Розділ 2
Аналіз та оцінка фінансово-кредитної діяльності досліджуваної групи банківських
установ
2.1. Формування оптимальних взаємозв’язків між елементами балансу банку
Для банків як установ, діяльність котрих значною мірою залежить від довіри
клієнтів і котрі розпоряджаються суттєвою частиною суспільного капіталу,
важливе значення мають характеристики надійності та стабільності. В зв’язку з
цим стратегічна мета діяльності банку визначається [35], як зниження ризику за
умови збереження певного рівня прибутковості, що забезпечить цілісну рівновагу
за умов ринкового середовища. Оцінка ефективності діяльності банку має
ґрунтуватись на аналізі співвідношення прибутків та ризиків. В економічній
літературі пропонуються різноманітні підходи до аналізу ефективності
банківської діяльності [[lxviii]]. В світовій практиці існує безліч моделей
визначення ефективності банківської діяльності, серед яких можна виділити
нормативну динамічну модель на основі восьми коефіцієнтів [70], мережеву моделі
аналізу грошових потоків банку [41], формування інструментарію багатовимірного
маржинального аналізу [43], а також інші моделі. Кожен з цих підходів має свою
оригінальну трактовку і заслуговує на увагу. Всі ці методики спрямовані для
знаходження шляхів узагальнення вихідної інформації (публічної фінансової
звітності банків) з метою розроблення інтегральної, рейтингової оцінки
конкурентоспроможності банку, що являється складною справою. Універсальної
методики для отримання такої оцінки досі не розроблено і це є актуальною
проблемою сьогодення.
Серед різних методик оцінки ефективності діяльності банку є методика (метод
Дюпона) декомпозиційного аналізу прибутковості власного капіталу (return on
equity decomposition analysis), яка досліджує залежність між показниками
прибутковості і ризику банку та виявляє вплив окремих чинників на результати
його діяльності, причому розрахунок показників здійснюється за даними
фінансової звітності. Ця методика дає змогу реалізувати загальні методологічні
засади банківського аналізу. Ми проаналізуємо на основі цього підходу два
українських банка за результати публічної фінансової звітності, та порівняємо
їх відповідні показники.
Розглянемо [[lxix]] найважливіші показники, які використовуються в методі
Дюпона для аналізу ефективності банківської діяльності. Із основних показників
фінансової звітності виділяються наступні: А – середня вартість активів, NI –
чистий прибуток (після оподаткування), OE – власний капітал банку, М – величина
всіх доходів банку. Ці економічні величини пов’язуються у формули -
коефіцієнти, що виражають кількісно показники діяльності банку:
1) прибутковість активу : ;(return of assets)
2) маржа прибутку : ;
3) прибутковість капіталу : ;(return of capital/equity)
4) дохідність активів : ;
5) мультиплікатор капіталу : .
Іноді розглядають ще один показник МК1=1/МК, який теж будемо обчислювати.
Аналіз Дюпона виражається у представленні кожного приведеного показника у
вигляді добутку інших. Приведемо логічно-структурну модель факторного аналізу
ефективності діяльності банку (рис.2.1)*
[* Авторська розробка ]. Розглянемо іншу інтерпретацію цієї моделі з точки зору
теорії графів, що буде основою для побудови рейтингової оцінки банку.
Для моделювання фізичних систем застосовують [[lxx]], в основному, зважені
орієнтовані графи, які називають сигнальними графами потоків сигналів. Вершини
графа називають вузлами, а ребра, дуги – вітками графа. Кожна вершина графа
виражає деяку змінну, якій відповідає вузловий сигнал, а кожна вітка
характеризується величиною, яку називають передачею [43]. Під передачею
розуміють відношення вихідної величини до вхідної.
Рис. 2.1. Логічно-структурна схема моделі Дюпона.
Розглядають три типи вузлів: вузли-джерела, які мають лише вихідні вітки;
вузли-стоки (вхідні вітки); каскадні – вхідні та вихідні вітки. Джерела
відповідають незалежним, а стоки – залежним змінним. При побудові математичної
моделі використовують закони, на яких ґрунтується той чи інший процес. Часто
будують граф не складаючи рівняння [[lxxi]]. Після побудови графа його
застосовують для визначення передачі від джерела до стоку.
Представимо динамічну модель Дюпона у вигляді зваженого орієнтованого графа,
вершинами якого є вибрані загальні показники банку , а орієнтовані ребра
(передачі інформації) показуватимуть відношення вихідної величини до вхідної
(рис.2.2)*
[* Авторська розробка ].
Передачі відповідають наступним відношенням: Передача 1 – прибутковість активу,
2 – маржа прибутку,3 – прибутковість капіталу, 4 – дохідність активів, 5 –
мультиплікатор капіталу. Таким чином, побудовано зважений орієнтований граф, у
якому чистий прибуток грає роль джерела, валовий дохід і власний капітал –
каскадів, а середнє значення активів – стоку за введеним вище означенням.
Цікаво, що передача 4 є часткою 1 і 2 передач, а 5 = 1 : 3. Отже, передачі 4 і
5 пов’язані зі джерелом через 1,2,3 передачі. Таким чином вийшла схема зв’язку
за допомогою коефіцієнтів основних показників фінансової звітності банку. Цей
граф є основою для подальшого дослідження математичного сподівання показників
системи, як середньозваженого коефіцієнтів, що і можна буде вважати за
інтегральну рейтингову оцінку банку. Залишається відкритим питання про вагові
випадкові величини, які утворюватимуть лінійну комбінацію з визначеними
коефіцієнтами.
Рис. 2.2. Граф моделі Дюпона
В статті Л.О.Примостки [[lxxii]] розглядається динамічна модель Дюпона аналізу
ефективності діяльності банку, яка включає в себе чотири основних показника
публічної фінансової звітності комерційного банку і п’ять кількісних від
- Київ+380960830922