РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Матеріали досліджень
Досліди проводили в умовах віварію Білоцерківського державного аграрного
університету. В експерименті використовували перепелів породи фараон, яких було
обрано як зручний лабораторний об’єкт (за рахунок високої інтенсивності росту і
порівняно малих затрат на утримання) і як перспективний об’єкт промислового
птахівництва. З однодобових пташенят за принципом аналогів (за віком і живою
масою) було сформовано чотири групи птиці по 100 голів у кожній (рис. 2.1).
Годували птицю повнораціонними комбікормами (додаток В), доступ до кормів і
води був вільним. Перепели першої групи слугували контролем (отримували
комбікорм рецепту № 1 і 3), перепелам другої групи (отримували комбікорм
рецепту № 1 і 3) з метою моделювання стресового стану, починаючи із 3-денного
віку, з водою випоювали нітрат натрію у дозі 0,5 г/кг маси тіла [88]. Птиці
третьої групи на фоні нітратного навантаження згодовували насіння амаранту
сорту Ультра (Amaranthus Hybridus) із розрахунку 10 % від складу комбікорму (10
% зернових компонентів замінили насінням амаранту, що не викликало істотних
змін у поживності комбікорму, рецепт комбікорму № 2 і 4). Птиці четвертої групи
згодовували комбікорм із насінням амаранту – рецепт комбікорму № 2 і 4 (додаток
В). Добова даванка комбікорму птиці контрольної і дослідних груп була
однаковою, а добове споживання кормів перепелами протягом усього експерименту
суттєво не відрізнялось між групами. Вміст нітратів та нітритів у комбікормах
не перевищував допустимих норм (додаток В). Параметри мікроклімату приміщення,
де утримувалась птиця, відповідали зоогігієнічним нормам та були ідентичними
для птиці всіх груп. Птицю до 4-тижневого віку утримували у клітках із
локальною системою обігріву, а з 4-тижневого віку – у шестиярусних кліткових
батареях (співвідношення самок до самців 3:1). Умови утримання перепелів
відповідали зоотехнічним нормам.
На основі даного експерименту була проведена серія досліджень у
міжфакультетській науково-дослідній лабораторії біохімічних та гістохімічних
методів досліджень Білоцерківського ДАУ. Всього в ході лабораторних досліджень
було використано 350 голів птиці. Перепелят для лабораторних досліджень
відбирали до 4-тижневого віку без урахування статі (ще не виражений статевий
диморфізм), а із 4-тижневого віку відбирали самок. Матеріалом для лабораторних
досліджень слугувала підшлункова залоза перепелів, яку відбирали після
декапітації птиці під ефірним наркозом, починаючи з однодобового до
10-тижневого віку з інтервалом 1–2 тижні. Для досліджень відбирали по 5 голів
перепелів кожної групи в один і той же час для виключення добових коливань
фізіолого-біохімічних параметрів. У 10-тижневому віці проводили дослідження
біохімічного складу грудного м’яза та жовтка яєць. Час від взяття матеріалу до
приготування гомогенату не перевищував трьох годин. Тканини подрібнювали у
гомогенізаторі Поттера-Ельвегейма з тефлоновим товкачиком. У наважку гомогенату
(100–500 мг) додавали 6 мл фізіологічного розчину та центрифугували (3000
об/хв, 10 хв). Одержаний екстракт зберігали у холодильнику при 5 °С і
використовували для біохімічних методів дослідження. Досліджували склад
ліпідів, активність ферментів антиоксидантного захисту, вміст показників
пероксидного окиснення ліпідів у підшлунковій залозі, біохімічний склад
грудного м’яза та жовтка яєць.
Із 1992 року на замовлення Мінагропрому України (реєстраційний № 019412993)
ведеться науково-дослідна робота з вивчення біохімічних властивостей та
агротехніки вирощування амаранту. У 1998 році сорт амаранту Ультра занесено до
Реєстру сортів України та визнано національним стандартом серед ранньостиглої
групи зернових амарантів [121]. Це єдиний у світовій практиці сорт, біохімічні
показники якого відповідають вимогам фармацевтичної промисловості.
Рис. 2.1. Схема експериментальних досліджень
2.2. Методи досліджень
Під час проведення біохімічних досліджень використовували реактиви кваліфікації
х.ч. і ч.д.а. та набори реактивів вітчизняного („Сімко”, Львів; „Альфарус”,
Київ; „Реагент”, Дніпропетровськ) та зарубіжного („Sigma”, США) виробництва.
Для дослідження інтенсивності вільнорадикальних процесів визначали вміст
продуктів пероксидного окиснення ліпідів.
Гідропероксиди ліпідів. Метод визначення гідропероксидів ліпідів оснований на
реєстрації оптичної густини, що змінюється в результаті реакцій окиснення у
водних розчинах гідропероксидами ліпідів Fe2+ до Fe3+ [114]. Останній
виявляється за допомогою кольорової реакції з використанням тіоціанату амонію.
Дієнові кон’югати. Визначення вмісту дієнових кон’югатів ненасичених вищих
жирних кислот оснований на тому, що у процесі ПОЛ у молекулах окисненого
ліпідного субстрату утворюються спряжені подвійні зв’язки. При цьому
реєструється максимум поглинання у спектрі оптичного випромінювання за довжини
хвилі 233 нм [123].
ТБК-активні продукти. В основі методу лежать реакції 2-тіобарбітурової кислоти
(2-ТБК) із вторинними продуктами ПОЛ, у результаті чого утворюються речовини з
максимумом поглинання оптичного випромінювання за довжини хвилі 532 нм [124].
За рахунок механізмів системи антиоксидантного захисту відбувається зниження
інтенсивності процесів вільнорадикального окиснення. Нами досліджувалась
активність ферментів-антиоксидантів, а також вміст відновленого глутатіону і
сульфгідрильних груп.
Супероксиддисмутаза. Активність супероксиддисмутази визначали за ступенем
інгібування відновлення нітросинього тетразолію, який здатний приймати
супероксидні радикали, утв