РОЗДІЛ 2
Матеріали і методи дослідження
Для досягнення поставленої мети і виконання задач дослідження нами було
проведено клінічне спостереження і лікування 158 жінок, хворих на серозний
гестаційний пієлонефрит (далі по тексту «гестаційний пієлонефрит»). У 4 (2,5%)
вагітних під час лікування розвинувся гнійний ГП (3 випадки – апостематозний
пієлонефрит, у 1 хворої – бактеріотоксичний шок на фоні апостематозного
пієлонефриту). Вагітні розподілилися за віком: 18-24 роки – 75 (47,5%)
пацієнток, 25-29 років – 69 (43,7%) жінок, 30-34 роки – 11 (6,9%), 35 років – 3
(1,9%) вагітних. У 95 (60,1%) жінок вагітність була першою. В 3 (4,7%) випадках
у жінок з повторною вагітністю попередня вагітність закінчувалася передчасними
пологами, в 8 (12,7%) випадках – операцією цесаревого розтину. Маніфестація ГП,
за нашими даними, в 11 (7,0%) випадках спостерігалася в I триместрі, в 88
(55,7%) випадках у II триместрі, в 59 (37,3%) – у III триместрі.
Захворювання серцево-судинної системи (пролапс мітрального клапана, аритмії
серця) зустрічалися у 3 (1,9%) жінок, травної системи (гастрит, виразкова
хвороба, хронічний ентероколіт, хронічний панкреатит) – у 24 (15,2%) жінок,
дихальної системи (хронічний бронхіт, бронхіальна астма) – у 9 (5,7%) жінок,
хронічні запальні захворювання органів малого тазу – у 40 (25%) жінок.
Алергічні захворювання і реакції на лікарські препарати в анамнезі констатовано
у 17 (10,8%) жінок.
У всіх вагітних на початку клінічного спостереження при ультразвуковому
дослідженні нирок виявлено ознаки порушення пасажу сечі по верхнім сечовивідним
шляхам у вигляді одностороннього гідронефрозу.
Для вивчення ефективності різноманітних засобів відновлення уродинаміки в
складі комплексної терапії гестаційного пієлонефриту, виділено чотири клінічні
групи. Клінічні групи сформовано з урахуванням характеру і виразності проявів
основних клінічних синдромів ГП: больового синдрому, гіпертермії, ознобу,
симптомів загальної інтоксикації.
В I групу увійшло 56 жінок, яким для відновлення уродинаміки застосовували
позиційне дренування. Під час виникнення ГП у вагітних спостерігалась
субфебрильна температура (37,4-37,9°С) на фоні ознобу та больового синдрому
слабкої інтенсивності, який локалізувався у поперековій ділянці і носив тупий
характер.
В II групу увійшло 44 жінки, у яких маніфестація ГП супроводжувалася гектичною
температурою (38,0°С і вище) з ознобами на фоні інтенсивного больового синдрому
в поперековій ділянці та симптомами загальної інтоксикації. Виражена
симптоматика ГП і важкий перебіг вагітності обумовили необхідність
катетеризації нирки тимчасовим сечовивідним катетером.
В III групу увійшла 31 жінка, яким для відновлення уродинаміки застосовували
самоутримуючий катетер-стент. Клінічна симптоматика ГП при маніфестації
захворювання була відповідна показникам жінок II групи.
В IV групу увійшло 27 жінок, у яких при наявності клініко-лабораторних
показників, відповідних I групі, для відновлення уродинаміки використовували
катетер-стент.
Вагітні, у яких під час лікування виникала необхідність зміни засобу
відновлення уродинаміки, виключалися з дослідження.
Контрольну групу склали 43 соматично здорові жінки з фізіологічним перебігом
вагітності і післяпологового періоду.
Критерії виключення хворих з дослідження:
1) наявність аномалій розвитку нирок і верхніх сечовивідних шляхів;
2) сечокам?яна хвороба;
3) двосторонній гідронефроз;
4) хронічна ниркова недостатність;
5) хронічні запальні захворювання і амілоїдоз нирок.
Клінічне спостереження вагітних з ГП здійснювали в п'ять етапів:
I етап: при госпіталізації вагітної з клінікою ГП до урологічного стаціонару
або під час консультації даного контингенту хворих у пологовому будинку, куди
їх було госпіталізовано з діагнозом ГП;
II етап: на 5 добу лікування ГП, коли вже можливо дати об'єктивну
клініко-лабораторну оцінку ефективності лікування і при необхідності змінити
тактику лікування;
III етап: на 36-37 тижні вагітності – як проміжний етап, на якому визначається
ступінь активності ГП напередодні пологів в залежності від методу відновлення
уродинаміки;
IV етап: завершення післяпологового періоду (6-8 тиждень після пологів);
V етап: на протязі 3 років після ГП – віддалений період клінічного
спостереження за формуванням ускладнень ГП.
Необхідно відзначити, що на IV етапі у всіх пацієнток III і IV груп проводили
інструментальне вилучення катетера-стента. На II етапі у 80,5% хворих II групи
спостерігалося самовільне відходження сечовивідного катетера.
При первинному огляді вагітних з ГП було проведено збір скарг, анамнезу
захворювання з уточненням обсягу і тривалості попередньої терапії.
Клінічний стан хворих оцінювали за допомогою 51-бальної системи оцінки,
розробленої нами на кафедрі урології Запорізького державного медичного
університету (рис. 2.1). Критерієм оцінки стану пацієнтки була сума балів:
41-51 бал – вкрай тяжкий стан;
31-40 балів – тяжкий стан;
16-30 балів – стан середнього ступеня тяжкості;
0-15 балів – задовільний стан.
А) ОПИТУВАЛЬНИК ДЛЯ АНАЛІЗУ СУБ?ЄКТИВНОГО СТАНУ
(заповнюється лікарем зі слів пацієнта)
1. Біль
1.1. Локалізація:
1.1.1. В поперековій ділянці: відсутній (0), однобічний (1), двобічний (2)
1.1.2. В животі: відсутній (0), локалізований (1), розлитий (2)
1.2. Іррадіація: відсутня (0), в підреберну ділянку (2), в клубову ділянку (2),
в статеві органи (2), в інші ділянки (1)
1.3. Інтенсивність: відсутній (0), заважає сну (2), потребує постійної зміни
положення тіла (3), потребує певної пози (3), нестерпний (4), інший (1)
1.4. Тривалість: відсутній (0), декілька годин на добу (1), постійний тупий
(2), постій
- Київ+380960830922