РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ПРАКТИКИ ФОРМУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ
ЇЇ ІНТЕГРАЦІЇ В ЄВРОПЕЙСЬКУ ЕКОНОМІЧНУ СИСТЕМУ
2.1. Аналіз передумов і еволюція процесу інтеграції України з країнами СНД,
ГУУАМ та ОЧЕС
Процес інтеграції національних економік у сучасну систему світогосподарських
зв'язків, міжнародного обміну на сьогодні є умовою успішного функціонування цих
економік у реаліях багатоаспектного, універсального і динамічного розвитку
сучасних міжнародних економічних відносин.
За останні роки взаємовідносини України з країнами Європи розвивалися досить
динамічно, про що свідчить динаміка показників зовнішньої торгівлі та
інвестиційної діяльності. Ця тенденція збереглася і в 2003 р., коли на долю
країн Європи припадало 37% зовнішньоторговельного обороту України, а також 54%
іноземних інвестицій в Україну та 67% інвестицій з України (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Динаміка показників зовнішньоекономічної діяльності України з
країнами Європи (млн. дол. США).
Нераціональною, за висновками автора, є структура українського експорту в
країни Європи і до інших країн світу – у ній переважають вироби з низьким
ступенем переробки, про що свідчать дані рис. 2.2. [81, 82, 83, с.412-430],
тому ретельного опрацювання вимагає питання збільшення експорту наукомістких
товарів, насамперед продукції машинобудування, через використання конкурентних
переваг українських виробників.
Рис. 2.2. Товарна структура експорту України в 2001-2003 роках, %.
Аналіз взаємовідносин України з країнами Європи показав, що найбільш значущими
партнерами в зовнішньоекономічній сфері є країни СНД та ЄЕП, в основному Росія,
країни ЄС, ОЧЕС та ГУУАМ, про що свідчать дані табл. 2.1. [61, с.257].
Таблиця 2.1
Частка торгівлі України з інтеграційними об’єднаннями Європи у 2003р., %*
Інтеграційне об’єднання
Частка
СНД
39
ЄЕП
33
ЄС
21
ОЧЕС (без Росії)
ГУУАМ
*Складено автором на основі статистичної звітності
Останнім часом почали відбуватися реальні кроки до зміцнення і розвитку дружніх
партнерських відносин народів з урахуванням таких факторів, як географічна
близькість, спільна історія, близькі культурні цінності, взаємодоповнення
національних економік. Унаслідок цього як історична закономірність було
сприйняте створення організацій СНД, Чорноморського економічного
співробітництва і ГУУАМ.
Україна, здобувши незалежність після розпаду Радянського Союзу, зіштовхнулася з
необхідністю самостійно будувати відносини з іншими країнами світового
співтовариства і, крім того, шукати нові шляхи співробітництва з колишніми
пострадянськими державами. При цьому виникла низка проблем, пов'язаних з
руйнуванням налагодженої системи. Із самого початку політичної незалежності
України було очевидно, що вона не може ні справитися з цими проблемами
поодинці, ні знаходитися в ізоляції від інших країн. Саме в цей час (1991-1992
pр.) виникла гостра необхідність визначення основних напрямків міжнародного
співробітництва України. Сформувалася інтеграційна стратегія, що має
дуалістичний характер, і обумовлена тими або іншими історичними пріоритетами
країни. У цілому, її можна звести до двох ключових векторів: євразійський, що
припускає відносини зі СНД і Росією, і європейський, спрямований на
співробітництво з країнами як Східної Європи, так і ЄС.
У цілому на момент отримання Україною незалежності питання вибору оптимальних
напрямків розвитку її зовнішньоекономічних відносин було дуже актуальним, і
дискусії з цього приводу продовжуються і сьогодні.
Фактори, що характеризують стан розвитку економіки країни і при цьому, що
впливають на вибір інтеграційної стратегії можна представити як:
1. Результуючі фактори, що відбивають положення в економіці внаслідок
об'єктивних причин:
динамізм економіки країни;
ефективність промислового виробництва;
загальний стан ресурсного забезпечення й інфраструктури.
2. Фактори суб'єктивного характеру (фактора-передумови):
стан людських ресурсів;
роль держави;
готовність до стимулювання торговельної діяльності;
політика держави стосовно нововведень;
соціально-політичний стан у суспільстві.
3. Фактори, що відносяться до обох груп:
динамізм ринку, включаючи рівень ділової активності і т.д.;
розвиток фінансової системи [61, с.256].
При аналізі можливих альтернатив інтеграційних відносин України за даними
факторами, залежно від того, який критерій покласти в основу вибору,
оптимальним виявляється або варіант, спрямований на поглиблення і підвищення
ефективності співробітництва з країнами СНД (з погляду існуючих для цього
передумов і можливості практичної реалізації такого шляху), або напрямок
інтеграції убік європейських країн (з позиції глобальних цілей України і
переваг, які в перспективі вона могла б одержати від членства в ЄС).
Але якщо розвиток відносин з ЄС є досить проблематичним і інтеграція України в
це об'єднання може розглядатися лише у віддаленій перспективі, то перший
напрямок економічної інтеграції є абсолютно реальним і реалізується практично
шляхом членства України в СНД, ОЧЕС і ГУУАМ.
Передумовами, що сприяли створенню СНД у 1991 р., є наступні фактори:
розподіл праці, що не уявлялося можливим цілком змінити за короткий проміжок
часу. До того ж, у багатьох випадках подібна зміна була б недоцільною, тому що
сформований розподіл праці багато в чому відповідав реальним природно-ресурсним
і кліматичним умовам;
історично обумовлене бажання широких мас населення підтримувати досить тісні
контакти, пов'язане зі змішаністю населення, великою кількістю змішаних шлюбів,
загальними мовними і культурними традиціями і т.д.;
технологічна взаємозалежність, єдині технічні норми;
відсутність в Україні на момент створ
- Київ+380960830922