РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клініко – статистична характеристика оперованих хворих
Робота виконана на експериментальному та клінічному матеріалі. Комісією з
питань біоетики Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.
Горбачевського (протокол № 8 від 05.10.2005 р.) порушень морально-етичних норм
при проведені досліджень в роботі не виявлено.
В основу клінічного дослідження покладено аналіз комплексного обстеження,
лікування та аналіз безпосередніх та відділених результатів хірургічного
лікування 248 хворих з проривними пілородуоденальними виразками, що знаходилися
на лікуванні в клініці хірургії, травматології та ортопедії ФПО Тернопільського
державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського з 1995 по 2004 рік.
До І групи увійшли 81 пацієнти (з 1995 по 1999 рік), у яких вибір характеру
операції (радикальна або паліативна) здійснювався за традиційними показаннями.
До ІІ групи віднесли 167 паціентів (з 2000 по 2004 рік) у яких вибір обсягу
оперативного втручання базувався на основі даних, отриманих в результаті
проведеного дослідження. В основу роботи покладено дані всестороннього
дослідження та аналізу результатів діагностики та хірургічного лікування ІІ
групи хворих. Залежно від строків з моменту перфорації хворих ІІ групи було
розділено на 5 груп: 1 група – до 6 годин з моменту перфорації (63 пацієнти), 2
група – 6-12 годин (47 пацієнтів), 3 група – 12-18 годин (34 пацієнти), 4 група
– 18-24 години (13 пацієнтів), 5 група – більше 24 години (10 пацієнтів). Крім
того, обстежено 10 здорових осіб контрольної групи (студенти).
Серед усіх хворих чоловіків було 224 (90,32 %), жінок – 24 (9,67 %). Вік хворих
коливався від 17 до 85 років. Представлені майже всі вікові групи (табл.2.1). У
віці від 17 – 59 років було 213 хворих (85,88 %), від 60 – 74 років було 32
хворих (12,90 %), від 75 – 89 років було 3 хворих (1,20 %), 90 років та старші
– 0 хворих. В працездатному віці госпіталізовано – 213 хворих (85,88 %).
Найбільш високою частота перфорацій була в осінні та весняні місяці ( 79,70 %
), інші місяці – 20,30 % (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Вік хворих з ПВ, n-248
Вік хворих
17-59 р.
60-74 р.
75-89 р.
90 років і більше
Чоловіки
194 (78,22 %)
27 ( 10,86 %)
3 ( 1,20 %)
Жінки
19 (7,66 %)
5 (2,01 %)
Всього
213 (85,88 %)
32 (12,90 %)
3 ( 1,20 %)
Виразковий анамнез був відсутній у 74 хворих (29,83 %), виразковий анамнез до 1
року констатовано у 36 хворих (14,51 %), до 3 років – у 40 хворих (16,12 %),
від 3 до 10 років – 68 хворих (27,41 %); більше 10 років – 30 хворих (12,09 %),
за даними анамнезу захворювання (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Тривалість виразкового анамнезу, n-248
Виразковий
анамнез
Чоловіки
Жінки
Всього
Відсутній
68 ( 27,41 %)
6 ( 2,41 %)
74 (29,83 %)
До 1 року
32 ( 12,90 %)
4 ( 1,61 %)
36 ( 14,51 %)
1-3 р.
37(14,91 %)
3 (1,20 %)
40 (16,12 %)
3-6 р.
35 (14,11 %)
7 (2,82 %)
42 (16,93 %)
6-10 р.
24 (9,67 %)
2 ( 0,80 %)
26 ( 10,48 %)
> 10 р.
28 ( 11,29 %)
2 (0,80 %)
30 (12,09 %)
При поступленні у відділення в 41 хворого (56,85 %) стверджено наявність
хронічних супутніх захворювань. З них: супутні захворювання серцево-судинної
системи мали місце у 65 (26,20 %) хворих, дихальної системи – у 53 (21,37 %)
хворих, печінки та нирок – у 2 хворих (0,80 %), порушення імунітету – у 2
хворих (0,80 %), злоякісні утвори – у 4 хворих (1,61 %). При поступленні
відсутність супутньої патології констатована у 115 хворих (46,37 %). На
догоспітальному етапі у 71 хворих (28,62 %) – пацієнтів з ПВ встановлено
діагноз гострого апендициту, холециститу, панкреатиту, непрохідності
кишківника, виразкової хвороби шлунка та ДПК в стадії загострення, сечокам’яної
хвороби, перитоніту не виясненого генезу. При госпіталізації встановлено
діагноз ПВ у 177 хворих (71,37 %). Більшість діагностичних помилок, допущених
на догоспітальному етапі, ліквідовано при поступленні хворих в відділення.
У терміни до 6 годин з моменту захворювання у стаціонар доставлено 100 хворих
(40,32 %), від 6 до 12 годин – 65 хворих (26,20 %), від 12 до 18 годин – 50
хворих (20,16 %), від 18 до 24 години 18 хворих (7,25 %), більше 24 години – 15
хворих (6,04 %) (табл. 2.3). Причинами пізньої госпіталізації стало пізнє
звертання хворих за медичною допомогою (62 хворих (59,61 %)), діагностичні
помилки на догоспітальному етапі у 23 хворих (22,11 %); у 19 хворих (18,26 % )
причина пізньої госпіталізації не вияснена. Усі хворі оперовані під загальним
знеболенням. Обсяг і тривалість передопераційної підготовки залежали від
ступеня вираженості ендогенної інтоксикації, характеру супутньої патології.
Таблиця 2.3
Час з моменту перфорації, n-248
Час з моменту перфорації
Кількість хворих
Абс.
Кількість хворих
в %
До 6 годин
100
40,32
6 – 12 годин
65
26,20
12 – 18 годин
50
20,16
18 – 24 годин
18
7,25
Більше 24 години
15
6,04
Всі строки
248
100,0
Для верифікації діагнозу у хворих з ПВ було проведено: оглядову рентгенографію
органів черевної порожнини у 100 % хворих, пневмогастрографію у 28,7 % хворих,
невідкладну фіброгастродуоденоскопію у 28,7 % хворих, лапароцентез з пробою
Неймарка у 3,6 % хворих, невідкладну лапароскопію у 2,4 % хворих. В якості
діагностичних тестів використовували оглядову рентгенографію органів черевної
порожнини, при цьому наявність вільного газу під куполом діафрагми констатовано
у 56,3 % хворих. При відсутності вільного газу виконували пневмогастрографію,
фіброезофагогастродуоденоскопію, ультразвукове дослідження, в сумнівних
випадках використовували лапароцентез та лапароскопію.
Ступінь важкості стану хворих з ПВ при поступленні у відділення оцінювали з
використанням методики модифікован
- Київ+380960830922