РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Клінічна характеристика обстежених хворих
Під нашим спостереженням знаходилось 795 хворих з ампутаційними куксами нижніх кінцівок віком від 15 до 92 років. Післяампутаційний больовий синдром діагностовано в 472 (59,37%) з них. Чоловіків було 399 (84,5%), жінок - 73 (15,5%), осіб працездатного віку 277 (58,6%). Причиною ампутації в 141 хворого був облітеруючий атеросклероз, у 133 - цукровий діабет, у 101 - травма, у 24 - термічні враження і в 73 - інші (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Розподіл хворих в залежності від причини ампутації
Причина ампутаціїКількість хворих%Облітеруючий атеросклероз14129,87Цукровий діабет13328,17Облітеруючий ендартеріїт183,82Гострий артеріальний та венозний тромбоз магістральних судин нижніх кінцівок163,39Травматичне ушкодженняавтошляхове326,78залізничне336,99сільськогосподарське245,08побутове122,54Бойові враженнякульове40,85мінне 71,49Термічні ушкодженнявідмороження214,46опіки та електротравма30,63Онкопатологіярак шкіри40,85саркома40,85Гнійно-інфекційні процеси153,18Інші51,05Всього472100,0 Ампутаційні кукси на рівні стегна були в 272 (57,63%) хворих, на рівні гомілки - у 175 (37,07%), на рівні стопи - у 25 (5,3%). Двобічні ампутаційні дефекти спостерігали в 71 (15,04%) хворого, причому в 19 (4,02%) з них - на рівні різних сегментів.
Розподіл хворих у залежності від вад та захворювань ампутаційних кукс нижніх кінцівок проводили згідно класифікації В.Г. Саніна [112]. Враховуючи переважну локалізацію вад кукс нижніх кінцівок виділяли: 1) вади м'яких тканин: а) надлишок м'яких тканин кукси; б) високе розташування м'язів та виступання кісткового опилу; в) вадний рубець, що зпаяний з підлеглими тканинами (м'язом, кісткою). 2) вади кісток і суглобів: а) невірний опил кісток; б) контрактура і анкілоз суглоба; в) відхилення залишку малогомілкової кістки назовні. Хвороби кукси розподіляли на три групи: 1) післяампутаційні хвороби; 2) хвороби, що виникали при недостатньому догляді за куксою; 3) хвороби, що розвивались внаслідок нераціонального протезування. Високе розташування м'язів та контурування опилу кістки під шкірою діагностували у 52 хворих. У 18 з них різко контурувався гребінь великогомілкової кістки, що обумовлювало розвиток болю за рахунок частої травматизації шкіри та м'яких тканин при користуванні протезом. Вадні рубці спостерігались у 27 хворих. Їх розвиток пов'язаний з вторинним загоєнням рани і залученням до процесу рубцювання шкіри, підшкірної клітковини, фасції, м'язів та кістки. Контрактури суглобів ампутованої кінцівки спостерігали в 32: на рівні кульшового суглобу у 12 хворих, колінного - у 7, гомілково-стопного - у 13 хворих. Протезовано 406 (86,01%) хворих (табл. 2.2). Первинне протезування на протязі першого року після ампутації було проведено 265 (65,27%) хворим, у терміни від одного до п'яти років - 131 (32,26%), понад п'ять років - 10 (2,47%) хворим. Терміни після ампутації: до 6 міс - 155 (32,84 %), від 6 до 12 міс - 122 (25,85 %), від 1 до 3 років - 84 (17,8%), від 3 до 5 років - 20 (4,24%), від 5 до 10 років - 30 (6,25%), понад 10 років - 61 (12,92%) хворих.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих в залежності від терміну первинного протезування
Термін первинного протезування (міс)Кількість хворих%до 3245,914-68119,957-98220,1910-127819,2113-188320,4419-24338,1325-3681,9737-6071,7361-12061,48> 12040,99Всього406100,0
Розвиток больового синдрому на протязі першого року після проведеної ампутації відмічено в 307 (65,04%), у термін від одного до п'яти років - у 109 (23,1%), понад п'ять років - у 56 (11,86 %) хворих (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Розподіл хворих в залежності від терміну виникнення післяампутаційного больового синдрому
Термін виникнення болюДо 1 міс1-3 міс3-6 міс6-12 міс1-3 роки3-5 років5-10 роківПо
над
10 роківВсьогоКіль
кість хво
рихабс10661687263463917472%22,4712,914,4215,2513,369,748,263,6100,0
У залежності від характеру прояву больовий синдром розподілено на три основні форми: фантомний, місцевий та змішаний. Фантомний больовий синдром діагностовано в 148 (31,35%), місцевий - у 234 (49,58%), змішаний - у 90 (19,07%) хворих.
Оскільки дослідження стосується місцевого больового синдрому, то в подальшому викладі матеріалу ми будемо характеризувати тільки його. Післяампутаційний больовий синдром обумовлений болючою невромою спостерігали у 29 хворих, причому у 8 (3,42%) з них він перебігав як місцевий. Іншими причинами місцевого больового синдрому у 7 (3,0%) хворих були висхідний неврит, у 8 (3,42%) - намини, у 6 (2,6%) - травмоїди, у 4 (1,71%) - трофічні виразки, у 3 (1,3%) - хронічний остеомієліт та у 1 (0,43%) - нейротизація рубця.
У решти 197 (84,12%) хворих також діагностовано місцевий післяампутаційний больовий синдром, який за характером та причинами виникнення відрізнявся від відомих больових станів. Поглиблений аналіз клінічних даних та параклінічних досліджень дозволив розділити цих хворих на чотири групи:
* місцевий остео- та міодистрофічний синдром - 89 (38,02%) хворих;
* синдром кукси малогомілкової кістки - 45 (19,2%) хворих;
* тунельні нейропатії - 40 (17,1%) хворих;
* місцевий гіпертензивно-ішемічний больовий синдром (компартмент синдром) - 23 (9,8%) хворих.
2.2 Методи дослідження
Оцінку інтенсивності больового синдрому проводили за 100-бальною візуально-аналоговою шкалою (ВАШ). На відрізку прямої, довжиною 10 см, що відповідала 100 балам, хворий відмічав інтенсивність болю. Початок лінії свідчив про відсутність больових проявів, кінець - про нестерпний біль. Величина болю визначалась за градацією: до 20 балів - слабкий біль, 21-40 балів - помірний, 41-60 балів - сильний, 61-80 балів - дуже сильний та від 81 до 100 балів - нестерпний [13].
Поріг больової чутливості визначали за допомогою тензоалгометрії та баростезіометрії. Тензоалгометрію проводили пружинним тензоалгометром Ва