РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА СТАНУ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
У РИБНОМУ ГОСПОДАРСТВІ
2.1. Облік наявності та відтворення основних засобів
Досвід розвинутих країн підтверджує, що соціально-орієнтовна економіка
змішаного типу, яка базується на ринкових законах в поєднанні з досконалим
державним регулюванням, є вищою формою економічної системи на сьогоднішній
день. Незалежно від виробничих відносин в державі, певні економічні закони є
обов’язковими передумовами її розвитку. Серед них – закон відтворення, який
передбачає якісне та кількісне відновлення та розширення всіх складових
ресурсного потенціалу та ефекту від їх використання на кожному наступному етапі
виробничого процесу.
На всіх етапах економічного розвитку об'єктивна необхідність відтворення
зумовлена необхідністю виробництва матеріальних благ. Щоб жити треба споживати
матеріальні блага, а щоб споживати їх, треба виробляти суспільний продукт.
Отже, якщо споживання є безперервним, то й виробництво в його постійному
зв’язку повинно постійно відновлюватись, тобто відтворюватись. Іншими словами
відтворення є не що інше як безперервність, повторюваність виробництва [75, с.
453].
Розуміння економічної сутності відтворення основних засобів необхідне в
управлінні виробництвом. Відтворення основних засобів супроводжується трьома
етапами: виробництво, нагромадження, оновлення (рис.2.1).
(1) виробництво
(3)оновлення (2)нагромадження
Рис.2.1 Етапи відтворення основних засобів.
Кожен із етапів відтворення характеризується відповідними параметрами
тривалості та ефективності, однак всі етапи тісно взаємопов’язані і здійснюють
вплив на мікроекономічному рівні. Навіть незначні порушення в одній із ланок
процесу відтворення стають причиною диспропорцій в інших ланках, знижуючи цим
самим показники ефективності діяльності підприємства [150, с.18].
На етапі виробництва основні засоби переносять свою вартість на виготовлену
продукцію. Цей етап супроводжується амортизацією, яка розглядається як окрема
економічна категорія. Нагромадження відбувається в силу акумулювання грошових
засобів, отриманих від реалізації продукції, які представляють собою доход
(виручку) підприємства. Етап оновлення характеризується використанням грошових
засобів на придбання (створення) основних засобів. На цьому етапі здійснюються
капітальні вкладення (інвестиції) підприємства.
Амортизація є однією з найважливіших ланок загального відтворення основних
засобів. Вона відображає споживання засобів виробництва і покликана
забезпечувати їх заміщення внаслідок зношування. Під зношуванням в економічній
літературі розуміли поступову зміну натурально-речових якостей об'єктів
основних засобів, що приводило до зменшення їх споживчої вартості. При цьому
поняття знос та зношування не ототожнювались. Знос розглядався як ступінь
зношування основних засобів яка може бути виражена у відсотках або в вартісній
формі. В літературі радянського періоду щодо визначення сутності амортизації
існувало два напрямки. В першому випадку знос ототожнювався з амортизацією яка
повинна забезпечувати його покриття. Прихильники другого напрямку розглядали
економічний зміст амортизації виходячи із особливостей кругообігу вартості
основних засобів під час їх відтворення. Тобто під амортизацією розумівся
процес поступового перенесення вартості основних засобів на виготовлену
продукцію [13]. В бухгалтерських визначеннях амортизація розглядається як
процес рівномірного розподілу вартості виробничих потужностей на протязі
передбаченого строку експлуатації шляхом розподілу (списання) на звітні періоди
[20,40,41,49]. З бухгалтерської точки зору вона не є мірилом щорічного зносу
основних засобів, а представляє собою частину первісної вартості майна, яка
списується в поточному році.
З вищезазначених підходів до визначення амортизації можна зрозуміти відмінність
амортизації і зносу основних засобів. Знос – це втрата споживної вартості, а
значить і вартості засобів праці, тобто він виражає ступінь використання
основних засобів. Амортизація – це процес перенесення вартості на готовий
продукт. Звідси випливає, що амортизаційні відрахування відображуючи величину
перенесеної вартості, одночасно показують і ступінь зносу основних засобів.
З 2000 року в Україні діє Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7
„Основні засоби” [106], в якому наведено визначення амортизації та зносу
необоротних активів. Згідно з п.4 П(С)БО 7, амортизація – це систематичний
розподіл вартості яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх
корисного використання (експлуатації). В такому твердженні можна виділити
декілька суттєвих моментів. Всі основні засоби мають обмежений строк
експлуатації. Через те вартість цих об‘єктів повинна відноситись на фінансові
результати на протязі всіх років експлуатації. Основними причинами обмеження
строку служби основних засобів є фізичний та моральний знос. Фізичний знос
основних засобів є результатом їх використання, експлуатації, а також впливу
природних факторів. Моральний знос – це процес зношення основних засобів під
впливом науково-технічного прогресу в розвитку техніки та технологій, за
результатами якого об‘єкти основних засобів перестають відповідати сучасним
вимогам. Термін “амортизація”, який використовується в бухгалтерському обліку
розуміється не як фізичний знос чи зниження ринкової вартості основних засобів
на протязі часу їх корисного використання. Термін вживається для відображення
систематичного списання вартості основних засобів на витрати підприємства.
Бухгалтерське визначення амортизації не розкриває її сутності як економічної
категорії, а ха
- Київ+380960830922