РОЗДІЛ 2
МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ТОВАРІВ З РАДІОПРОТЕКТОРНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ ЗА
СУЧАСНОГО СТАНУ РАДІАЦІЙНОГО ЗАБРУДНЕННЯ
2.1. Управління процесами ліквідації наслідків радіаційного забруднення
Особливості та масштаби аварії на Чорнобильській АЕС зумовили необхідність
розв`язання надзвичайно складних проблем, пов`язаних із радіаційною безпекою
населення. Дослідження проблеми забруднення навколишнього середовища, а через
нього і людства носить системний характер. У такий же системний спосіб повинно
бути організоване убезпечення людини від шкідливого впливу різного виду
забруднювачів, а основне визначені системи управління процесами ліквідації
наслідків радіаційного забруднення. Категорією управління, значною мірою,
пояснюється причина нестачі належних фінансових, матеріальних, наукових
ресурсів, нераціонального їх використання, спрямування та розподілу.
Вважають, що управління полягає у впливі однієї особи чи групи осіб на інших
для спонукання дій, що відповідають досягненню мети [13; с. 23]. Отже,
процедура управління принагідна не лише для колективів людей, систем машин, а і
для управління державою, її окремими сферами, складовими. Цілком логічно
розглядати ускладнену аварією на ЧАЕС ситуацію в навколишньому середовищі
(ґрунти, ліси, водні басейни, повітря, а також живі організми – люди, свійські
та дикі тварини) як складову, для якої необхідна процедура управління. Об’єктом
управління, в контексті розв’язання чорнобильської проблеми, будуть фінансові і
матеріальні ресурси, кадри фахівців, виробничі та торговельні підприємства і
саме навколишнє середовище, оскільки об’єкт управління в літературі трактують
як елемент (група елементів) системи управління, який змінює свою поведінку під
впливом суб’єкта [161; с. 12].
Навколишнє середовище після Чорнобильської катастрофи характеризувалося
наступними показниками. В атмосферу було викинуто майже 4 тони уранового палива
U235 і продуктів його розпаду [130; с.10]. Це найбільша в писаній історії
людства екологічна та техногенна катастрофа. За міжнародною шкалою оцінок подій
на АЕС Чорнобильська катастрофа кваліфікується як аварія найвищого (сьомого)
рівня. За останні 16 років у вчених було достатньо часу для того, щоб оцінити
деякі короткострокові медичні наслідки, проте цей термін занадто малий для
того, щоб осмислити масштаби трагедії народу України у всіх її аспектах і
передусім в генетичному і економічному.
В Україні аварія мала безпрецедентні за обсягами та різносторонні за
сапрямуванням наслідки. Різносторонність їх у тому, що вони глибоко видозмінили
звичні структури економічного, соціального та політичного життя, негативно
вплинули на здоров'я значної кількості населення України і навколишнє
середовище. Площа забрудненої зони в Україні досягла 54,6 тис. км2. Загальна
площа забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС лісів 4,4 млн. га. Загальний рівень
радіації, викинутої в результаті аварії, склав 50 млн.кюрі, що приблизно
дорівнює показнику, який був би досягнутий при одночасному вибуху 500 атомних
бомб, рівних за потужністю атомній бомбі, скинутій на м. Хіросіму [167; с.
38].
Крім 30 осіб, що загинули безпосередньо після аварії, із 134 осіб, уражених
гострою променевою хворобою, кількість людей, здоров’я яких було підірвано в
результаті катастрофи, перевищило 3,2 млн. З них 1,1 млн. – діти, яких потім
взято на державне забезпечення. Більше 75 тис. осіб стали інвалідами [130; c.
3]. Спостерігається тенденція до зростання кількості осіб, віднесених до 1
категорії, тобто інвалідів, захворювання яких пов’язано з Чорнобильською
катастрофою. Якщо 1991 року їх було близько 2 тисяч, то на теперішній час уже
90415 [167; с.42]. Відповідно зростають бюджетні видатки на забезпечення їхніх
пільг. Загалом, внаслідок аварії на ЧАЕС в Україні постраждало майже 7%
населення, а його приріст виявився у 3 рази нижчий ніж в цілому СНД [29; с.
55].
Всю територію України, забруднену радіацією поділено на чотири зони:
відчуження, безумовного (обов’язкового) відселення, гарантованого добровільного
відселення та посиленого радіоекологічного контролю. До цих зон віднесено 2293
населених пункти дванадцяти областей (Вінницька, Волинська, Житомирська,
Івано-Франківська, Київська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька,
Черкаська, Чернівецька, Чернігівська). А загалом, залежно від ступеня
забрудненості повітря, води і землі всю територію України поділяють на такі
території: екологічного лиха, надзвичайно забруднені, дуже забруднені,
забруднені, помірно забруднені та умовно чисті (рис.2.1.).
Рис. 2.1. Забрудненість території України [8; с. 297]
Пристосувавши розподіл території України на рис. 2.1. до розподілу, здійсненого
за ознакою радіаційного забруднення можна запропонувати наступне: помірно
забруднені та забруднені території утворюють четверту зону забруднення; дуже
забруднені – третю; надзвичайно забруднені – другу; екологічної біди та
екологічної катастрофи – першу. Умовно чисті території викликають дещо менший
інтерес з точки зору радіаційного забруднення, оскільки їх площа, як видно із
рисунка, є незначною.
Площа територій 4-ї зони посиленого радіоекологічного контролю України є
найбільшою з-поміж інших зон і становить 50,0 % від загальної площі забрудненої
території держави (табл. 2.1). Вона охоплює 1290 населених пунктів, що
становить 56,3 % загальної їх кількості у всіх чотирьох зонах. На ній проживає
71,8 % населення підконтрольних зон та 68,89 % дітей віком до 14 років.
Таблиця 2.1
Наслідки радіоактивного забруднення території України
Показник
Одиниця виміру
Територія забруднення
всього, к-ть
в тому числі за зон