РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ОРГАНІЗАЦІЇ АГРОМАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇЇ
ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ АПК
2.1. Особливості функціонування агропромислового комплексу та аграр-них ринків
в умовах трансформації економіки
Агропромислове виробництво в Україні – це одна з найбільш життєво важли-вих і
водночас найбільш складна сфера матеріального виробництва. Агропромис-лове
виробництво поєднує в собі на основі різних господарсько-виробничих зв’яз-ків
усі стадії одержання, переробки й реалізації сільськогосподарської продукції.
Тому розвиток ринкової економіки потребує використання маркетингового підходу
до господарської діяльності аграрних підприємств.
Розглядаючи АПК як один з міжгалузевих комплексів, слід виділяти специ-фічні
умови і передумови його виникнення і розвитку, що зумовлюють ряд особли-востей
його структури та функціонування, які не притаманні іншим міжгалузевим
комплексам. Агропромислове виробництво має свої особливості, які не завжди
піддаються регулюванню, але інколи істотно позначаються на результатах
діяль-ності. До найголовніших із них належать наступні.
1. В структурі агропромислового виробництва центральне місце посідає сіль-ське
господарство з його значною залежністю від грунтово-кліматичних умов та
сезонністю виробництва. Це зумовлює сезонний характер усього агропромислового
виробництва при постійному, практично однаковому протягом року попиті на його
продукцію. Звідси виникає потреба комбінування різних способів переробки й
зберігання сільськогоcподарської сировини та готової продукції. Оскільки
сільське господарство є головним постачальником сировини для переробних галузей
і найбільш вагомим споживачем матеріально-технічних ресурсів промисловості, то
на передній план висувається паритет цін, за якими здійснюється обмін товарами
й послугами між учасниками інтегрованих дій. Отже, агропромислове виробництво –
це система подвійної ринкової економіки: між сферами й галузями всередині
агро-промислового виробництва та з іншими сферами й галузями економіки в
цілому.
2. Для агропромислового виробництва характерним є масовий стандартизова-ний
випуск однорідної за якістю продукції. Через це воно потребує особливо чіткої
координації зусиль усіх партнерів. Лише за такої умови можна збалансувати попит
і потужності, обсяги виробництва сировини й можливості її промислової
переробки, обсяги зберігання і реалізації кінцевої продукції. Саме тому в
агропромисловому виробництві склались і діють своєрідні пропорції, які водночас
зумовлюють природу міжгалузевих зв’язків і пріоритети інтегрованого виробництва
[81, 82].
Врахування цих особливостей є також реальною запорукою вирішення страте-гічного
завдання агропромислового виробництва, суть якого зводиться до цілкови-того
забезпечення потреб країни в продовольчих і непродовольчих товарах
сільсько-господарського походження; мобілізації всіх джерел одержання
продовольства; роз-витку агропромислового виробництва на інтенсивній основі,
задоволення соціаль-них потреб села.
Зазначені особливості агропромислового виробництва не можна не врахувати при
виборі тієї чи іншої форми господарювання. Проте їх треба враховувати в процесі
управління і державного координування, щоб забезпечити ефективність
агропромислової інтеграції в економіці і організації, техніці й технології
вироб-ництва, а також у соціальній сфері [83, 84].
Отже, розвиток галузей економіки значною мірою залежить від агропромис-лового
комплексу і його головної складової – сільського господарства, перед яким
поставлено два завдання: по-перше, забезпечити потреби країни в екологічно
чистих продуктах харчування, а промисловість – сировиною, по-друге, створити
передумо-ви для розширення експорту сільськогосподарської продукції і продуктів
її перероб-ки. Про це свідчать конкретні дані та розрахунки. Так, валовий
прибуток сільського господарства у 2002 р. складає 24,2 % валового прибутку
галузей економіки України [85].
Для виконання цих завдань, слід здійснити комплекс заходів, що передба-чають
створення економічного механізму розширеного відтворення, удосконалення системи
землеробства, ведення рослинництва і тваринництва, інженерно-технічного
забезпечення, що спрямовані на виконання відведеної ролі агропромисловому
комп-лексу. У табл. 2.1 розрахована частка сільського господарства у
виробництві та розподілі валового внутрішнього продукту.
Таблиця 2.1
Частка сільського господарства у виробництві та розподілі валового внутрішнього
продукту (% до підсумку)
Рік
Виробництво
Проміжне споживання
Валова додана вартість
у тому числі
оплата праці найманих працівників
податки за виключенням субсидій, пов’язаних з виробництвом
валовий прибуток, змішаний доход
1997
1998
1999
2000
2001
2002
14,7
14,8
13,6
14,5
14,4
13,6
15,2
15,6
13,7
13,5
13,2
12,4
13,9
13,7
13,5
16,2
16,3
15,3
9,2
8,6
6,7
6,5
6,7
7,1
13,8
11,8
20,0
0,6
0,6
0,2
21,1
21,4
21,3
26,9
26,0
24,2
Примітка. Розрахунок проводився згідно даних літературних джерел [60, 85].
Сільське господарство відіграє важливу роль у забезпеченні
соціально-еконо-мічного розвитку України і є важливою структурною ланкою
єдиного комплексу галузей економіки, оскільки в ній формується продовольча база
суспільства. Тут розміщені значні земельні, виробничі і трудові ресурси.
Україна спроможна цілко-вито задовольняти внутрішні потреби в
сільськогосподарській продукції завдяки власному виробництву. За умов
стабілізації і зростання виробництва вона має всі реальні можливості стати
стабільним експортером сільськогосподарської продукції. Навіть за сучасних умов
кризового стан
- Київ+380960830922