Ви є тут

Деякі механізми біологічної дії нонілбензолів

Автор: 
Стеценко Світлана Олександрівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
3406U000617
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА І ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Обґрунтування вибору об'єктів і напрямку дослідження
Вибір групи досліджуваних ксенобіотиків - іоногенних азотовмісних детергентів –
нонілбензолів у складі фенольної основи Манніха (ФОМ 9) та її оксиетильованих
похідних неонолів (ФОМ 9-4, ФОМ 9-12, ФОМ 9-20) зумовлений їх широким
використанням в промисловості й побуті, великими обсягами виробництва,
необхідністю одержання комплексної медико-біологіч-ної характеристики й
складання практичних заходів, спрямованих на охорону водних об'єктів та
здоров'я населення у зв'язку з антропогенним забрудненням навколишнього
середовища. У роботі використано хімічно чисті зразки ноніл-бензолів,
синтезовані та надані НВО “Синтез ПАВ” (м. Шебекіно, Росія).
Основні фізико-хімічні властивості досліджуваних ксенобіотиків:
ФОМ-9 (1-гідрокси-2-N-ди-Nў-диметиламінопропілметилен-4-нонілбен-зол) - в’язка
рідина, добре розчинна в органічних розчинниках, у водяних роз-чинах утворює
емульсію, молекулярна маса 419, щільність при 20°С - 1040 кг/м3, температура
спалаху у відкритому тиглі - 172°С, температура самозапа-лювання - 261°С,
пластична в'язкість при 20°С – 6500 мПаЧс. Структурна формула:
ОН (СН2)3N CН3
СН2 N СН3
(СН2)3N CН3
R (С9Н19) СН3
Неонол ФОМ 9-4 (1-тетраетиленоксид-2-N-ди
Nў-диметиламінопропіл-метилен-4-нонілбензол) – в’язка рідина, добре розчинна у
воді й органічних розчинниках, молекулярна маса 596, щільність при 20°С – 1060
кг/м3, темпера-тура спалаху у відкритому тиглі - 180°С, температура
самозапалювання - 268°С, пластична в'язкість при 20°С – 6545 мПаЧс. Структурна
формула:
О(СН2СН2О)4Н СН3
(СН2)3N
СН2N СН3
СН3
(СН2)3N
R(С9Н19) СН3
Неонол ФОМ 9-12 (1-додекаетиленоксид-2-N-ди
Nў-диметиламінопро-пілметилен-4-нонілбензол) – в’язка рідина, добре розчинна у
воді й органічних розчинниках, молекулярна маса 948, щільність при 20°С – 1065
кг/м3, температура спалаху у відкритому тиглі - 182°С, температура
самозапалю-вання - 271°С, пластична в'язкість при 20°С – 6560 мПаЧс. Структурна
формула:
О(СН2СН2О)12Н СН3
(СН2)3N
СН2N СН3
СН3
R(С9Н19) (СН2)3N
СН3
Неонол ФОМ 9-20 (1-дидеканетиленоксид-2-N-ди
Nў-диметиламінопро-пілметилен-4-нонілбензол) – в’язка рідина, добре розчинна у
воді й органічних розчинниках, молекулярна маса – 1300, щільність при 20°С –
1105 кг/м3, температура спалаху у відкритому тиглі – 196°С, температура
самозапалювання – 283°С, пластична в'язкість при 20°С – 6973 мПаЧс. Структурна
формула:
О(СН2СН2О)20Н СН3
(СН2)3N
СН2N СН3
СН3
R(С9Н19) (СН2)3N
СН3
Виходячи з особливостей фізико-хімічних властивостей досліджуваної групи
речовин, зокрема наявності гідрофільних і гідрофобних груп у молекулах,
відносно низької молекулярної маси, здатності до хімічних перетворень з
утворенням біологічно активних сполук, було висунуто припущення про
мембранотропні ефекти нонілбензолів в організмі тварин як центральну ланку
їхньої біологічної дії. Програма досліджень розроблялася у відповідності до
діючих загальноприйнятих методів щодо вивчення механізмів біологічної дії
ксенобіотиків.
Програма передбачала проведення таких досліджень:
I. Попередня оцінка біологічної активності нонілбензолів за умов короткочасного
та тривалого перорального надходження до організму щурів: картина гострого
отруєння, здатність до кумуляції, морфологічні зміни в органах і тканинах.
II. Дослідження стану структурно-метаболічних процесів в організмі
експериментальних тварин за умов тривалого перорального надходження
нонілбензолів, зокрема:
1) стану оксидантно-антиоксидантного гомеостазу:
- системи мікросомального окиснення (дихальна активність мікросом, вміст
цитохрому Р-450, цитохрому b5, активність НАДФН-цитохром с-редук-тази,
НАДН-цитохром с-редуктази);
- оксидантно-антиоксидантної системи (вміст дієнових кон’югатів, мало-нового
діальдегіду, карбонільних груп окисно-модифікованих білків, інтен-сивність
біохемілюмінесценції; активність супероксиддисмутази, каталази, пероксидази,
церулоплазміну, глутатіонпероксидази, вміст відновленого глутатіону,
сульфгідрильних груп);
- дослідження стану процесів, пов’язаних з метаболізмом оксиду азоту,
опосередненими методами (за вмістом L-цитруліну, L-аргініну, метгемогло-біну,
нітритів, цГМФ, активністю НАДФН-діафорази, гуанілатциклази,
фос-фодіестерази).
2) стану біологічних мембран клітин:
- фосфоліпідного складу печінки та мембран ер