РОЗДІЛ 2
ОБЛІК ВИТРАТ У БУДІВНИЦТВІ
Методологічні засади обліку витрат у будівництві
На сучасному етапі існує ряд питань, які необхідно вирішити використовуючи
існуючі методи обліку витрат у будівництві. Це, перш за все, виявити внутрішні
резерви зниження собівартості продукції будівельного виробництва, за допомогою
порівняння планової і фактичної калькуляції, що визначаються за одним із
методів обліку витрат у будівельній галузі. Також з’ясувати як більш чітко
прогнозувати калькулювання в наступних періодах, який із методів обліку витрат
найбільш контролює витрати, як здійснювати своєчасне попередження понаднормових
витрат при виконанні БМР та який з методів має найбільше переваг щодо обліку
витрат у будівельних організаціях.
Основними завданнями обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості
будівельної продукції є облік обсягу виконаних робіт та наданих послуг і
контроль за виконанням бізнес-плану по цих показниках; облік фактичних витрат
на виробництво продукції та контроль за використанням матеріальних, трудових та
інших ресурсів, за дотриманням установлених кошторисів по окремих статтях
накладних витрат; калькулювання собівартості будівельної продукції і контроль
за виконанням бізнес-плану по собівартості; виявлення результатів діяльності
структурних підрозділів будівельного підприємства по зниженню собівартості
будівельних робіт; виявлення резервів зниження собівартості будівельних робіт.
При обліку виробничих витрат на зведення споруд, пускових комплексів і
будівельних об’єктів важливе значення, за думкою Малюги Н.М. та інших
співавторів, має вибір об’єктів обліку та об’єктів калькулювання, можна
відобразити у такому вигляді як на рис. 2.1.
У генпідрядника калькуляційним об’єктом може виступати весь пусковий комплекс,
окрема черга підприємства або будівельний об’єкт.
Рис. 2.1. Об’єкти калькулювання в будівництві [98, с. 320].
Облік витрат виробництва завжди організовується відповідно до вимог
калькуляції, тому групування виробничих витрат доцільно здійснювати в розрізі
об’єктів калькулювання. В цьому випадку відбувається співпадання об’єктів
обліку з об’єктами калькулювання. Крім того, перед обліком виробничих витрат
можуть виникнути інші завдання, а саме, облік, здійснюючи контрольні функції,
повинен надавати своєчасну інформацію про раціональність і доцільність
здійснюваних витрат. Це може бути досягнуто шляхом групуванням витрат не тільки
за калькуляційними об’єктами, але і за виконавцями. Отже, об’єктами обліку
виробничих витрат можуть бути не тільки види робіт, а також окремі сторони
виробничого процесу, що характеризуються однорідними витратами, у межах яких
групуються витрати. А з метою контролю рівня витрат, об’єктами обліку
вважаються витрати на утримання і експлуатацію будівельних машин і механізмів,
накладні та інші витрати.
Деколи буває, що через велику кількість невеликих об’єктів ускладнюється пряме
віднесення витрат до собівартості кожного будівельного об’єкту. В цьому разі
об’єктом обліку може стати група однорідних будівельних об’єктів.
В тому випадку, коли при організації обліку, якщо об’єкти обліку відповідають
об’єкту калькулювання або є частиною калькуляційного об’єкту, забезпечується
більш точне визначення їх собівартості. Укрупнення об’єктів обліку витрат зможе
породити умовні способи розподілу витрат. Тому досить важливо знати той ступінь
деталізації витрат, який, не ускладнюючи первинний облік, зможе забезпечувати
достовірність фактичної собівартості продукції.
Проте, на думку вищеназваного колективу авторів, в будівництві, навіть у тих
підгалузях, де яскраво виражене індивідуальне виробництво, збіг об’єктів обліку
та об’єктів калькулювання може бути лише відносним. Розглядаючи це питання їх
дослідження показали, що при групуванні витрат за будівельними об’єктами
виробничі витрати враховуються не тільки за ними, але і за призначенням:
витрати на утримання й експлуатацію будівельних машин і механізмів, накладні
витрати тощо. В тому випадку, коли, при участі в будівельних роботах одного або
декількох підрозділів підприємства облік ведеться за виконавцями, тобто
фактично тут об’єкти калькулювання більші за об’єкт обліку. Але тоді коли
зроблені заключні бухгалтерські записи по рахунках (закриття
збірно-розподільчих рахунків) і узагальнення витрат різних виконавців об’єкт
обліку буде збігатися з об’єктом калькулювання.
У виробництвах, які здійснюють ремонт будівель і споруд при великій кількості
об’єктів, що ремонтуються, обліковий об’єкт більший калькуляційного, тому що
об’єднує витрати, які відносяться до декількох калькуляційних об’єктів. Тут
поточний облік, зазвичай, організовується за сукупністю однотипних об’єктів,
які ремонтуються однією ділянкою або бригадою. Часто до облікових груп можуть
входити усі будівельні об’єкти одного замовника, які істотно відрізняються за
рівнем витрат, або всі об’єкти однієї ділянки та організації в цілому незалежно
від різноманітності об’єктів. Такий облік, на думку фахівців, призводить до
перекручування фактичної собівартості окремих будівельних об’єктів [12, с.
362-366].
Калькуляційною одиницею виступає величина, яка прийнята для вимірювання
виконаного однорідного обсягу робіт або виготовленої продукції. У будівництві
при обчисленні одиничної фактичної собівартості найчастіше застосовуються:
квадратний метр корисної площі, кілометр дорожнього шляху, трубопроводи,
кубічний метр ємності, об’єму, одиниця потужності промислового цеху та інші.
В будівельній галузі можуть використовуватися показники кошторисної, планової