РОЗДІЛ 2. Експериментальна робота з перевірки технологій, спрямованих на формування професійного інтересу у процесі педагогічної практики 652. 1. Загальні питання організації та проведення експерименту 652.2. Характеристика технологій, спрямованих на формування професійно-педагогічного інтересу 73 2.2.1. Диференціація підготовки студентів до педагогічної практики 73 2.2.2. Організація педагогічної практики студентів в умовах інноваційного режиму школи 93 2.2.3. Організація взаємодії студентів-практикантів зі школярами 1042.3. Аналіз результатів експериментальної роботи1132.4. Педагогічні умови успішності формування професійно-педагогічного інтересу 146ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ IІ154ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 156СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 159ДОДАТКИ 185
ВСТУП
Глибокі соціально-політичні, духовні й економічні зрушення, що відбуваються в суверенній, демократичній Україні, спонукають до реформування системи освіти, яка має забезпечити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості, пріоритетність загальнолюдських цінностей, формування поколінь, здатних навчатися протягом життя, створення і розвиток цінностей громадянського суспільства.
Успішна реалізація визначених завдань безпосередньо пов'язана з удосконаленням професійної підготовки педагогічних кадрів.
У Законі України "Про вищу освіту" зазначено, що вчитель школи - це професіонал, здатний до багатоваріативної педагогічної дії, прогнозування можливих результатів, котрий володіє прийомами аналізу і самоконтролю, вміє педагогічно осмислити нові соціально-економічні умови виховання, наслідки ринкових взаємовідносин, оцінити нові тенденції з позиції педагогічної діяльності [12]. Проте якість підготовки вчителів за багатьма вказаними параметрами, як свідчить вивчення масової практики, ще не відповідає вимогам сучасної школи. У зв'язку з цим актуальною залишається потреба в забезпеченні середньої школи добре підготовленими, професійно компетентними кадрами. Не випадково в Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті [176] підготовка педагогічних працівників проголошена центральним завданням модернізації освіти, провідним принципом державної освітньої політики.
У сучасних умовах значно ускладнюються завдання, які повинен вирішувати вчитель, і тому зростають вимоги до якості його праці і рівня професійної підготовки. Сучасний професіонал у галузі освіти зобов'язаний не тільки глибоко усвідомлювати місце і роль освітніх процесів, освітніх систем у світовому культурному просторі в його історичних та етнографічних формах, поєднувати глибокі фундаментальні теоретичні знання і практичну підготовку, але вміти творчо мислити, швидко адаптуватися до нових знань, нових технологій, працювати в інноваційному режимі навчально-виховних закладів.
У теорії та історії вищої педагогічної освіти накопичений значний досвід у психолого-педагогічному дослідженні проблем праці й особистості вчителя, що знайшло відображення у працях Ю.Бабанського, Л.Борисової, М.Болдирева, Ф.Гоноболіна, І.Зязюна, Н.Кузьміної, Ю.Кулюткіна, А.Макаренка, Л.Мітіної, К.Платонова, В.Сухомлинського, Н.Турченко, О.Щербакова та ін. Автори наочно показують, що праця вчителя - це специфічна і дуже складна форма професійної діяльності.
В останнє десятиліття особливу увагу дослідників привернула одна з найактуальніших проблем вищої педагогічної школи - підготовка майбутніх учителів до професійної діяльності.
Теоретичні основи професійної підготовки вчителя обґрунтовуються у фундаментальному дослідженні Н.Хмель, а також у працях К.Дурай-Новакової, І.Зязюна, Л.Нечепоренко, Л.Таланової. Окремі аспекти проблеми досліджували О. Берак, М. Євтух, Л. Мільто, О. Мороз, О. Приходько (розвиток творчої індивідуальності особистості майбутнього вчителя); І. Богданова, Ю. Бондарчук, О. Кіяшко, І. Луценко, Г. Юзбашева (підготовка майбутнього вчителя на основі інноваційних технологій); С. Каргін, А. Марушкіна, О.Свіриденко, І.Фастовець (розвиток професійно-педагогічної спрямованості у студентів); С. Бреус, Л. Макарова (формування виховних умінь); М.Вієвська, П.Суарес-Таньо (формування готовності майбутніх учителів до педагогічної взаємодії з учнями); Л.Мартіросян (диференціація навчання у процесі вивчення дисциплін педагогічного циклу); Л.Малаканова (проблема оцінювання професійного становлення майбутнього вчителя); І.Ковальова (формування професійної майстерності майбутніх педагогів на основі передового педагогічного досвіду); Л.Овсянецька (соціально-психологічне прогнозування професійного становлення майбутнього вчителя). Формуванню педагогічної культури майбутнього педагога присвячене фундаментальне дослідження В.Гриньової, І. Ісаєва
Успіх професійної діяльності майбутніх учителів, як свідчать результати проведених досліджень, багато в чому залежить від сформованості в них професійно-педагогічних цінностей, мотивів, інтересів, тому професійна підготовка студентів педагогічного вузу полягає не тільки в тому, щоб надати молодим фахівцям певну суму знань, але разом з ними прищепити ціннісне ставлення до професійної діяльності. Важлива роль у цьому процесі налєжить педагогічній практиці у вищих навчальних закладах, яка виступає органічною частиною навчально-виховного процесу, що забезпечує поєднання психологічної готовності й теоретичної підготовки майбутніх учителів з їх майбутньою практичною діяльністю.
Традиційна система організації педагогічної практики не виконує у повному обсязі завдань, які висувають перед нею сучасні реалії. Це зумовлюється низкою причин: перевантаженість кількості учнів у класах, незадовільна учбово-матеріальна база, низький рівень заробітної платні вчителів тощо. Ці чинники створюють емоційну напруженість у педагогічних колективах шкіл, що знижує в студентів інтерес до вчительської професії.
Крім того, в навчальних планах педагогічних ВНЗ намітився перехід до скорочення термінів педагогічної практики. В цих умовах виникає необхідність інтенсифікації педагогічної практики, удоскон
- Київ+380960830922