РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ МАЙБУТНІХ
УЧИТЕЛІВ ТА АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ ЇХ ФОРМУВАННЯ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ
ДИСЦИПЛІН
2.1. Поняття, структура та зміст професійних ціннісних орієнтацій майбутніх
учителів
Категоріальний аналіз проблеми у філософській, соціологічній та
психолого-педагогічній літературі дозволив виділити основні значення понять
„цінності”, „ціннісні орієнтації”, „педагогічні ціннісні”, „професійні ціннісні
орієнтації вчителя”. У нашому дослідженні цінності розглядаються як суспільні
ідеали, зразки, еталони, своєрідні культурні стандарти вибору особистістю
стратегічних напрямів власного життєвого шляху та формування життєвої позиції;
ціннісні орієнтації – як особистісні (інтеріоризовані) цінності; смислові
установки особистості, що визначають її готовність до певного типу поведінки у
конкретній ситуації, до спрямованої діяльності. Педагогічні цінності
розглядаються як стійкі суспільно-педагогічні та професійно-групові орієнтири,
що укладають зміст певних видів педагогічної культури, за якими вчитель
співвідносить власні педагогічну діяльність та життя. Професійні ціннісні
орієнтації (ПЦО) вчителя – це система інтегрованих смислових установок, що
визначають ставлення вчителя до сутнісних сторін педагогічної діяльності (мети,
предмету, змісту, засобів, результату, оцінки), до її суб’єктів (самого себе як
особистості та спеціаліста, учнів, учнівських колективів, вчителів-колег) та
рівень професійної активності й творчості вчителя, забезпечуючи його
особистісне і професійне самовизначення та самореалізацію. ПЦО вчителя займають
центральне місце у його педагогічній спрямованості.
Дослідження ПЦО майбутніх учителів проведено з позицій системного аналізу
психолого-педагогічних явищ, а саме таких його аспектів, як морфологічний
(встановлення елементів), структурний (встановлення зв’язків та відношень між
елементами), функціональний (завдання, місце кожного елементу, їх ієрархія)
[52; 53; 93; 198; 221; 410]. До того ж ми дотримувалися вимог до аналізу
одиниць структури особистості, в якості однієї з яких розглядаються ціннісні
орієнтації особистості [18].
На основі аналізу літератури з аксіологічної проблематики ми виходили з того,
що ПЦО вчителя є цілісною системою і мають такі властивості: інтегративність,
структурність, відкритість, зв’язок із середовищем і самоорганізованість,
нелінійність, багатовимірність, динамічність – статичність, суперечливість –
узгодженість.
Як складова духовності, ПЦО мають етичний вимір і ґрунтуються на моральному
законі (імперативі) особистості, спрямовуються наявним у духовному світі
особистості моральним ідеалом.
Внутрішню організацію ціннісних орієнтацій як вищого диспозиційного утворення
особистості складають такі компоненти: когнітивний (смисловий), емотивний
(емоційно-оцінний) та конативний (поведінковий, діяльнісний, вольовий), але,
зрозуміло, що зміст кожного з цих компонентів у структурі ціннісних орієнтацій,
зокрема професійних, має особливості у порівнянні з іншими психічними
феноменами.
Когнітивний компонент ПЦО вчителя складають його смисложиттєві та професійні
ціннісні уявлення, оцінні судження, переконання, ідеали, які визначають
загальну спрямованість діяльності вчителя та з позицій яких ним виробляються
рішення та оцінюються результати власних педагогічних впливів на учнів. Нижчий
рівень когнітивних елементів ПЦО складають професійні ціннісні уявлення, думки,
які характеризуються високою конкретністю і ситуативно нестійкі. Вищий рівень є
генералізацією нижчого і являє собою узагальнені ідеї, що стали особистісними
переконаннями, світоглядними орієнтаціями вчителя. Когнітивний компонент ПЦО
має такі властивості: диференціація та узагальнення його елементів, їх
значущість, завдяки чому вони поділяються на центральні і периферійні;
властивість транзитивності (перенесення знання або заснованого на знаннях
відношення з одного елементу на інший); глибина охоплення перспективи у часі
(минуле, теперішнє, майбутнє); просторово-часові характеристики (ніде-і-ніколи,
тут-і-тоді, тут-і-тепер, там-і-тепер, там-і-тоді, всюди-і-завжди); широта
охоплення професійної дійсності; а головне, в цій структурі діє принцип, згідно
з яким знання ніби прагнуть до логічного та психологічного узгодження [323].
Емотивний компонент ПЦО вчителя – це сукупність емоційно-оцінювальних ставлень
вчителя до педагогічних цінностей та власних професійних позицій, переживання
їх значущості. Цілісне когнітивно-емоційне утворення є процесом та
характеризується властивостями напруженості або центрування відносно тих
педагогічних цінностей, на які орієнтується вчитель. Від сили емоційної енергії
цього процесу залежить, чи виникне у вчителя як суб’єкта педагогічної
діяльності імпульс до відповідної дії, вчинку. Саме емоції наділяють певні
способи діяльності та поведінки цінністю, тому емотивний компонент ПЦО
вважається головною їх властивістю. За емоційною модальністю ПЦО суб’єктивно
можуть бути позитивні, негативні або нейтральні, якщо розглядати їх як
установки, та тільки позитивні, якщо розглядати їх як утворення, що мають
особистісний смисл.
ПЦО належать не тільки до свідомості, але й до діяльності та поведінки
особистості. Конативний компонент ПЦО вчителя складається з системи його
вчинків та дій, завдяки яким він втілює педагогічні цінності у власній
професійній діяльності. Тобто конативний компонент ПЦО вчителя є його
професійними позиціями. Використовуючи класифікацію О.Б. Орлова [267], ми
виділяємо такі професійно-психологічні позиції (центрац
- Київ+380960830922