Економіко-екологічна ефективність використання землі в лісостеповій зоні України

Розділ 2
Аналіз стану та еколого-економічна оцінка ефективності використання земельного
потенціалу в лісостеповій зоні України
2.1. Компонентна структура природно-ресурсного потенціалу лісостепової зони та
необхідність ресурсоощадного землекористування на ландшафтній основі в регіоні
Після розгляду методологічних засад економічної оцінки природних ресурсів
взагалі та економіко-екологічної ефективності с.-г. виробництва в ринкових
умовах господарювання, зокрема, перейдемо тепер до більш детального вивчення
цієї проблеми в регіоні.
Гармонізація взаємодії суспільства з природою базується насамперед на пізнанні
глибинних законів і закономірностей збалансованого використання, охорони та
відтворення природно-ресурсного потенціалу будь-якої території та вмілому його
використанню в народногосподарській практиці і особливо в сільському
господарстві. Розглянемо природно-ресурсний потенціал як природно-суспільну
категорію.
У теорії пізнання діалектики під категорією розуміють таку форму мислення, яка
відображає певну сторону закономірної цілісності світу, встановлює порядок
зв'язку емпіричних знань у систему, стаючи, таким чином, законом логічного
синтезу. Людина суб'єктивно відображає об'єк­тивний світ, оскільки її
суб'єктивне мислення і об'єктивний світ, як відомо, підпорядковуються одним і
тим же законам. Категорія у філософії — основне, найбільш загальне поняття
науки, вузловий пункт, «сходинка», момент пізнання природи людиною. Але поряд
із загальними категоріями діалектичного та історичного матеріалізму існують
категорії конкретних наук. Головним у категоріальному розгляді певного класу
явищ, понять, процесів є вирішення питання щодо сутності, характеристики,
внутрішньо притаманної їх змісту.
Таким чином, досліджуючи конкретне поняття «природно-ресурсний потенціал
території (акваторії)», в подальшому «ПРП території (акваторії)», необхідно,
пізнавши його істинне буття, перейти до його суті, а від неї — до змісту [91,
с.3-11]. У наш час поняття «ПРП території (акваторії)», незважаючи на досить
широке розповсюдження в науковій літературі, не має однозначного тлума­чення.
При цьому як тотожні або близькі за значенням нерідко вживаються такі терміни:
«природний», «ресурсний потенціал», «природно-економічний потенціал»,
«природно-територіальний потенціал» та ін. На наш погляд, значення цих термінів
не співпадає за об'ємом, а часто й за змістом, що пов'язано, в першу чергу, з
різним тлумаченням кореневих слів поняття: «потенціал» і «природні ресурси».
Виходячи із завдань нашої роботи та принципової вимоги упорядкування
термінологічного апарата, зупинимось на цьому питанні.
Потенціал (від лат. роtеntіа — сила) у широкому значенні — «наявні засоби,
запаси, джерела, які можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані для
досягнення певної мети, здійснення плану, вирішення якого-небудь завдання;
можливості окремої особи, суспільства, держави в певній галузі — економічний
потенціал» [94, с. 428]; «сукупність усіх наявних можливостей, засобів у певній
галузі, сфері» [95, с. 98]. Ресурси ( від фр. resource – допоміжний засіб),
кошти, цінності, запаси, можливості [97, с. 49].
Як видно з наведених дефініцій кореневих слів, поняття «потенціал» і «ресурси»
дуже близькі за змістом або й співпадають. З метою більш чіткого їхнього
розмежування і з'ясування смислового відтінку поняття «потен­ціал» в значенні
«природно-ресурсний» Руденко В.П. провів ретроспективний аналіз географічних і
економічних літературних джерел, які найповніше розкривають концептуальний
зміст досліджуваного терміна. Було проанал­ізовано сімдесят словосполучень;
головним критерієм відбору був принцип їхнього зв'язку (відображений у
контексті) з соціально-економічними відно­синами суспільства. У результаті
первинної обробки згідно з вимогами географічної експертизи відібрані
словосполучення зведені в шість смислових груп, які поєднували терміни в їх
найбільш вживаному значенні . Зазначимо, що перші три значення поняття
«потенціал» становлять 3/4 усієї кількості розглядуваних термінів.
У результаті подальшого уточнення наведених термінів, більш чіткого визначення
смислового навантаження (об'єму) і пізнання їх взаємозв'язку вдалося виділити
сукупність загальних ознак у наведених групах, що дало змогу значно скоротити
розходження в їхньому змісті. Так, «потенціал», на нашу думку, не може бути
виражений через «потенцію», оскільки стосується дійсних, реально існуючих, а не
прихованих, не виявлених об'єктів. У свою чергу, «здатність» проявляється через
«можливість» (іноді вживається як їй тотожне), яке, окрім свого значення як
тенденції до перетворення внутріш­нього у зовнішнє [99, с. 271], визначається
через «потужність» [96, с. 270].
Розкриваючи економічний зміст поняття «потужність», знаходимо його тісний
зв'язок з «продуктив­ністю» названих об'єктів. В економічній науці виробнича
потужність є похідною продуктивності устаткування за одиницю часу. Як здатність
виробляти, випускати ту чи іншу кількість продукції (продуктів) у певному
часовому зрізі продуктивність лежить в основі суспільного і природного
відтворення і є його безперечним елементом, самим життям природно-економічних
систем. Це особливо яскраво відображається у процесі взаємодії природи і
суспільства, використання людьми природних ресурсів. На наш погляд, оскільки
сукупна продуктивність є складовою ланкою всезагального закону розвитку, вона і
стосовно виявлених, пізнаних природних ресурсів за певний відрізок часу
становить дійсну сутність, концептуальний зміст поняття «потенціал» (в його
економічному розумінні), в тому числі поняття «природно-ресурсний потенціал
територі