РОЗДІЛ 2
НОРМОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
2.1. Органи внутрішніх справ як суб'єкт нормотворчості; особливості нормотворчого процесу в ОВС України
Держава, здійснюючи притаманну їй функцію владного управління, створює та застосовує для її реалізації систему інститутів державної влади - державний механізм. Первинним та безпосереднім носієм державної влади визнається особа (людина), які, об'єднані та певним чином структуровані, створюють інститути (органи), що мають предметом своєї діяльності визначену сферу суспільних відносин та володіють владними засобами щодо їх впорядкування. Така система органів, за допомогою яких здійснюється державна влада, виконуються завдання та функції, покладені на державу, визначається поняттям державного апарату, який разом з іншими державними інститутами (організаціями, підприємствами, матеріальними ресурсами та ін.) і створює державний механізм.
Говорячи про співвідношення термінів "державний механізм" та "державний апарат", слід вказати на те, що в юридичній літературі одностайного підходу до розуміння цього питання не склалося. Так, на відміну від вищенаведеної позиції, деякі автори вказують на тотожність цих двох понять [39]. При такому підході досить часто наголошується на двох значеннях терміну "державний апарат" - широкому та вузькому. Під державним механізмом розуміється державний апарат у широкому сенсі, а система державних органів складає зміст поняття "державний апарат" у вузькому значенні.
Незважаючи на те, яке значення вкладається в поняття та зміст державного апарату, його найважливішою та невід'ємною складовою частиною завжди виступають державні органи. В науковій та довідковій літературі поняття державного органу визначається неоднаково. В одних випадках, наприклад, під державним органом розуміється "установа, що виконує певні завдання в тій чи іншій сфері суспільного життя (охорони здоров'я, освіти та ін.)" [40]. В інших випадках державний орган розглядається як "певним чином організована група людей, що діє у відповідній сфері, у межах своєї компетенції та приймає участь в реалізації певних державних функцій" [41]. В третіх випадках державний орган трактується як. "частина державного апарату - група осіб або одна особа, що має юридично визначену державно-владну компетенцію для виконання завдань та функцій держави" [42]. Наведені та інші, існуючі в юридичній літературі визначення, відображають різні погляди і підходи до одного і того ж явища, що має назву "державний орган".
Незалежно від їх розуміння та тлумачення, державні органи заповнюють собою всю структуру та зміст державного апарату. Від кожного з них, взятого окремо або разом з іншими державними органами, від рівня їх розвитку, чіткості визначення сфери діяльності та компетенції, впорядкованості їх взаємовідносин між собою та недержавними органами і організаціями, які входять до політичної системи суспільства в якості структурних елементів, значно залежать рівень розвитку та ефективність дій державного апарату.
Державний апарат України складається на основі розмежування органів на законодавчі, виконавчі та судові органи. Чільне місце в механізмі Української держави займають органи внутрішніх справ України, як складова ланка державної виконавчої гілки влади. Правовий статус та компетенція органів внутрішніх справ багато у чому зумовлюються тими завданнями, які на них покладені. Згідно зі ст.2 Закону України "Про міліцію" такими основними завданнями є:
- забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;
- запобігання правопорушенням та їх припинення;
- охорона і забезпечення громадського порядку;
- виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;
- забезпечення безпеки дорожнього руху;
- захист власності від злочинних посягань;
- виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;
- участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків [43].
З метою забезпечення виконання вищенаведених покладених на органи внутрішніх справ завдань, їм надане право видавати з ряду питань нормативно-правові акти на основі та до виконання законів. Метою видання нормативних актів є регулювання суспільних відносин, які складаються в процесі охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю, встановлення порядку проведення в життя законів, інших актів вищих органів державної влади та державного управління, що визначають права та обов'язки в цій сфері діяльності [44].
Якщо система та повноваження органів внутрішніх справ, найважливіші питання організації їх діяльності, права та обов'язки громадян в сфері громадського порядку регулюються вищими органами державної влади та державного управління України, то галузеве і оперативне керівництво цими органам зосереджено в Міністерстві внутрішніх справ України.
Міністерство внутрішніх справ України здійснює певні функції, що пов'язані з безпосередньою охороною суспільного порядку, однак основний зміст його діяльності складає організація роботи підпорядкованих органів, установ, підприємств. Здійснюючи покладені на нього завдання, Міністерство внутрішніх справ України організовує роботу співробітників міліції, внутрішніх військ, спрямовує науково-дослідну роботу в цих сферах.
Управлінська діяльність МВС України дістає виразу в різноманітних формах: організація охорони громадського порядку, планування цієї роботи; визначення завдань підпорядкованих органів, встановлення порядку здійснення ними цих завдань; підготовка, підбір та розстановка кадрів; контроль та перевірка виконання розпоряджень; організація науково-дослідної роботи; аналітична та методична робота з узагальнення та розповсюдження передового досвіду роботи; організація матеріально-технічного постачання тощо.
В організаційно-правовій роботі центральних органів управління важливе місце займає видання нормативно-