Розділ 2
Об’єкт та методи дослідження
2.1. Об’єкт дослідження
На першому етапі дослідження був проведений аналіз показників травматизму
стосовно переломів проксимального відділу стегнової кістки за даними
травматологічного пункту та стаціонару вінницької міської лікарні. Оцінка
частоти переломів проводилася ретроспективно та проспективно з використанням
журналу первинного звертання в травматологічний пункт за період з 1 січня 1997
по 31 грудня 2002 року (включно) серед осіб, що постійно проживають у місті.
Реєструвалися всі випадки переломів стегнової кістки (переломи проксимального
відділу стегнової кістки (тільки переломи шийки стегна або міжвертельні
переломи - код МКБ 820.0). Враховувалися переломи, підтверджені
рентгенологічним методом. Повторні випадки переломів локалізації, що вивчається
у однієї і тієї ж особи протягом одного року (на симетричній стороні або в тому
ж місці), підтверджені з допомогою рентгенографії, враховувалися як новий
випадок перелому. На всі виявлені випадки заповнювалася карта реєстрації
перелому. Карта включала в себе паспортні дані з докладною адресою, датою
перелому і вік на момент перелому, локалізацію перелому, причину травми.
Детально описувався характер травми, де мінімальна травма оцінювалася як
падіння з висоти власного зросту й нижче, а тяжка - при падінні з висоти вище
власного зросту, при падінні зі сходів, транспортна та автотравма.
Враховувалося як загальне число переломів за кожний рік дослідження, у
чоловіків і жінок окремо, так і по кожній з наступних вікових груп: 50–54,
55–59, 60–64, 65–69, 70–74, 75–79, 80–84, 85 та старше років.
Частота переломів розраховувалася на 100 000 населення, яке постійно проживає в
місті Вінниці, як по кожному року вивчення, так і по кожній з вікових груп (на
100 000 населення вікової групи). Дані про чисельність та розподіл населення
міста за віком та статтю отримані у Вінницькому обласному відділенні державної
статистики.
Основу роботи складають пацієнти, які лікувались у лікарні швидкої допомоги м.
Вінниці у період 1997–2001 р. з приводу остеопоротичних переломів проксимальної
ділянки стегнової кістки. Загальна кількість – 205 осіб. Для вивчення
летальності серед даної категорії хворих виділено групу 38 осіб із 205, які
померли після отримання остеопоротичних переломів проксимальної ділянки
стегнової кістки. Середній вік померлих склав 71,5 ± 1,6 роки (22 особи жіночої
статі, середній вік – 76,5 ± 1,4 роки; 16 осіб чоловічої статі, середній вік –
68,4 ± 3,3 роки).
Консультативну допомогу в аналізі демографічних показників, розповсюдженості та
медико-соціальних наслідків остеопоротичних переломів стегнової кістки надавав
керівник лабораторії соціальної геронтології Інституту геронтології АМН
України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України Безруков
В.В., за що автор висловлює йому щирі слова подяки.
З метою аналізу ефективності лікування різними ортопедичними методами
остеопоротичних переломів проксимальної ділянки стегнової кістки (шийки та
вертлюгової ділянки) нами проводилось дослідження 126 осіб віком 60–89 років
(середній вік – 72,9 ± 0,6 років). Серед них: жінки – 89 осіб віком 60–89 років
(середній вік – 73,8 ± 0,7 років), чоловіки – 37 осіб віком 60–87 років
(середній вік – 70,7 ± 1,2 років). Віддалені результати ортопедичного лікування
оцінювали через 6–36 місяців після отримання перелому (6–12 місяців
постпереломного періоду – 37 осіб або 29,4% від загального числа обстежених;
13–36 місяців – 89 осіб або 71,6 %). Залежно від виду перелому обстежених
пацієнтів було поділено на наступні групи: переломи вертлюгової ділянки – 36
осіб віком 62–89 років та переломи шийки стегнової кістки – 90 осіб віком 60–89
років. Середній вік обстежених склав – 72,7 ± 0,7 років; чоловіків – 29 осіб
віком 60–87 років (середній вік – 70,9 ± 1,4 років); жінок – 61 особа віком
60–89 років (середній вік – 73,5 ± 0,9 років).
З метою оцінки ефективності препарату кальцемін у реабілітації хворих, які
отримали переломи проксимальної ділянки стегнової кістки й лікувались
ортопедичними методами, обстежено 10 осіб (65,3 ± 4,4 років); для вивчення
ефективності біологічно активної добавки «Остеїн» – 11 осіб (середній вік –
68,5 ± 1,8 років). Контрольну групу склали 9 осіб, які в силу певних причин не
використовували в процесі реабілітації препарати кальцію та вітаміну D
(середній вік – 71,2 ± 2,9 років).
2.2. Методи дослідження
Ортопедичне обстеження.
Ортопедичне обстеження включало збір анамнезу (аналізували скарги пацієнтів,
взаємозв’язок болю в травмованій кінцівці з переломом та фізичними
навантаженнями; тривалість періоду після перелому та ортопедичного методу
лікування; ортопедичний метод лікування, динаміка стану хворого від моменту
травми, наявність ускладнень лікування, період їх виникнення та наслідки,
супутні захворювання), ортопедичне дослідження (огляд травмованої кінцівки та
суглоба, визначення наявності деформації кінцівки, об’єму рухів в кульшовому
суглобі, який порівнювався із здоровим кульшовим суглобом). Об’єм вимірювався
кутоміром; враховувались наявність суб’єктивних відчуттів в суглобі під час
рухів та ступінь виразності больового синдрому; вимірювалась довжина
травмованої кінцівки за допомогою сантиметрової стрічки. Отримані результати
порівнювались із здоровою кінцівкою. Також визначалась ступінь опороздатності
кінцівки (користується пацієнт допоміжними опорами чи ні, та чи може взагалі
пересуватись самостійно).
Для визначення клінічної оцінки функціональних можливостей ушкодженої кінцівки
користувались шкалою д’Аубігне в модифікації Нє
- Київ+380960830922