РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ОБЛІКУ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ
2.1. Методика обліку доходів і витрат за експортно-імпортними операціями
Експортно-імпортні операції включають велику кількість об’єктів обліку,
інформація щодо яких узагальнюється в фінансовій звітності. Від повноти,
достовірності й точності такої інформації залежить якість і ефективність
управлінських рішень у сфері ЗЕД. Перелік об’єктів експортно-імпортних операцій
та їх відображення у фінансовій звітності наведено на рис. 2.1.
Проведений аналіз практичного досвіду обліку експортно-імпортних операцій на
підприємствах АР Крим показав, що найбільш складними і відповідальними з
погляду методики обліку є облік доходів і витрат, активів і зобов’язань за цими
операціями, особливо на етапах визнання, класифікації і первісної оцінки. Точне
визнання, правильна класифікація і достовірна оцінка – запорука точного,
правильного і достовірного обліку.
Процедура визнання стандартна і обов'язкова для всіх об'єктів обліку, вона дає
можливість визначити їх місце в фінансовій звітності: чи є даний об'єкт активом
або витратами, чи приведе його поява до збільшення зобов'язань або доходів.
Критерії визнання для кожного виду об'єктів обліку встановлено національними
стандартами обліку.
Так, для правильного визначення моменту визнання доходу від експортних операцій
потрібно враховувати положення П(С)БО 15 „Дохід” [111, с. 247]. Відповідно до
цього стандарту, дохід від реалізації товарів, інших активів визнається за
наявності таких умов:
покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію
(товар, інший актив);
підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою
продукцією (товаром, іншими активами);
сума доходу може бути достовірно визначена;
є впевненість, що внаслідок операції відбудеться збільшення економічних вигод
підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно
визначені.
Форми фінансової звітності
Об’єкти інформаційного відображення
Дебіторська заборгованість іноземних покупців за товари, роботи, послуги;
дебіторська заборгованість за виданими авансами, грошові кошти та їх
еквіваленти в іноземній валюті; векселі видані, отримані, поточні зобов’язання
за отриманими авансами в іноземній валюті; кредиторська заборгованість за
товари, роботи, послуги в іноземній валюті; витрати майбутніх періодів, що
відносяться до експорту чи імпорту
Доходи від експортних операцій, собівартість реалізованої продукції (товарів,
робіт, послуг); витрати за експортом і за імпортом; фінансовий результат від
експортних операцій і від продажу валюти
Рух грошових коштів у результаті операційної й інвестиційної діяльності: зміна
дебіторської та кредиторської заборгованості в іноземній валюті; збитки та
прибутки від курсових різниць; зменшення (збільшення) імпортних оборотних
активів; надходження (виплати) грошових коштів від продажу (купівлі) іноземним
покупцям (у іноземних продавців) необоротних активів і фінансових інвестицій
Інформація: про облікову політику щодо експортно-імпортних операцій; про
курсові різниці; про склад грошових коштів в іноземній валюті; про дебіторську
заборгованість в іноземній валюті за строками непогашення; метод визначення
резерву сумнівних боргів; про наявність і рух імпортованих необоротних активів;
про балансову вартість запасів у розрізі класифікаційних груп, переданих на
комісію; метод оцінки запасів
Рис. 2.1. Об'єкти інформаційного відображення експортно-імпортних операцій у
фінансовій звітності
Дохід, пов'язаний із наданням послуг, визнається виходячи із ступеня
завершеності операції на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений
результат цієї операції, а також, якщо:
можна достовірно оцінити дохід і витрати, пов'язані з наданням послуг;
очікується надходження економічних вигод від надання послуг;
можна достовірно оцінити ступень завершеності надання послуг на дату балансу.
Оцінку ступеня завершеності операцій з надання послуг здійснюють одним із
методів: вивченням виконаної роботи; визначенням частки обсягу послуг, наданих
на певну дату в загальному обсязі послуг; визначенням частки витрат, понесених
підприємством у зв'язку із наданням послуг у загальній очікуваній сумі таких
витрат.
Якщо дохід не може бути достовірно визначений, його відображують у
бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають
відшкодуванню.
Для визнання доходу від реалізації продукції товарів, інших активів на експорт
важливо визначити „момент часу”, коли ризики й вигоди, пов'язані з правом
власності на продукцію, передаються покупцеві. Чи збігається він з моментом,
коли юридичне право власності переходить покупцеві? Національний стандарт не
дає коментарів з цього приводу, що обумовлює проблеми застосування цього
критерію на практиці, особливо для підприємств, що здійснюють обмінні операції
в сфері ЗЕД.
Відповідно до норм Цивільного кодексу України (ЦКУ) при виконанні договорів
міни „право власності на товари, що обмінюються, переходить до сторін одночасно
після виконання зобов'язань відносно передачі майна обома сторонами, якщо інше
не встановлене договором або законом” (ст. 715) [186]. Ґрунтуючись на цьому
положенні, більшість фахівців і бухгалтерів-практиків прийшли до висновку, що у
разі, якщо за бартерною операцією першою подією є відвантаження товарів (робіт,
послуг), дохід потрібно відображувати в бухгалтерському обліку тільки на дату
здійснення заключної (балансуючої) операції. Відповідно на цю саму дату слід
визнавати активи (роботи, послуги) у разі якщо за обмінною операцією перша
подія – отримання активу (робіт, послуг). До здійснення заклю
- Київ+380960830922