РОЗДІЛ 2
ДІЄСЛОВА НЕВОЛОДІННЯ
Дієслова неволодіння – це дієслова, які передають таке відношення, коли
посесивний суб’єкт Х зовсім не має об’єкта володіння У.
У німецькій мові виявлено 12 ЛСВ посесивних дієслів, які відображають ситуацію
неволодіння, а в українській – 8 ЛСВ. Серед них виділяються:
власне посесивні дієслова неволодіння, тобто дієслова, які позначають виключно
відношення неволодіння та мають загальну ФТ „Х не має У” (нім. fehlen, abgehen,
gebrechen, mankieren ‘не мати’). В українській мові власне посесивні дієслова
неволодіння не виявлено;
квазіпосесивні дієслова неволодіння, під якими розуміються:
а) дієслова, що містять у своїй семантичній структурі додаткову СО повинності,
із загальною ФТ „Х не має, але, з погляду мовця, повинен мати У” (нім.
ermangeln, entbehren, mangeln ‘не мати чогось важливого’). В українській мові
квазіпосесивні дієслова цієї семантичної групи не виявлено;
б) дієслова, що містять у своєму значенні додаткову СО ймовірності, із ФТ “Х,
виконуючи певну дію, виявляє в результаті, що Х не має У, але Х вважав, що з
високим ступенем імовірності буде мати У” (укр. недораховуватися,
недолічуватися). У німецькій мові дієслова цієї підгрупи не виявлено;
в) дієслова, які містять у своїй семантичній структурі додаткову СО бажання, із
загальною ФТ „Х не має, але бажає мати У, де Х – назва істоти”
(пор.: нім. vermissen ‘не мати когось, чогось та тужити за цим’; entbeheren,
missen, fehlen ‘відчувати відсутність когось, чогось’; укр. бракувати);
г) дієслова, що містять у своїй семантичній структурі додаткову СО почуття
посесивного суб’єкта (Х), яке викликане відсутністю у нього посесивного об’єкта
(У), їх значення описується за допомогою загальної ФТ „Х відчуває певне
почуття, причиною якого є те, що Х не має У, який мав раніше, де Х – назва
істоти” (пор.: нім. nachtrauern ‘тужити’; укр. горювати; журитися; скучати;
сумувати; тужити).
2.1. Власне посесивні дієслова неволодіння
Власне посесивні дієслова неволодіння з ФТ „Х не має У” виявлені тільки у
німецькій мові (4 ЛСВ): fehlen, abgehen, gebrechen, mankieren ‘не мати’.
2.1.1. Синтаксична конструкція власне посесивних дієслів неволодіння.
Дієслова цієї семантичної групи характеризуються подібною синтаксичною
структурою: ПС тут виражений у давальному відмінку, а ПО – у називному.
Наприклад:
ПС ПО
(1) Dem Toten aus der Jungsteinzeit fehlte das zwцlfte Rippenpaar [398] ‘В
останків людини раннього кам’яного віку немає дванадцятої пари ребер’;
(2) Send mir noch einen Wьrzburger, denn kein anderer Wein will mir so
ПС ПО
schmecken, und ich bin verdrieЯlich, wenn mir mein gewohnter Lieblingstrunk
abgeht [303:178] ‘Надішли мені ще одне вюрцбурзьке, тому що ніяке інше вино так
не смакує мені, і в мене остаточно погіршується настрій, якщо я не маю мого
улюбленого напою, до якого я звик’;
ПС ПО
(3) Weil uns vom Althertume der rechte Kern gebricht [415] ‘...тому що у нас
немає справжнього ядра старих часів’.
Подібна асиметрія, коли семантичний об’єкт оформлюється називним відмінком, а
семантичний суб’єкт – давальним, пояснюється тим, що давальний відмінок
підкреслює мимовільність стану, незалежність від волі, бажання особи [25:171;
52:51-52; 69:61; 136:87]. Крім того, давальним відмінком може позначатись
предмет, який володіє (або не володіє) тими чи іншими внутрішніми або
зовнішніми рисами, вираженими у підметі [2:102].
Так, у прикладі (1) очевидно, що посесивний суб’єкт (dem Toten ‘у останків’) не
має посесивного об’єкта (das Rippenpaar ‘пара ребер’) поза своєю волею, через
вплив якихось зовнішніх або внутрішніх обставин. У реченні (2) мовець
підкреслює, що він дуже любить вюрцбурзьке вино і опинився у такій ситуації,
коли він не має цього напою, не з власного бажання. Мовець у прикладі (3) каже
про те, що він не знає причин, чому посесивні суб’єкти (uns [wir] ‘нам [ми]’)
не мають ПО (Kern ‘ядро’), і тому розглядає цей стан як мимовільний.
2.1.2. Серед посесивних дієслів неволодіння центральне місце у німецькій мові
посідає ЛСВ fehlen ‘не мати’, тому що його характеризує висока частотність
уживання та нейтральна стилістична маркованість. Крім того, у своєму
посесивному значенні дієслово fehlen ‘не мати, не вистачати’ здатне
відображувати як ситуацію неволодіння, так і ситуацію недостачі. Його основним
значенням, однак, є значення неволодіння: у 77% випадків цей ЛСВ передає
відношення неволодіння, а у 23% – відношення недостачі (див. Додаток А). У разі
відображення цих відношень дієслово fehlen ‘не мати, не вистачати’ реалізується
у різних синтаксичних конструкціях: jmdm. fehlt etw. ‘не мати’ (ПС оформлений
давальним відмінком, ПО – називним), яка є характерною для ситуації
неволодіння, та jmdm. fehlt an (Dat.) ‘не вистачати’ (давальний відмінок
оформляє ПС, керування дієслова з прийменником an), яка є типовою для ситуації
недостачі.
У лінгвістичній літературі дієслово fehlen ‘не існувати, не мати’ позначається
як „заперечне” [196:520; 217:43], привативне [207:88; 228:47], як дієслово з
інґерентним (імпліцитним) запереченням [211:152; 227:258-259], як дієслово
ненастання якоїсь дії, відсутності предмета, ознаки [74:97] або зараховується
до засобів вираження заперечення [193:141-143; 197:297]. В.Кюршнер розглядає
його як контрафактивний предикат і вважає, що fehlen ‘не існувати, не мати’
сигналізує про те, що описаний індивідуум для мовця не існує [227:218-226].
В.Г.Адмоні, досліджуючи значення давального відмінка у німецькій мові,
відзначає і посесивне заперечне значення цього дієслова [2:102].
На значення неволодіння у семантичній структурі ЛСВ fehlen ‘не мати’ вказують
тлумачні словники німецької мови. У
- Київ+380960830922