РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Загальна характеристика обстежених осіб
Для досягнення поставлених завдань обстежено 109 хворих на запально-виразкові захворювання ГДТ у момент загострення патологічного процесу, які продовж останніх трьох місяців не приймали протимікробні препарати. Серед обстежених 67 чоловіків і 42 жінки у віці від 17 до 66 років, їх середній вік склав (38,9±15,6) років. Пацієнти знаходились на стаціонарному або амбулаторному лікуванні в Інституті терапії імені Л.Т. Малої АМН України (12 осіб), Дорожній клінічній лікарні ст. Харків (33 особи), 13-й міській клінічній лікарні м. Харкова (64 особи).
Згідно анамнестичних, клінічних та лабораторно-інструментальних даних у 18 пацієнтів діагностовано "ерозивний гастродуоденіт" (ЕГД) (фіброезофагогастродуоденоскопічна (ФЕГДС) картина представлена гастродуоденопатією та дефектами СО у вигляді численних ерозій); у 32 осіб виявлений атрофічний, гіпертрофічний та ін. види ГД, що були об'єднані в групу "неерозивний гастродуоденіт" (НЕГД); 30 пацієнтів на виразкову хворобу мали дефект СО у вигляді "гострої" ПВ шлунка або ДПК; у 29 чоловік загострення ВХ протікало без утворення виразкового дефекту СО (під час ФЕГДС виявлено рубцеві деформації шлунка або ДПК та гастродуоденопатію з трофічними порушеннями).
2.2. Матеріали для досліджень
Об'єктом дослідження були біоптати СО шлунка та ДПК, що відбирались з періульцерозної зони (38 зразків), антрального відділу шлунка (218 зразків), тіла шлунка (24 зразки) та бульбарного відділу ДПК (42 зразки). Усього відібрано 322 біоптати.
З 161 біоптату вилучено 61 штам H.pylori, 398 штамів бактерій, що віднесені до 9 різних таксономічних груп, та 37 штамів дріжджеподібних грибів.
Як тест-культури використовувались референс-штами бактерій (Staphylococcus aureus ATCC 25923 (F-49), Escherichia coli ATCC 25922 (F-50), Pseudomonas aeruginosa АТСС 27853 (F-51)), Serratia marcescens №26, дріжджеподібних грибів роду Candida (C.albicans АТСС 885/653, C.tropicalis ВКПГу 547/у) та штам Aerococcus viridans №167, що становить основу препарату А-бактерину, одержані з Філії Національного музею мікроорганізмів ІМІ ім. І.І. Мечникова.
Дослідження 161 біоптату на уреазну активність проводили за допомогою уреазного тесту для ідентифікації H.pylori URE-HPtest (PLIVA-Lachema a.s. Czech Republic) та середовища Крістенсена з протимікробними речовинами [13].
Мікроаерофільні умови культивування створювали у мікроанаеростатах за допомогою газогенеруючих пакетів Generator GENbox microaer (bioMerieux, Франція) або газової суміші, що була виготовлена у заводських умовах і складалась з 5% О2, 10% СО2 та 85% N2.
Як транспортні використовувались спеціалізоване середовище "Portagerm pylori" (bioMerieux, Франція) та напіврідке тіогліколеве середовище. При дослідженні на H.pylori використовували елективне середовище "Рylori agar" (bioMerieux, Франція) або середовище на основі Columbia Agar (Fluca, Швеція) з додаванням 5% дефібрінованої крові або 5% емульсії яєчного жовтка, 1% дріжджового діалізату та 10 мг/л ванкоміцину [13, 199]. При дослідженні на супутню мікрофлору користувались елективними та диференціально-діагностичними середовищами, більшість із яких була виробництва "Государственный научный центр прикладной микробиологии, отделение "Питательные среды" МЗРФ (г. Оболенск Московской обл., РФ)", НВО "Питательные среды" (г. Махачкала, РФ), "Национальный научно-производственный центр генно-инженерных препаратов (г. Оболенск Московской обл., РФ)", Дослідне виробництво бактеріальних заквасок Технологічного інституту молока та м'яса ААН України (м. Київ). Для ідентифікації вилучених культур мікроорганізмів використовували набори та окремі тести виробництва PLIVA-Lachema а.s., Чехія; НИЦФ, Санкт-Петербург, Росія та bioMerieux, Франція.
Чутливість 61 штаму H.pylori визначали на середовищі Мюллер-Хінтон (bioMerieux, Франція) із додаванням 5% дефібрінованої крові або жовтково-тетразолієвому середовищі на основі Columbia Agar [200] до амоксициліну, кларитроміцину, левоміцетину, офлоксацину, тетрацикліну, фуразолідону та цефтріаксону з використанням готових комерційних дисків (НИЦФ, Санкт-Петербург, Россия та OXOID Ld, England).
Чутливість бактерій визначали на середовищі АГВ до 32 протимікробних препаратів: групи тетрацикліну (тетрациклін, доксициклін), цефалоспоринів (І покоління - цефалексин, цефазолін; ІІ - цефуроксим, цефаклор; ІІІ - цефтазидим, цефтріаксон; ІV - цефепім), пеніцилінів (бензилпеніцилін, оксацилін, карбеніцилін, ампіцилін, амоксицилін), аміноглікозидів (неоміцин, канаміцин, гентаміцин), макролідів (еритроміцин, рокситроміцин, кларитроміцин), фторхінолонів (офлоксацин, ципрофлоксацин, норфлоксацин, пефлоксацин), іміпенему, фуразолідону, стрептоміцину, поліміксину, левоміцетину, ванкоміцину, лінкоміцину, рістоміцину, за допомогою готових комерційних дисків (НИЦФ, Санкт-Петербург, Россия та OXOID Ld, England).
Чутливість грибів визначали на середовищі Сабуро до 6 протимікотичних препаратів: групи імідазолу (кетоконазолу, клотримазолу), тріазолам (флуконазолу, ітраконазолу), амфотерицину, ністатину за допомогою готових комерційних дисків (НИЦФ, Санкт-Петербург, Россия).
При визначенні чутливості бактерій до специфічних бактеріофагів використовували комерційні рідкі бактеріофаги ("Биомед", Пермь, Россия): стафілококовий, стрептококовий, синьогнійний, протейний, клебсієльозний, ешерихіозний та секстафаг(r) піобактеріофаг полівалентний.
Міжмікробні взаємовідносини H.pylori та супутньої мікрофлори були вивчені у 158 природних асоціаціях. Вивчення впливу міжмікробних взаємовідносин на антибіотикочутливість та уреазну активність представників мікрофлори гастродуоденального тракту та референс-штамів проведено в експериментально створених 261 двох-чотирьох компонентних асоціаціях. Антагоністичні властивості 421 штаму мікроорганізмів, вилучених при гастродуоденальній патології, визначали щодо референс-штамів, 30 штамів H.pylori та 85