РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріал дослідження
Експерименти з вивчення впливу світлоімпульсної стимуляції органа зору на
розвиток адреналінової міокардіодистрофії та тривалість життя в умовах
гіпоксичної гіпоксії проведено на 126 білих нелінійних статевозрілих
щурах-самцях, яких утримували у звичайних умовах та на стандартному раціоні
віварію. До кожної експериментальної групи було віднесено 6-10 тварин.
Адреналінову міокардіодистрофію моделювали шляхом одноразового
внутрішньоочеревинного введення 0,18 % розчину адреналіну гідротартрату
("Дарниця", Україна) з розрахунку 0,5 мг/кг маси тіла [150].
Через 1 та 24 години після ін'єкції адреналіну у щурів реєстрували
електрокардіограму. Декапітацію здійснювали в умовах тіопентал-натрієвого
наркозу. Матеріалами дослідження були сироватка крові та серця тварин. Кров
забирали для визначення показників перекисного окиснення ліпідів,
антиоксидантного захисту, ендогенної інтоксикації, активності амінотрансфераз,
серце - для морфометричних та гістологічних досліджень [60, 150, 166].
Кров забирали у дві пробірки, попередньо додавши на дно однієї з них 5 % розчин
цитрату натрію. Для отримання сироватки цільну кров центрифугували при 3000
об/хв протягом 20 хв. Вийняте з грудної клітки серце відмивали від крові у
фізіологічному розчині натрію хлориду та фіксували в 10 % нейтральному розчині
формаліну.
Експерименти на тваринах проводили у відповідності до Європейської конвенції з
захисту хребетних тварин, які використовуються для експериментальних і наукових
цілей (Страсбург, 1985) та ухвали Першого національного конгресу з білетики
(Київ, 2001). Комісією з питань біоетики Тернопільського державного медичного
університету імені І.Я. Горбачевського (протокол №7 від 11.05.2005 року)
порушень морально-етичних норм при проведенні науково-дослідної роботи не
виявлено.
2.2 Методика моделювання впливу світлоімпульсних подразнень органа зору.
2.2.1 Піддослідні тварини
Методика моделювання впливу світлоімпульсних подразнень органа зору
піддослідних тварин полягає в тому, що відібраних для досліджень тварин
розділили на 2 піддослідні групи у 2 окремі клітки (рацпропозиція № 23 від
26.05. 2003 року), в яких вони знаходились протягом 10 днів при звичайному
освітленні. У 2-й групі щоденно в один і той же час в умовах повного затемнення
проводили світлоімпульсне подразнення органа зору з частотою 180 імп/хв, шляхом
поміщення в клітку імпульсної лампи-спалаху типу ИФК-120 із червоним
світлофільтром. Вибір частотного параметру обумовлено показником пульсу тварин
та позитивним біоритмокоригуючим ефектом світлових імпульсів [149]. Тривалість
щоденних сеансів світлоімпульсного подразнення становила 10 хв.
2.2.2 Молоді люди
Дослідження впливу фотоімпульсних подразнень органа зору на динаміку
адаптаційних можливостей до фізичного навантаження проведено на 94
студентах-волонтерах віком 17-22 років.
Методика фотостимуляції органа зору людей грунтувалася на тому, що перед
проведенням світлоімпульсних подразнень у молодої особи визначали частоту
серцевих скорочень у положенні сидячи. Після цього одягали спеціальні окуляри,
з’єднані з приладом – стабілізатором кардіоритму (патент на винахід № 44334
“Cтабілізатор кардіоритму ”від 15.02.2002, Дем’яненко В.В. і співавт.).
Світлоімпульсні подразнення проводили червоним світлом з частотою спалахів, яка
відповідає частоті серцевих скорочень, у затемненому приміщенні, сидячи.
Тривалість сеансу 10 хвилин.
2.3 Визначення резистентності білих щурів до гіпоксичної гіпоксії
Резистентність білих щурів до гіпоксичної гіпоксії визначали наступним чином:
піддослідну тварину поміщали у скляний ексикатор ємністю 2 л, на дно якого
попередньо наносили натронне вапно, герметично закривали і за допомогою
секундоміра відмічали час з моменту герметизації ексикатора до моменту
останнього судомного вдиху тварини. Цей час вважали за тривалість життя в
умовах гіпоксичної гіпоксії [149].
2.4 Визначення стану адаптації молодих людей до фізичного навантаження
У молодих людей в положенні сидячи визначали кількість ударів за 15 с ( Р1) .
Після цього об’єкт дослідження виконував 30 присідань за 45 с. Відразу після
присідань знову визначали за 15 с ( Р2 ). Після цього - відпочинок 30 с
(сидячи). Знову визначали кількість ударів за 15с (Р3) та час відновлення
пульсу ( Тс ) до значення вихідного показника частоти пульсу (Р1).
Вираховували показники:
Індекс Руф’є ІR= [(Р1+Р2+Р3) х 4-200] : 10 (2.1)
Питомий час відновлення пульсу ф = Тс : (Р2 - Р1) (2.2)
Індекс адаптації Іad = 100 : (IR х ф) (2.3)
2.5 Методи визначення активності процесів ПОЛ
2.5.1 Визначення вмісту ТБК-активних продуктів
Вміст ТБК-активних продуктів визначали фотоколориметричним методом за
інтенсивністю забарвленого комплексу, який утворюється при взаємодії малонового
діальдегіду з тіобарбітуровою кислотою в кислому середовищі, інтенсивність
якого адекватна вмісту МДА. Вміст МДА визначали в плазмі крові [41].
Розрахунок проводили, враховуючи коефіцієнт молярної екстинкції для МДА, який
дорівнює 1,56 х 105 моль х см-1.
Концентрацію виражали в мкмоль х л-1.
2.5.2 Визначення вмісту гідропероксидів ліпідів
Концентрацію ГПЛ визначали за методом [48], який грунтується на тому, що
екстраговані гептан-ізопропіловою сумішшю гідропероксиди мають відповідний
максимум поглинання при 233 нм.
Розрахунок вмісту ГПЛ у плазмі крові здійснювали у відносних одиницях за
формулою:
С= 10 х Е х V1 : V2, (2.4)
де С-концентрація ГПЛ,ум.од./л;
Е - оптична густина гептанового шару проби,
V1 - кінцевий об'єм гептанового екстракту, мл;
V2 - об
- Київ+380960830922