РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ І ОБСЯГ ДОСЛІДЖЕНЬ
Оцінка впливу умов праці на забійників проводилася на шахтах з крутим
заляганням вугільних пластів. Як типові були вибрані шахти ім. Калiнiна та iм.
Леніна виробничого об`єднання “Артемвугілля”. Трудова діяльність гірників,
зайнятих вийманням ніші відбійними молотками, вивчалась на шахтах з пологим
заляганням вугільних пластів ім. Стаханова виробничого об`єднання
"Червоноармiйськвугiлля" та ім. Калiнiна виробничого об`єднання
"Донецьквугiлля".
В умовах шахтного оздоровчого пункту у вільний вiд роботи час були обстежені 72
забійника і 64 гірника очисного вибою, що зайняті виключно або періодично
вийманням ніші відбійними молотками. Крім того до і після зміни та в умовах
трудової діяльності були обстежені 36 забійників і 13 гірників ніші, зайнятих
вийманням вугілля відбійним молотком. За результатами оцінки здоров’я 24
гірника були направлені до обласної клініки професійних захворювань чи шахтного
санаторія-профілакторія для оздоровлення. Під час реабілітації вони були
обстежені двічі до і після курсу оздоровлення. Після повернення до роботи для
оцінки ефективності оздоровчо-профілактичних заходів гірники були обстежені
повторно в звичайних умовах трудової діяльності.
Вік обстежених гірників коливався від 22 до 49 років, стаж роботи в професії –
від 1 до 27 років. Групові середньо статистичні характеристики віку і стажу
роботи між представниками різних професій майже не відрізнялися. Середній вік
обстежених забійників становив (34,2±1,2) роки, стаж їхньої роботи в професії –
(9,7±0,95) роки. У гірників ніші ці показники становили відповідно (33,8±2,9)
роки і (10,5±2,45) роки.
Оцінку механізмів регуляції вегетативних функцій у всіх гірників проводили за
показниками вегетативного тонусу (вегетативні показники у стані “відносного
спокою” лежачи і сидячи), реактивності (вегетативні реакції у відповідь на
подразнення) і вегетативного забезпечення діяльності серцево-судинної системи
(наступний період після активного переходу із горизонтального положення лежачи
до вертикального положення стоячи). Для цього використовували метод
безперервної реєстрації серцевих скорочень на електрокардіографі (варіаційна
пульсометрія) у спокою і при різних функціональних пробах.
Визначення вегетативного тонусу здійснювали за показниками серцевого ритму, що
отримані у спокої, і вегетативного індексу Кердо (ВІК, ум.од.). Для розрахунку
останнього вимірювали діастолічний артеріальний
тиск. Вегетативний індекс Кердо розраховували за формулою:
ВІК = (1 – АТд/ЧСС) Ч 100, (2.1)
де АТд – величина діастолічного артеріального тиску;
ЧСС - частота серцевих скорочень у хвилину.
Оцінку рівня функціонування механізмів нейрогуморальної регуляції проводили за
показниками середньої тривалості (тривалість RR, мс) або модального значення
(Мо, мс) зареєстрованих на електрокардіографі кардіоінтервалів (рис., А). Для
цього послідовно реєстрували не менше ніж 100 кардіоінтервалів. Стан
нервово-рефлекторного каналу регуляції оцінювали за ступенем відхилення
кардіоінтервалів від їхнього середнього значення. Попереднє визначення
стабільності пульсу проводили за різницею між максимальним і мінімальним
значення тривалості кардіоінтервалів (ВР, мс) та їхньою дисперсією (дисперсія
RR, мс2). Визначали індекс напруження (Ін = Амо/2ВРЧМо, ум.од.). Для оцінки
ступеня участі центральних і автономних механізмів регуляції в процесах
контролю і управління вегетативними функціями проводили спектральний аналіз
серцевого ритму, а саме, оцінювали потужність спектру на низьких (Сп RR) і
високих (Cд RR) частотах [217, 218, 219]. Низькочастотна складова (f - менш
0,15 Гц) пов’язана з коливаннями серцевого ритму періодами тривалістю більше 10
с.
Рис. – Показники кардіоінтерівалограми у спокою (А)
та при активній ортостатичній пробі (Б)
Високочастотна складова (f - 0,15-0,4 Гц) формується за рахунок впливу на
серцевий ритм фізіологічного акту дихання. Тривалість дихальних хвиль не
перевищує 10 с. Вимірювання Сп RR- та Сд RR-компонент проводили як в абсолютних
(мс2), так і у відносних одиницях потужності (ум.од.). Останні являють собою
відсотковий внесок кожної складової коливань в загальну потужність спектру.
Розрахунок відносної потужності здійснювали за формулами:
Сд RR = (Сд RR / Загальна потужність), (2.2)
Сп RR = (Сп RR / Загальна потужність),
де Сп RR - потужність повільних складових спектру;
Сд RR - потужність дихальних складових спектру.
Визначали індекс централізації (Іц, ум.од.). Останній розраховували
наступним чином:
ІЦ = Сп RR / Cд RR , (2.3)
Вегетативну реактивність оцінювали за результатами змін на кардіоінтервалограмі
при активному виконанні гірниками ортостатичної проби, проби з глибоким
диханням, а також під час тиску на рефлексогенні зони – окосерцевий рефлекс
Даньіні - Ашнера. На ортостатичній кардіоінтервалограмі (рис., Б) визначали
амплітуду реакції (АР – різниця між вихідною частотою пульсу і першим
максимальним його значенням при АОП, мс), хвилю перерегулювання (ХП – різниця
між першим максимальним значенням частоти пульсу при АОП і наступним
мінімальним, мс), термін первинного прискорення кардіоритму (Т1 – від початку
АОП до першого максимального значення кардіоритму, с), термін повторного
уповільнення кардіоритму (Т2 – від початку уповільнення кардіоритму при АОП до
його припинення, с), термін стабілізації кардіоритму (Т0 - від початку АОП до
стабілізації кардіоритму на новому рівні, с) [220]. Реактивність
парасимпатичної ланки визначали за показниками тривалості та дисперсії RR при
пробі Ашнера і за ступенем дихальної
- Київ+380960830922