РОЗДІЛ 2
СПОСІБ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ Й ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ З РОЗСЛІДУВАННЯ І ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИНІВ
2.1. Можливості виявлення ознак способу вчинення злочину і використання цих даних у розкритті і розслідуванні злочинів
Вивчення способів вчинення злочинів є важливою передумовою для розробки науково-обґрунтованих криміналістичних рекомендацій з розкриття і розслідування діянь, що мають ознаки кримінальної караності. Вивчення слідчим події злочину через аналіз виявлених ознак і слідів, що свідчать про конкретний спосіб його вчинення, відіграє важливу роль у встановленні істини у справі - як стосовно обставин події, так і стосовно осіб, причетних до неї. Спосіб вчинення злочину як один з центральних елементів криміналістичної характеристики виконує важливу роль у формуванні фактичної інформації про подію злочину, оскільки через спосіб головним чином і виявляється процес відображення злочинного акту в навколишній обстановці.
Саме спосіб індивідуалізує злочин, виокремлюючи злочинний акт із безлічі інших. Вивчення способу вчинення злочину сприяє розробленню методик з розкриття злочинів, одержанню доказів, що викривають злочинця, виявленню невідомих епізодів злочинної діяльності й осіб, причетних до вчинення злочину [125, с. 63].
В свою чергу, спосіб злочину є базою для висування загальних і окремих версій. Але за складним, з безліччю елементів способом важко побудувати весь комплекс криміналістичних версій. На початковому етапі розслідування спосіб злочину окреслюється лише загалом. Тим часом рівень версії прямо впливає на план, що розробляється, і обраного напряму розслідування.
Питання планування розслідування визначені проблемами в постановці і наступній перевірці версій, на висунення яких впливає специфіка способу вчинення злочинів. Тому насамперед повинні висуватися версії, що у процесі підтвердження зможуть забезпечити одержання найвірогідніших даних про подію, що досліджується. Відповідно і в плані розслідування необхідно враховувати проведення тих слідчих і оперативних дій, що мають за мету найшвидшу перевірку висунутих версій.
Злочин є подією, що складається з певних компонентів, негативні наслідки якого роблять необхідним з'ясування його причин, умов і взаємозв'язків під час розслідування. Процес виникнення, перетворення і передачі інформації про способи готування, вчинення і приховання злочинів, а також про обставини, що сприяли вчиненню і прихованню злочинів, складається з таких стадій: виникнення інформації, тобто відображення інформації про способи вчинення злочину і про обставини, що сприяють вчиненню злочинів, у свідомості людини чи в предметах матеріальної обстановки; пошук особистісних і матеріальних носіїв зазначеної інформації; виявлення шуканої інформації - одержання повідомлень від осіб, дослідження предметів і слідів, витяг (декодування) інформації, що міститься в них; фіксація інформації - її перетворення, перекодування з метою збереження; дослідження інформації, тобто її аналіз, перевірка, оцінка і систематизація, формалізація і введення даних в інформаційну систему, їх обробка і пошук; використання зібраної інформації для вирішення організаційних і методичних завдань у процесі розкриття і розслідування злочинів.
Саме тому, зазначав Р.С. Бєлкін, твердження про можливість встановлення за ознаками злочину способу його вчинення і навпаки, стало повсякденним і в слідчій практиці, і в криміналістичній літературі. Проте навіть наявність комплексу ознак не дає підстав для категоричного судження про індивідуальну визначеність способу вчинення злочину. У зв'язку з цим в аспекті криміналістичної методики можна говорити про встановлення за ознаками злочину лише родової або видової належності способу його вчинення. Вже в цьому можна знайти риси певної типізації характерної і потрібної саме для криміналістичної методики і ознак, та способів, що встановлюються за ними [74, с. 796].
Водночас пізнання способу вчинення злочину розглядається в криміналістиці як метод практичної діяльності слідчого, шлях встановлення істини у конкретній справі. Криміналістичними методами одержання необхідної інформації про спосіб злочину є насамперед слідчі дії, проведені в ході розслідування справи: огляд місця події, предметів і документів; допити свідків, підозрюваних, обвинувачуваних; пред'явлення для упізнання осіб, предметів і інших об'єктів; відтворення обстановки й обставин події; призначення і проведення експертиз, а також використання слідчим інформації, отриманої непроцесуальним шляхом, зокрема, і в результаті проведення оперативно-розшукових заходів.
Можливості для використання слідчим отриманих даних про спосіб злочину надзвичайно різноманітні і багатогранні. Ці питання висвітлюються практично в кожній науковій праці, присвяченій методиці розслідування окремих видів злочинів. Їх практичне використання визначається конкретним злочином і конкретною слідчою ситуацією, тому розкрити в одному науковому дослідженні всі шляхи такого використання неможливо. Можна назвати основні напрями використання слідчим даних про спосіб злочину:
встановлення і розкриття способу конкретного злочину як одної з обставин, що підлягають доказуванню і входять у предмет доказування у конкретній кримінальній справі;
аналіз змісту способу вчинення злочину для встановлення умислу, злочинних цілей, форми провини, усвідомленої активності злочинців з реалізації злочинних задумів;
конструювання вихідної моделі злочинної діяльності, що найхарактерніше для початкового етапу розслідування за наявності мінімуму необхідної слідчому вихідної інформації;
висування версій про сам спосіб, коли дані про нього фрагментарні і не характеризують спосіб з достатньою повнотою;
висування версій про певних осіб або коло осіб, які вчинили злочин, що розслідується, і організацію пошуку злочинця і його співучасників;
організація роботи з нерозкритих злочинів;
визначення тактики окремих слідчих дій;
планування і проведення окремих оперативно-розшукових заходів;