Розділ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ досліджень
Основні клініко-експериментальні дослідження проводились у господарстві ТОВ
„Хлібодар” Лубенського району Полтавської області протягом 1999?2004 рр. Це
господарство протягом проведення досліджень було благополучне, щодо інфекційних
та інвазійних хвороб. Піддослідні тварини (корови, молодняк) утримувались в
однакових умовах, на збалансованих раціонах годівлі, що забезпечували
оптимальні умови для їх продуктивності та росту.
Тільні корови утримувались у приміщеннях під наглядом ветеринарного персоналу.
Для дослідів відібрали дві групи телят (контрольна і дослідна), які
укомплектовувалися по мірі їх народження.
Комплектацію груп проводили за принципом умовних аналогів. У першій
(контрольній) групі були клінічно здорові телята з 3-ї по 10-у добу життя в
кількості 5 голів. У другій (дослідній) групі були телята, хворі на аліментарну
диспепсію з 3-ї по 10-у добу життя, в кількості 15 голів.
Молодняк всіх груп знаходився в однакових умовах утримання і годівлі. В перші
години після народження телята отримували молозиво, 4 – 5 рази на добу, в
кількості 1 – 2 л, потім молоко з розрахунку 5 – 6 кг на голову. Випоювання
проводили через соскові поїлки, згодом з відра.
Дослідження проводились у зимово-весняний період. Дослідні тварини утримувались
в індивідуальних станках у приміщеннях, де знаходилось основне поголів’я.
Інфекційні хвороби, які протікають з ознаками діареї, виключались шляхом
бактеріологічних досліджень.
Робота виконувалась за наступним планом :
• формували групи клінічно здорових та хворих на аліментарну диспепсію телят;
• дотримувались протягом всього періоду дослідів в усіх групах однакових умов
годівлі та утримання телят;
• проводили загальне клінічне обстеження (оцінювали загальний стан тварин,
вимірювали температуру, пульс, дихання);
• відбирали матеріал для лабораторних досліджень (кров, сечу, біоптат печінки і
нирки);
• вибирали найбільш ефективні методи проведення біопсії печінки та нирок;
• проводили гістологічне дослідження зразків печінки і нирок.
Аналітична робота. Зразки крові для біохімічних досліджень у тварин першої і
другої груп відбирали з зовнішньої яремної вени на 3 – 6 – 10 добу життя
загально прийнятим методом вранці до годівлі. Проби сечі відбирали у бичків
шляхом масажу зовнішніх статевих органів, у теличок за допомогою металевого
катетера для дрібної рогатої худоби на 3 – 6 – 10 добу життя.
Біоптат печінки та нирок отримували від телят, хворих на токсичну диспепсію, до
годівлі на 5-у добу хвороби. Частину його використовували для отримання
гомогенатів, в яких визначали біохімічні показники, в тому числі активність
ферментів, а частину – для гістологічних досліджень.
В отриманих пробах крові визначали :
• кількість еритроцитів, лейкоцитів шляхом підрахунку у камері із сіткою
Горяєва [65];
• величину гематокриту ? мікрометодом у модифікації Й. Тодорова [85];
• вміст гемоглобіну ? геміглобінціанідним методом [85];
• морфологію еритроцитів ? досліджували у мазках, зафарбованих за Романовським
– Гімзою під світловим мікроскопом; на основі отриманих даних визначали вміст
гемоглобіну в одному еритроциті (ВГЕ) [132].
У зразках сечі визначали :
• за допомогою індикаторних смужок „Nona PHAN” Чеської фірми LACHEMA величину
рН, вміст білка, глюкози, кетонових тіл, нітритів, уробіліногену, білірубіну,
гемоглобін;
У сироватці крові, сечі, гомогенатах печінки і нирок визначали :
• рівень загального білка крові і сечі ? уніфікованим методом за біуретовою
реакцією [85], гомогенатах печінки і нирок – методом Лоурі [270];
• білкові фракції ? нефелометричним методом [85];
• вміст глюкози ? глюкозооксидазним методом [132];
• рівень сечовини ? з диацетилмонооксимом [85];
• активність аспартат-амінотрансферази та аланін-амінотрансферази ? за методом
Рейтмана-Френкеля [85];
• активність лужної фосфатази ? методом розщеплення фенілфосфату з утворенням
фенолу і фосфату, де фенол в присутності перийодату натрія вказує на активність
ферменту [132];
• вміст креатиніну ? уніфікованим методом у кольоровій реакції Яффе (метод
Поппера) [85].
Техніка проведення біопсії печінки. Операцію по біопсії проводили на телятах 7
? добового віку. Зразки печінки отримували за методом, описаних Гжицьким С.З.
та Кусенем С.І. в модифікації Баженова С.В. і Мазуркевича А.Й. [120].
Оскільки існують анатомо-топографічні особливості у телят 7-ми добового віку,
ми проводили операцію з деякими власними змінами. Перед проведенням біопсії
тварину фіксували в стоячому положенні. З правої сторони по лінії маклока у
правому 11 міжреберному проміжку вистригали шерсть (Рис.2.1). Для анестезії
місця проведення пункційної біопсії застосовувся аерозольний лідокаїн. Потім
скальпелем проводили розріз шкіри довжиною 1 см паралельно ребру (Рис. 2.2). В
розріз вводили троакар зі стилетом і проколювали м’язи і черевну стінку
(Рис.2.3).
Рис. 2.1. Підготовка операційного поля
Рис. 2.2. Операційне поле перед початком біопсії
Рис. 2.3. Місце проколу троакаром
Рис. 2.4. Отримання проб печінки за допомогою гільзи троакара
При цьому стилет спрямували в напрямку лівої лопатки. В момент, коли троакар
проходить порожнину та торкається капсули печінки, це добре відчувається рукою,
яка утримує троакар.
Проколовши капсулу печінки, стилет виймали, а гільзу просовували в паренхіму
печінки ще на 1 см. Легким рухом нижнього кінця трубки тканини, які знаходяться
в ній, відділяли від печінки.
Після цього великим пальцем закривали отвір трубки і швидко виймали її зі
зразком відщепленої тканини (Рис. 2.4).
Отриманий біоптат для біохімічних