Розділ 2
Оцінка реалізації національних економічних інтересів у регуляторній системі СОТ
2.1. Практика застосування тарифних та нетарифних інструментів членами СОТ для
забезпечення інтересів на внутрішньому та зовнішніх ринках
Успішний розвиток будь-якої країни значною мірою залежить від вміння
організовувати захист її національних економічних інтересів (в
торгово-економічній сфері – це, насамперед, захист національного
товаровиробника та забезпечення доступу до зарубіжних ринків). Тому,
повноправне членство в СОТ вимагає знання не лише правил, але й практики
захисту цих інтересів на внутрішньому та зовнішніх ринках (у відповідності з
такими правилами).
Одним із важливих способів захисту інтересів є належним чином організована і
чітко налагоджена митна справа, в межах якої встановлюються ставки мита та
митних зборів, порядок переміщення через митний кордон товарів та інших
предметів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної
політики.
Митні тарифи сьогодні зберігають важливе значення у якості інструменту захисту
окремих секторів економіки як у країнах, що розвиваються, так і в розвинених
країнах, хоча їх роль є меншою, ніж 20-30 років тому назад внаслідок значного
скорочення та зв’язування ставок мита в рамках системи ГАТТ/СОТ.
Як ми вже зазначали, зв‘язування є важливим з точки зору забезпечення
передбачуваності зовнішньоторговельних режимів країн в частині митно-тарифного
захисту та забезпечення доступу до ринків інших країн. Розвинені країни та
країни з перехідною економікою майже повністю зв‘язали свої тарифи на рівні,
близькому до діючого [132].
Країни, що розвиваються, в середньому зв‘язали три чверті імпортних тарифів -
73% [238, c. 6]. Однак слід відзначити, що рівень зв‘язувань в країнах, що
розвиваються, по-перше, суттєво різниться від країни до країни. Наприклад, по
промисловій продукції рівень зв‘язувань становить: Камерун – 0,1%; Мозамбік –
0,4%; Бангладеш – 0,9%; Гана – 1,1%, Пакистан – 36,5%; Малайзія – 59%;
Південно-Африканській Республіці – 95,7%, Габон – 100%. В цілому, більшість
країн Латинської Америки зв‘язали свої тарифи стовідсотково, в Африці (крім
Габону та Південно-Африканської Республіки) рівень зв‘язувань є дуже низьким, а
країни Азії дуже різняться за цим показником.
По-друге, в країнах, що розвиваються, зв‘язані рівні значно перевищують діючі
ставки мита (рис. 2.1). З одного боку, це дозволяє країнам, що розвиваються,
підвищувати імпортні тарифи у разі необхідності, але, з іншого боку, утворює
більш ризиковане середовище для експортерів з інших країн.
Рис. 2.1. Середньозважені рівні діючих та зв'язаних тарифів за регіонами після
Уругвайського раунду (побудовано за даними 177, с.98)
Щодо діючого митного тарифу, то його середньозважені рівні в країнах, що
розвиваються, досить сильно різняться за регіонами. Так, діючі митні тарифи є
найвищими в країнах Південної Азії, Африки та Близького Сходу: середньозважені
рівні діючих імпортних тарифів тут коливаються від 14 до 27%. Значно меншими є
митні тарифи в країнах Центральної та Східної Азії, Тихоокеанського регіону,
Латинської Америки та Карибського басейну. Цей показник тут становить близько
10%.
В цілому середньозважений діючий рівень імпортного тарифу країн, що
розвиваються, більш ніж втричі перевищує це показник для розвинених країн (4%).
Навіть прості середньоарифметичні значення імпортних тарифів в розвинених
країнах є низькими: 6,4% в ЄС, 6,8% в Канаді, 5,4% в США; 6,9% в Японії [159,
c.12-14].
Із загальної кількості тарифних позицій нульові ставки мита встановлено на 28%
сільськогосподарських та 37% промислових тарифних позицій в США, і відповідно
42% та 27% - в Канаді; 26% та 22% - в ЄС; 31% та 54% - в Японії. За нульовими
ставками здійснюється весь імпорт в Гонконг (Китай), Макао (Китай) та Сінгапур.
Загалом, на глобальному рівні, більш ніж половина обсягів світового імпорту
здійснюється безмитно [246, c. 124-125].
Незважаючи на це, імпортні тарифи зберігають значення у якості інструменту
захисту окремих секторів економіки як в країнах, що розвиваються, так і в
розвинених країнах (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Середньозважені рівні діючих тарифів за товарними групами після
Уругвайського раунду (побудовано за даними: 177, с.98)
В розвинених країнах найвищим є захист текстильної продукції та одягу
(середньозважений рівень діючого імпортного тарифу 8,4%), шкіряних, резинових
виробів та взуття (5,5%), сільгосппродукції (5,2%), риби (4,2%), транспортного
обладнання (4,2%). Найнижчі імпортні митні тарифи застосовуються до деревини,
паперу та меблів (0,5%), нафти (0,7%), копалин, дорогоцінного каміння та руд
(0,7%), металу та металопродукції (0,9%), неелектричного обладнання (1,1%),
хімічної продукції (2,2%).
Це цілком закономірно, оскільки таким чином, розвинені країни, з одного боку,
захищають “чутливі” сектори (сільське господарство, текстильну промисловість та
виробництво одягу), а з іншого, сприяють ввезенню сировини на власну
територію.
Слід відзначити, що стратегічність, “чутливість” таких невисокотехнологічних,
традиційних секторів як сільське господарство, текстильна промисловість та
виробництво одягу для розвинених країн обумовлюється не структурно-економічними
чинниками розвитку національних господарств. Так, частка сільськогосподарського
сектору в ВВП цих країн становить лише близько 3%. Захист цих секторів
викликаний соціально-економічними та політичними умовами, насамперед, це
питання безробіття та пов‘язані з цим соціальні проблеми за умов цінової
конкуренції з китайськими, індійськими товарами та продукцією інших країн,
забезпечення національної бе
- Київ+380960830922