РОЗДІЛ 2.ОБЛІК ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ ХЛІБОПЕКАРНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ТА ШЛЯХИ ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ
2.1. Вітчизняний і зарубіжний досвід обліку прямих витрат на виробництво
Важливою умовою ефективного функціонування, а також управління хлібопекарним підприємством є повнота, достовірність і оперативність отримання інформації про витрати, які виступають основою формування собівартості хлібобулочної продукції.
Основним нормативним документом, що регламентує відображення витрат хлібопекарного підприємства в бухгалтерському обліку, як уже зазначалося є П(С)БО 16 "Витрати".
Разом із введенням в дію національних стандартів обліку дещо змінився підхід до формування виробничої собівартості хлібопекарної продукції, однак, на наш погляд, суттєвих чи принципових змін загального складу прямих витрат на виробництво та реалізацію це не викликало.
Дослідження фінансово-господарської діяльності підприємств хлібопекарної промисловості свідчить про наявність у них виробничих дільниць з різними типами бригад, які спеціалізуються на обслуговуванні однорідних технологічних процесів. Окрім того окремі досліджувані суб'єкти господарювання характеризуються комплексом взаємопов'язаних різнорідних процесів. Зрозуміло, що це обумовлює специфіку обліку витрат на виробництво в кожному структурному підрозділі (цеху).
Як свідчить облікова практика хлібопекарних підприємств для потреб управління здійснюється розрахунок повної фактичної собівартості продукції. При цьому використовується традиційна методика розподілу непрямих витрат, в тому числі, тих, котрі згідно рекомендацій національних стандартів списуються на фінансові результати діяльності (адміністративні витрати, витрати на збут тощо). Базою розподілу виступає одиниця умовної хлібопекарної продукції (ум. т). При цьому основою повної фактичної собівартості виступає виробнича собівартість, відображена в даних бухгалтерського обліку та підсумки рахунків непрямих витрат.
Склад прямих витрат хлібопекарної промисловості визначається пунктами 12-15 П(С)БО 16 "Витрати". Згідно даного нормативного акту до прямих витрат слід відносити:
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати, що формують виробничу собівартість.
До прямих витрат на виробництво належать матеріальні витрати. Матеріальні витрати - це сума витрачених на виробництво сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, енергії. Матеріальні витрати у хлібопекарному виробництві є найбільш суттєвими.
Майже на кожному досліджуваному хлібопекарному підприємстві матеріальні витрати займають велику частину. Їх питома вага становить до 67 відсотків від загальних витрат на виробництво (Рис. 2.1, Додаток П).
Як свідчить рис. 2.1, частка витрат (вартість) борошна в різних видах хліба становить від 51 до 79 відсотків від загальних витрат виробництва, найнижчою вона є у здобі з маком - 21.5 відсотка, а найвищою у бублику Подільському - 95.3 відсотка. Значною, особливо в таких хлібобулочних виробах як "Підковка", "Булка з кремом", "Здоба з маком", "Калач Віночок" є також частка вартості допоміжних матеріалів. Вона коливається від 36 до 13 відсотків від загальної суми витрат. Ці дані також підтверджуються звітними калькуляціями досліджуваних підприємств (Додатки Р.1- Р.4).
Цим визначається необхідність особливо точного контролю та обліку за раціональним використанням сировини і матеріалів у виробництві, оскільки економія матеріальних витрат суттєво знижує собівартість продукції і потребу в ресурсах.
Цифрові дані підтверджують висновок про те, що одним із найважливіших напрямів вдосконалення облікових робіт у хлібопекарній галузі є забезпечення ефективнішого використання всіх видів матеріальних ресурсів. Це вимагає розгляду та розробки нових підходів до організації і методології обліку матеріальних витрат й у тому числі використання позитивного зарубіжного досвіду.
Вивчення зарубіжного досвіду щодо питань становлення оптимального складу (переліку) статей витрат, в тому числі і матеріальних, дозволяє стверджувати, що одним із можливих варіантів для вітчизняних хлібопекарних підприємств є досвід Данії. Облік прямих витрат в Данії, як зазначається в економічній літературі [111, с. 110] ведуть за такими статтями:
а) матеріали;
б) оплата праці, в тому числі:
- заробітна плата робітників;
- винагороди робітникам;
- інші види оплати.
в) оплата за оренду виробничих приміщень;
г) маркетингові витрати;
д) амортизація;
е) інші витрати.
Ознайомлення з діючою практикою обліку на вітчизняних хлібопекарних підприємствах свідчить, що можливості застосування позитивного зарубіжного досвіду є достатньо широкими. Багато спільних рис забезпечують безболісний перехід до ведення обліку витрат за методикою зарубіжних країн. Одночасно, виділення, наприклад, в складі витрат такої статті, як маркетингові витрати (у практиці вітчизняних хлібопекарних підприємств така стаття відсутня), забезпечить належний рівень пошуку каналів збуту, що, в свою чергу, сприятиме зростанню прибутковості виробництва.
З точки зору маркетингової орієнтації для ефективного управління збутовою діяльністю найважливішим інструментом є оперативна аналітична інформація, яка передбачає облік і аналіз даних по збуту: за різні часові періоди, за асортиментними групами продукції, за конкретними марками. Облік таких даних дозволить визначити лідера серед усіх марок товару та аутсайдерів, а також допоможе при "впорядкуванні" асортименту.
Можна також запропонувати ввести групування організацій-споживачів продукції за критерієм дотримання умов договору та платіжної дисципліни. Практичне втілення цієї пропозиції може знайти своє відображення через розробку і складання спеціальних аналітичних таблиць, які б відображали терміни оплати згідно договору і фактично здійснений розрахунок. Для тих, які дотримуються погоджених сторонами умов, розробити заходи