РОЗДІЛ II. ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДУ ТА ПОЧАТКИ ГРОМАДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АНДРІЯ
ЧАЙКОВСЬКОГО.
2.1. Гімназійні та університетські роки.
Про походження та дитячі роки Андрія Чайковського збереглося небагато
інформації. Відомо, що він народився 15 травня 1857 р. в м. Самборі у родині
дрібного урядника. Рано осиротівши, виховувався у родичів у селі Гординя під
Самбором. Родина його належала до дрібної, т. зв. “ходачкової шляхти”. Згодом
А. Чайковський описав це середовище у низці своїх художніх творів: “Олюнька”,
“Образ гонору”, “В чужому гнізді”.
А. Чайковський згадував про себе в дитинстві так: “В мене від дитинства була
мрійлива, вразлива, “поетична”, а притім весела вдача, і я цим відрізнявся від
моїх ровесників [...] А зимою я пристрасно любив слухати казок та оповідань, –
не давав спокою своїй покійній бабуні, що гарно оповідала, й не тільки казки.
[...] Слухав я залюбки також оповідань людей, що сходилися до нас зимою “на
вечірки” з куделями” [140: 177].
Своїх батьків він, мабуть, зовсім не пам’ятав, адже згодом у спогадах нічого
про них не повідомив. Найбільше інформації про дитячі роки Андрія є у його
автобіографічній повісті “Своїми силами”. А. Чайковський зробив себе прототипом
головного героя повісті – Дмитра Чабанського. Хоча не всі факти із цієї
повісті, що стосуються Дмитра Чабанського, підтверджуються інформацією про
реальні події з життя А. Чайковського, однак автор “Своїми силами” достатньо
точно розповів про родинне життя, гімназійні роки свого головного героя (тобто
себе), а також про формування його світогляду та культурно-національної
свідомості. [150: 87–120].
Малого Андрія виховували бабуся та тітка, яка вийшла заміж за шляхтича із села
Гординя [150: 87]. Цей шляхтич став опікуном хлопчика і з часом всиновив його,
але ставився до нього погано [150: 88–91, 119]. Набагато пізніше А. Чайковський
в одному з приватних листів повідомив, що має документ “після котрого я маю
право носити назвисько мого адаптуючого батька Григорія Чайковского Тимковича.
Сей додаток не є ані признакою шляхоцтва, ані гербом, лише родовим придатком,
бо суть тієї родини Чайковских. Супроти того я називаюся Скрабалло-Чайковский”
[109: 193]. Про своїх опікунів він теж ніколи не згадував, окрім самого факту
їх існування.
Очевидно, після всиновлення А. Чайковський одержав нові документи. Можливо,
деяка інформація в них не відповідала дійсності. Наприклад, офіційним роком
народження А. Чайковського вважається 1857. Цей рік був в його особистих
документах (наприклад, у списках студентів-військовиків Львівського
університету, де А. Чайковський у 1879–1882 рр. зафіксований як резервіст,
подано й рік його народження – 1857 [88: 7 зв., 14]) , він подавав його у своїх
ранніх спогадах [109: 59]. Натомість пізніше А. Чайковський писав, що народився
у 1856 р. Наприкінці 1908 р. він писав, що має 52 роки [109: 196], у біографії,
написаній 1926 р., А. Чайковський подав дату свого народження – 15 травня 1856
року [146: 274]. Його діти теж вважали роком народження свого батька 1856 рік
[378: 136].
Початкову освіту здобув А. Чайковський вдома. Бабуся навчила його читати
польською мовою [293, с. 109], а в початковій школі у с. Гординя Теодор
Присташ, випускник Дяковчительського інституту з Перемишля, навчив хлопця
читати і по-українському [146: 274]. До цієї школи А. Чайковського записали у
1865 р. [157]. Він пізніше згадував, що Т. Присташ “вчив нас читати по
українськи, польськи, а охочих і по німецьки, та переповісти прочитане. Більше
нічого. За те вчив нас богато церковного співу і водив нас у великому пості до
церкви на всі богослуження” [278].
Української (руської) мови у Гординецькій школі “вчилися лиш для церкви і раді
були з того, коли школяр вмів вже прочитати в церкві апостола” [157]. Це,
однак, не завадило А. Чайковському через багато років зауважити, що у цій школі
“царював український дух, любов до свого питомого, свого народа і дитяче
привязання до своєї церкви” [278]. Через певний час менше ніж за рік
А. Чайковський разом із вчителем-поляком підготувався до іспиту з четвертого
класу нормальної (початкової) школи і 1869 р. вступив до Самбірської гімназії.
Пізніше він згадував, що з дому вийшов із польською ідеологією і не мав ясного
поняття, хто він [140: 178; 146: 274]. Це твердження, на перший погляд, дещо
суперечить спогадам того самого А. Чайковського про “український дух” у
сільській школі. Однак не варто надто буквально розуміти ці вирази (“польська
ідеологія”, “український дух”) під час дослідження національної свідомості
малого Андрія. У 60-і рр. XIX ст. його національно-культурна ідентичність була
ще зовсім невиразною, несформованою – це й не дивно, адже А. Чайковський тоді
був ще дитиною. Він розмовляв по-українському [109: 305], любив своє сільське
оточення, свою мову та віру (А. Чайковський навіть якось зауважив: “Як хочете
знати, що мене зберегло, що я не потонув, не розплився у польському морю, то
ЦЕРКВА”) [146: 274] – саме під цим і розумів він згодом “український дух”.
Однак одночасно він був шляхтичем і не забував про це ніколи (хоча й не
афішував згодом свого шляхетства), а тому мусив засвоїти (хоча, можливо, й не
повністю) особливості світогляду дрібної шляхти. Ця шляхта, хоча й українська
за своїм походженням, усвідомлювала себе передовсім частиною шляхетського
стану, який користується польською культурою [438: 213; 449: 123], і вважала
польську культуру своєю, хоча й не могла засвоїти її повністю. Очевидно, під
“польською ідеологією” А. Чайковський розумів саме ці особливості шляхетського
світогляду.
В перших класах гімназії не знав він майже ніякої руської (української)
літератури, окрім читанки
- Київ+380960830922