РОЗДІЛ 2
Педагогічна практика
як провідний фактор формування творчого стилю педагогічної діяльності майбутніх
педагогів
2.1. Аналіз можливостей педагогічної практики у формуванні творчого стилю
педагогічної діяльності майбутніх педагогів
Виходячи з розуміння, що стиль педагогічної діяльності формується у процесі
власне самої діяльності через зміст та характер методів, прийомів, які
застосовуються у діяльності, а також через методику їх застосування,
педагогічна практика може розглядатись і як засіб, і як головне навчальне
середовище формування стилю педагогічної діяльності.
Науковці розглядають педагогічну практику студентів – майбутніх педагогів - як
„основну ланку у підготовці учителя” [226, с. 3]. Вона, на основі діяльнісного
підходу, як вважають О.Абдуліна та Н.Загрязкина, дозволяє вирішувати „... два
традиційні завдання педагогіки, що полягають 1) у передачі знань, 2) у
формуванні умінь застосовувати знання” [2]. Знання і навички їх застосування,
переходячи у професійні уміння у процесі педагогічної практики, „не суперечать
один одному, а реалізуються у єдності” [18, с.9].
В.Сімонов, розкриваючи призначення, структуру та властивості
навчально-виховного процесу як педагогічної системи, наголошує, що саме
педагогічна практика створює умови для усвідомлення студентом для чого він іде
на урок; що нового, цікавого та корисного він навчить учнів; яким способом і
наскільки ефективно майбутній педагог може управляти навчально-пізнавальною
діяльністю; як можна визначити та оцінити ефективність навчально-виховної
діяльності; яким повинен буде учитель як професіонал, що треба робити для
удосконалення майбутньої професійної діяльності [274, с. 5].
В.Чепіков вважає її однією із найважливіших ланок професійної підготовки
майбутнього педагога, яка створює умови для формування індивідуально-творчих
можливостей, що у подальшому забезпечить успішне здійснення навчально-виховної
роботи у різних типах освітніх закладів. Науковець розглядає педпрактику як
„... важливу умову підвищення якості навчання і передумовою успішного
формування професійно-педагогічних умінь та навичок” [335, с. 3].
Д.Мазоха [172], М.Фіцула [319] також розглядають педагогічну практику як
складову частину навчально-виховного процесу вищого педагогічного навчального
закладу. Так, Д.Мазоха вважає, що кожен майбутній педагог у процесі педпрактики
повинен [172, с. 65 - 67]: апробувати професійні знання, відпрацювати уміння
спілкуватись, формувати уміння організовувати навчальні заняття, ознайомитись з
основними типами й видами освітніх установ, освоїти сучасні
соціально-педагогічні технології роботи з різними категоріями дітей, сформувати
власний стиль педагогічної діяльності.
Крім цього, М.Фіцула підкреслює, що „діяльність студентів під час педпрактики є
аналогом діяльності вчителя, адекватна змісту та структурі педагогічної
діяльності [319, с. 61].
На нашу думку, педагогічна практика допомагає студентам не тільки реалізувати
набуті теоретичні знання з педагогічних та спеціальних наук, але й ширше
розкриває особливості обраної професії, а також формує практичні навички роботи
з дітьми; створює можливості на конкретних життєвих ситуаціях глибше вивчати
вікові й індивідуальні особливості дітей, пізнавати їх інтереси, здібності,
особливості мислення, рівень та якість знань. Крім того, у період педагогічної
практики у студентів формуються якості, необхідні учителю: витримка, уважність,
ввічливість і тактовність, формується характер і взаємовідносини учителя й
учнів, стиль педагогічної діяльності.
Ефективність проведення педпрактики, як свідчить досвід, завжди залежить від її
організації, продуманості форм і методів керівництва студентами-практикантами
[46, 183, 214, 225, 226]. Педагогічна практика у школі – це цілісний процес, що
сприяє саморозвитку майбутніх педагогів, розвитку їх психічних і особистісних
якостей, стилю педагогічної діяльності. „Тому, - стверджує О.Гребенюк і
Т.Гребенюк, - необхідно орієнтувати студентів на досягнення відповідних рівнів
розвитку педагогічних умінь як одного із особистісно значущих завдань, а також
розвиток властивостей особистості й індивідуальності. Формулювання такої мети
дозволить забезпечити самоконтроль і самооцінку студентів у процесі
педагогічної діяльності [65, с. 352]”.
Такий підхід, на нашу думку, посилить самостійність студента у розвитку й
застосуванні педагогічних умінь як основної умови формування стилю педагогічної
діяльності. Це буде сприяти формуванню професійно значущих якостей і
властивостей для стилю педагогічної діяльності, а саме: педагогічного мислення,
педагогічної рефлексії, мотивації педагогічної діяльності, комунікативності,
педагогічного такту і культури та ін.
У дослідженні Н.Кузьміної [214] виробнича педагогічна практика розглядається як
важливий засіб підготовки спеціаліста. Як підтверджують освітні стандарти,
педагогічна практика у класичних університетах, здійснюється у два етапи.
Н.Кузьміна називає їх „навчальним” і „стажерським”.
Науковець вважає, що у процесі навчальної і стажистської практики студенти
працюють у різних умовах допомоги, контролю і керівництва. У процесі навчальної
практики головне – навчитись відбирати потрібний матеріал, викладати його на
уроці, формулювати систему запитань так, щоб учні самі робили потрібні висновки
і узагальнення, а також уміти триматись перед аудиторією (бачити її, слухати
відповіді, виправляти і оцінювати їх).
Тому під час навчальної практики обов’язком методистів і шкільних учителів є
консультування студентів у процесі підготовки їх до уроків, присутність на
уроках разом з іншими практикантами, аналіз уроків. У про
- Київ+380960830922