витрат на вибуття.
Дисертант цілком поділяє точку зору В.В. Галасюка, який «для усунення
неоднозначності в тлумаченні поняття «ліквідаційна вартість» пропонує розуміти
її, як вартість об'єкта в умовах прискореної реалізації, а вартість активів
підприємства, реалізованих після закінчення терміну їхньої корисної
експлуатації, з урахуванням витрат на вибуття цих активів, називати по-іншому,
наприклад, «чистий дохід від ліквідації» [39, с. 39].
Визначена у [39] графічна область застосування ліквідаційної вартості зображена
на рис. 2.1.
Ліквідаційна вартість дебіторського боргу підпадає під визначення «будь-яке
майно, яке має бути реалізовано прискорено».
Що стосується зобов'язань, то для позичальників вони є дебіторською
заборгованістю і, відповідно, мають ліквідаційну вартість.
Для зручності в даній роботі використовується термін «Ліквідаційна вартість
зобов'язань». При цьому можлива ситуація, коли борг погашається позичальнику не
боржником, а певною третьою особою, тобто здійснюється операція факторингу.
Рис. 2.1. Об'єкти, для яких виникає необхідність визначення ліквідаційної
вартості
При визначенні ліквідаційної вартості, як правило, використовується фактор
вартості ціни в часі й еластичності попиту за ціною [132, 198]. Безумовно,
перший фактор повинен враховуватися при визначенні її значення у сумі
дебіторського боргу і зобов'язань. Що стосується еластичності попиту, то в
даному дослідженні не ставиться за мету задача визначення більших чи менших
обсягів реалізації довгострокового боргу і, відп