РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ДОСЛІДНА РОБОТА З РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ УЧНІВ ПІД
ЧАС ВИВЧЕННЯ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ ІСТОРИЧНОЇ ТЕМАТИКИ……………………….………………..101
2.1.Стан досліджуваної проблеми в педагогічній науці та шкільній
практиці…………………………………………………………….….…101
2.2. Зміст та організація експериментального навчання в 5-8 класах………122
2.3. Система роботи над розвитком пізнавальної активності школярів у процесі
вивчення художніх творів історичної тематики…………….…………..136
2.4. Аналіз результатів дослідницько-експериментальної роботи……….….173
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..189
ДОДАТКИ……………………………………………………………….……..206
ВСТУП
Актуальність дисертаційного дослідження визначена багатьма аспектами. Проблема
розвитку пізнавальної активності учнів зумовлена особливостями сучасної науки,
котра, як і суспільство в цілому, не може повноцінно функціонувати без
активної, самостійної і творчо мислячої особистості, якій властива висока
культура розумової праці в різних видах діяльності, яка володіє способами
самопізнання, саморозвитку.
Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття)” щодо
реформування змісту освіти передбачає необхідний поступовий перехід від
репродуктивного, авторитарного типу освіти до інноваційного, гуманістичного,
орієнтує на оновлення форм, прийомів та методів навчання.
Педагогічну проблему розвитку пізнавальної активності учнів розглянуто на
матеріалі навчального процесу під час вивчення художніх творів історичної
тематики, це є на часі, оскільки в добу розбудови суверенної держави необхідно
навчити молоде покоління вдумуватися в історичне минуле, аналізувати його,
засвоювати мудру думку письменників про історію України, формувати власну
громадянську позицію.
Концепція літературної освіти в 12-річній загальноосвітній школі спрямовує
науковців і вчителів на розвиток пізнавальної активності учнів. Література
викладається як вид мистецтва, який втілюється у творах, зокрема й про минуле
батьківщини. Відтворюючи духовний світ людини певної епохи, вона сприяє
активному становленню сучасної молоді, формуванню національної самосвідомості.
Засобами мистецтва слова література, за умови активного прочитання тексту,
формує ініціативну особистість, збагачує її внутрішній світ, позитивно впливає
на розвиток інтелекту, творчих здібностей, естетичного смаку.
Сучасна школа в особі талановитих творчих учителів має досягнення у введенні в
навчальний процес нових творів із правдивим змалюванням минулого України та їх
вдумливим прочитанням, проте нерідко панує інерція поверхового переказування
сюжетів цих творів, шаблонна характеристика персонажів, відсутність
діалогічного, контекстуального підходу до тлумачення естетично змальованих
письменниками історичних подій і осіб.
Важливим джерелом розвитку пізнавальної активності учнів під час вивчення
української літератури про минуле є сучасна наукова думка про історичні художні
твори, на яку має спиратися вчитель у своїх поясненнях, коментарях, завданнях
школярам. Українську художньо-історичну літературу досліджують С. Андрусів, Є.
Баран, Б. Вільнюк, А. Гуляк, В. Дончик, Ф. Кейда, Н. Кириленко, М. Корпанюк, Т.
Литвиненко, Т. Марценюк, Р. Міщук, Є. Нахлік, В. Поліщук, І. Помазан, Л.
Ромащенко, І. Руснак, М. Слабошпицький, В. Соколова, М. Сподарець, М. Сулима,
В. Шевченко та інші.
Історико-художні твори, в яких змальовуються історичні події минулого й
сучасного життя або значні соціальні процеси в історії народів, виховують у
душах молодого покоління національну свідомість і гордість за свій народ, його
історію й культуру. Тому необхідно глибоко й різнобічно дослідити процес
розвитку пізнавальної активності школярів, визначити методичні основи високої
результативності організованої системи роботи з вивчення історико-художніх
творів.
До основних питань, що потребують аналізу методистів, належить проблема
інтелектуального розвитку учнів 5-8 класів у процесі вивчення художніх творів
історичної тематики, формування у школярів умінь самостійно здобувати нові
знання, осмислювати та оцінювати факти історії та відповідні мистецькі явища.
Проблема розвитку пізнавальної активності є однією з найважливіших у сучасній
дидактиці. Її актуальність полягає в тому, що сучасне шкільне навчання посилено
орієнтується на самоосвіту учнів, цілеспрямований розвиток їх творчих
здібностей. Педагогічна наука вже має певні досягнення в цьому питанні.
Наукові основи розвитку пізнавальної активності визначені в дослідженнях
дидактів – Л. Арістової, Д. Вількеєва, М. Данилова, Б. Єсіпова, В. Лозової, В.
Максимова, О. Матюшкіна, М. Махмутова, П. Підкасистого, Н. Половнікової, О.
Савченко, Т. Шамової, Г. Щукіної та інших.
Значну роль у розвитку теорії і практики навчання мають дослідження, спрямовані
на удосконалення, найдоцільніше використання і творче поєднання певних методів,
форм, прийомів навчання. До них слід віднести праці А. Алексюка, Г. Ващенка, М.
Данилова, І. Лернера, О. Савченко, М. Скаткіна, І. Харламова, С. Шацького та
ін. У дослідженнях Л. Божович, Ю. Шарова, Г. Щукіної, І. Синиці, М. Махмутова
та ін. розглядаються пізнавальні потреби та інтерес, їхні зв’язки з активним
самостійним навчанням школярів.
Психологічний аспект проблеми розвитку пізнавальної активності учнів
висвітлювався в роботах В. Ананьєва, П. Блонського, Д. Богоявленської, Л.
Виготського, П. Гальперіна, Д. Ельконіна, Г. Костюка, В. Кудрявцева, Н.
Менчинської, С. Рубінштейна, Н. Тализіної, А. Щербакова та ін.
Ця проблема розроблена на рівні окремих навчальних предметів у методиках
української мови, історії, географії, хімії, фізики, біологі
- Київ+380960830922