РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА
КАЛЬКУЛЮВАННЯ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
2.1. Критична оцінка методики обліку витрат і калькулювання
Удосконалення методології та організації бухгалтерського обліку витрат і
калькулювання собівартості продукції підприємства тривалий період знаходиться в
центрі уваги спеціалістів, але досі питання про співвідношення понять “облік
витрат” і “калькулювання” залишається дискусійним. У зв’язку з цим виникає
питання про єдність і розмежування методів обліку витрат і калькулювання, що у
вітчизняній теорії є предметом дискусій протягом багатьох років. Одними з
перших проблему співвідношення даних понять підняли акад. М.Г. Чумаченко [223]
та проф. І.А. Басманов [13].
У зв’язку з появою перекладів зарубіжних видань з управлінського обліку, поряд
з термінами “метод обліку витрат” та “методи калькулювання” почали
використовуватися ще й терміни “система калькулювання” та “калькуляційна
система”; з’являються публікації щодо впровадження зарубіжних систем
калькулювання у практичну діяльність вітчизняних підприємств. Очевидно, що
позитивним є прагнення до удосконалення та розвитку обліку й калькулювання в
Україні, проте не слід недооцінювати можливості вітчизняних досягнень у сфері
калькулювання у зв’язку із забезпеченням ними протягом багатьох десятиліть
потреб всіх рівнів управління у необхідній інформації.
Отже, додаткових досліджень і вирішення для подальшої науково обґрунтованої
організації калькулювання на підприємстві потребують проблеми: 1) класифікації
методів, що полягає не тільки у виборі її основ, але й у вирішенні питання –
методи обліку витрат і калькулювання слід розглядати як єдине ціле або вони
підлягають окремому поділу в класифікації; 2) удосконалення вітчизняної
методики обліку витрат і калькулювання з урахуванням зарубіжного досвіду.
В економічній літературі зустрічаються наступні підходи до співвідношення
методів обліку витрат і методів калькулювання (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Підходи до співвідношення методів обліку витрат і методів калькулювання у
економічній літературі
Підходи
Автор
І-ий підхід – Методи калькулювання, методи обліку витрат
І.А. Басманов, Г. Голл, М.В. Дмитрієв, С.А. Котляров, О.С. Наринський,
О.Є. Ніколаєва, П.П. Новиченко, В.Ф. Палій, І.І. Поклад, М.С. Пушкар, С.І.
Селезньов, О.О. Тарбеєв, В.В. Сопко, О.В. Стражев, С.Ш. Шергальов, М.Г.
Чумаченко
ІІ-ий підхід – Методи обліку витрат і калькулювання
П.С. Безруких, М.А. Бикадоров, І.Л. Грунтфест, В.П. Завгородній,
П.І. Камишанов, Т.П. Карпова, В.Е. Керимов, Є.П. Козлова, М.П. Кондраков,
І.О. Ламикін, Б.М. Литвин, А.Ш. Маргуліс, В.К. Радостовець, Б.С. Щеглов, С.О.
Щенков
Прихильники першого підходу вважають, що облік витрат і калькулювання варто
розглядати відокремлено, тому вони розрізняють методи обліку витрат і
калькулювання, які виконують різні функції. Зокрема, проф. В.Ф. Палій зазначає,
що метод обліку витрат повинен характеризувати з необхідною повнотою та
деталізацією процес їх виникнення і хід формування в конкретному виробничому
процесі [172, с. 196], а метод калькулювання – це “сукупність способів
аналітичного обліку витрат на виробництво за калькуляційними об’єктами та
прийомів обчислення собівартості калькуляційних одиниць” [172, с. 223]. З
одного боку, проф. В.Ф. Палій послідовно підкреслює відмінності обліку витрат і
калькулювання, а, відповідно, і їх методів, з іншого – не дає чіткого
визначення методу обліку витрат.
Економічні прийоми визначення собівартості окремих видів продукції (об’єктів
калькулювання) С.І. Селезньов та О.О. Тарбєєв називають методами калькулювання,
а технічні прийоми відображення витрат на виробництво окремих видів продукції
(об’єктів обліку) – методами обліку витрат [188, с. 164]. Причому дослідники
виділяють нормативний і ненормативний методи обліку витрат на виробництво і
методи калькулювання собівартості продукції з аналогічною назвою [188, с. 165].
Позицію згаданих науковців вважаємо некоректною: по-перше, через незрозумілість
сутності економічних і технічних прийомів та порядку їх застосування; по-друге,
у зв’язку з відсутністю відмінностей у класифікації між методами калькулювання
та методами обліку витрат виробництва.
Науковці, які дотримуються другого підходу, облік витрат розглядають як
калькулювання у тій чи іншій формі. Тобто калькулювання собівартості кінцевого
продукту підприємства визначається системою та організацією обліку витрат та є
нерозривними. Зокрема, проф. А.Ш. Маргуліс вважає, що метод обліку витрат і
калькулювання – це “єдиний процес дослідження витрат підприємств певних типів
на виробництво та реалізацію продукції з позицій вимірювання, контролю,
визначення собівартості виробів і робіт” [93, с. 26].
Більш точним є визначення проф. П.С. Безруких, який під методом обліку витрат і
калькулювання собівартості пропонує розуміти “сукупність прийомів організації
документування і відображення виробничих витрат, які забезпечують визначення
фактичної собівартості продукції і необхідної інформації для контролю за
процесом формування собівартості продукції” [15, с. 291]. У даному визначенні
більше уваги приділяється обліку витрат, який розглядається як база
калькулювання. Калькулювання ґрунтується на використанні даних аналітичного
обліку виробничих витрат, а отже, одним із завдань обліку виробничих витрат є
підготовка даних, необхідних для калькулювання собівартості продукції.
Деякі науковці у своїх працях не дотримуються чіткості в термінології щодо
методів. Так, В.Є. Кєримов в одному з пунктів свого підручника “Методи обліку
витрат та калькулювання собівартості продукції” надає класифікацію методів
- Київ+380960830922