РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Еколого-гігієнічна характеристика Південного району Одеської області
Одеська область привертає до себе увагу через геохімічні особливості значної
частини територій, що значно впливає на формування здоров’я населення.
До районів, які характеризуються специфічними умовами проживання, відносяться
регіони міжріччя Дністра і Дунаю (Білгород-Дністровський, Татарбунарський,
Саратський райони). Саме в цих регіонах на протязі останніх 20-ти років мало
місце інтенсивне використання агрохімікатів і засобів захисту рослин.
Реалізація програм інтенсивного сільськогосподарського виробництва
(запровадження землеробства, що зрошується) серйозним чином змінила природні
екологічні структури регіону. Засолення грунту і ґрунтових вод, підтоплення і
порушення гідрологічних характеристик водоймищ, що на поверхні не могло не
відобразитись на санітарних умовах проживання населення [138,140].
Все це узгоджується з динамікою показників здоров’я населення. Так,
Білгород–Дністровський район займає перше місце за рівнем розповсюдженості
онкологічної патології; до груп з високою захворюваністю відноситься
Татарбунарський район. Виражена тенденція росту цієї патології відзначена і в
інших районах області в міжріччі рік Дністра та Дунаю.
Саратський район межує з Білгород-Дністровським, Тарутинським і Арцизьким
районами Одеської області. Загальна площа району 1431,6 га. В районі проживає
50000 осіб, з них переважна більшість (44800 або 89,6%) живе в сільських
населених пунктах. Централізоване водопостачання є у 21 з 35 населених пунктів
району. В районі експлуатуються 173 артезианські свердловини верхньо- та
середньосарматського ярусу, 1359 шахтних колодязів. Загальне водокористування
становить 187000 м3 на рік, в тому числі на питні потреби 154000 м3. Середні
обсяги питного водопостачання таким чином становлять 8,4 л/добу на особу, що
значно менше рекомендованих рівнів. Водопідготовка на комунальному водопроводі
смт Сарата проводиться шляхом простого хлорування, хлорагент – хлорне вапно.
Водопроводна мережа знаходиться у незадовільному стані.
Питні води Саратського району не відповідають за своїми органлептичними
якостями існуючим санітарним вимогами. Зокрема, для них характерне сполучення
високої мінералізації (від 1,5 до 3,0 г/л, в середньому 1682±13,9, низької
твердості 1,3±0,2 мг екв/л, високої лужності 8,7±0,7, високого вмісту фтору
1,25±0,11. Кальцій-магнієве співвідношення питних вод в районі не відповідає
фізіологічному оптимуму і дорівнює 0,8. Грунти чорноземні, пестицидне
навантаження не перевищує 0,5 кг/га. Вміст важких металів у грунтах не
перевищує ГДК і становить, відповідно, для свинцю (10,7±0,5) мг/кг, для кадмію
– (1,4±0,1) мг/кг, для хрому (5,95±0,3) мг/л, для ртуті 0,05 мг/кг, для
нітратів – 88,6 мг/кг. Подібні результати одержані і у відношенні до
забруднення солями важких металів сільськогосподарської продукції. Так вміст в
овочевій продукції (томати) міді становив (0,3±0,07) мг/кг, свинцю (0,03±0,01)
мг/кг, цини (0,5±0,07) мг/кг, арсену – (0,01±0,002) мг/кг; в молоці –
відповідно (0,006±0,001) мг/кг (мідь), (0,03±0,01) мг/кг (свинець),
(0,01±0,002) мг/кг (кадмій), 2,8 мк/кг (цина) та 0,002 мг/кг (арсен).
В цьому районі, а також в Білгород–Дністровському відмічено ріст показників
захворюваності сечостатевої системи. Крім того, для Саратського району
характерним є зростання захворюваності інфекціями нирок, сечекам’яною хворобою,
вродженими аномаліями. В цих районах спостерігається зниження репродуктивного
потенціалу. На тлі високих показників загальної інфекційної та
акушерсько–гінекологічної патології відмічено зниження фізичного розвитку,
затримка статевого дозрівання у дітей.
Високий ризик погіршення стану здоров’я населення підтримується збільшенням
вмісту в об’єктах навколишнього середовища нитратів і фторидів, наявності
великих ділянок забруднення грунту і води солями тяжких металів, збільшеним
рівнем телуричного опромінення.
Всі вищезазначені особливості стосуються, зокрема, і смт Сарати, яке було
вибране нами як досліджуване. Контрольним же населеним пунктом нами було обрано
с.Плахтіївку Саратського району Одеської області. Слід зазначити, що батьки
дітей, що досліджувались, були однорідними за віком та соціальними показниками
життя. Досліджувані населені пункти відрізнялись між собою наявністю
статистично достовірного вмісту природного радіонукліду радону-222 в повітрі
житлових будинків, шкіл і дошкільних закладів. Так, в житлових будинках
дослідного району показники вмісту радону коливались в межах від 118 Бк/м3 до
185 Бк/м3 , в середньому складаючи 156,7 Бк/м3,в той час як в контрольному
населеному пункті середні показники склали 134,8 Бк/м3 (88 Бк/м3 – 186 Бк/м3).
Середні показники вмісту радону-222 в повітрі дослідного району дитячих
дошкільних закладів склали 169,6 Бк/м3 (120 Бк/м3 – 210 Бк/м3), а в школах –
178 Бк/м3 (130 Бк/м3 – 240 Бк/м3). В контрольному населеному пункті середні
показники таких закладів були іншими і склали 112,6 Бк/м3 (96 Бк/м3 – 125
Бк/м3) в дитячих дошкільних установах, та 79,5 Бк/м3 (61 Бк/м3 – 125 Бк/м3).
Таким чином, підвищений вплив радону спостерігається в дослідному районі на
протязі всього життя дитини.
Отже, еколого-гігієнічна характеристика Півдня Одеської області свідчить про
наявність низки несприятливих природно-антропогенних факторів довкілля, які
певним чином в умовах комплексної дії впливають на показники здоров’я
населення, яке проживає в цих районах.
2.2. Об’єкти спостережень
Дослідження проводились нами у різних