РОЗДІЛ 2
ПОЛІТИЧНА СОЦІОЛОГІЯ ЮНАЦТВА
2.1.Соціологія юнацтва: основні проблеми дослідження
Вивчення громадянсько-політичної соціалізації юнацтва здійснюється в рамках
різних спеціальних і галузевих соціологій, а саме: соціології політики,
соціології молоді, соціології виховання. Конкретніше проблематика
громадянсько-політичної соціалізації юнацтва дислокується на перетинанні таких
розділів соціології політики, як політична соціалізація, політична та партійна
ідентифікація, політична культура і таких аспектів соціології юнацтва, як
соціалізація, соціологія виховання, соціологія віку.
Соціологія юнацтва тісно пов'язана також із соціологією виховання, освіти,
родини, молоді й ін. Доречно, у зв'язку з цим, говорити про політичну
соціологію юнацтва, як міждисциплінарний напрямок дослідження. Об'єктом цього
напрямку соціологічних досліджень є – політичні аспекти життєдіяльності та
свідомості юнацтва. Предметом вивчення є специфічні ролі "дитини", “підлітка",
“юнака”, соціальні норми, що регулюють відповідні ролі, юнацька субкультура,
процеси взаємодії суспільства і юнацтва, державна політика в інтересах юнацтва.
Розглядаються також особливості групової поведінки соціально-демографічної
групи юнацтва, закономірності розвитку юнацьких співтовариств (формальних і
неформальних), методичні принципи дослідження юнацтва і підлітків.
Шкільне (молодше) юнацтво, що досліджується у даній роботі, в повсякденній
практиці часто позначається як діти. Тому в роботі часто вживається слово
“діти”, у характеристиці різних аспектів соціалізації шкільного юнацтва.
Доречно також, у певних випадках, вживати також термін “соціологія дитинства”,
який багато в чому ідентичний соціології юнацтва.
Юнацтво - це структурний компонент суспільства, що відбиває соціальні і
культурні зміни, що відбуваються з людиною під час взросління.
Юнацтво належить до об'єктів соціологічного дослідження вже тривалий період.
Соціальні аспекти юнацтва розглядалися в роботах Г. Спенсера, Е. Тейлора, Д.
Фрезера, Дж. Селлі (рубіж XIX-XX вв.).
Соціологія юнацтва у соціологічній літературі частіше розглядається в контексті
соціології молоді. Обсяг досліджень у цій галузі надзвичайно широкий.
Зупинимося тому в даному огляді лише на тих роботах, що безпосередньо
стосуються проблематики підлітків, юнацтва.
Засновник радянської соціології дитинства та юнацтва І.С. Кон розглядав
загальносоціологічні закономірності взаємодії юнацтва і суспільства, залучаючи
для цього комплекс суспільствознавчих дисциплін. Він запропонував програму
комплексного вивчення дитинства та юнацтва як соціокультурного феномену [86].
В даний час робіт власне за проблематикою юнацтва в українській соціології
вкрай мало. Російська ж соціологія досить активно підтримує традицію, закладену
І. Коном. Так, М. Л. Гайнер розглядає правосвідомість і правову соціалізацію
підлітків [45]. Л.Г. Борисова вивчала економічну поведінку й економічну
свідомість юнацтва, звертаючи увагу як на позитивні, так і негативні сторони
цього явища [27]. Існує безліч літератури, що висвітлює права дітей та
молодшого юнацтва. Особливо ретельно цю проблему вивчав І.М. Рибинський [143].
Наприкінці 90-х років під керівництвом С.В. Дармодехіна було здійснене велике
соціологічне дослідження способу життя підлітків [150]. В даний час існує
багато досліджень про вплив на підлітків особливостей інформаційного
суспільства, зокрема Інтернету, комп'ютерної техніки, сучасних комунікаційних
систем.
Фундаментальне дослідження політичної соціалізації, де зачіпалися і проблеми
дитячого віку, здійснив М.А. Головін. Його перу належить монографія
“Теоретико-методологічні основи дослідження політичної соціалізації” [50] та
цикл статей за тематикою: “Діти і вибори в Державну Думу”[52]. Цікавим є
дослідження політичних уявлень школярів у цій роботі.
У 80-і роки був проведений цикл досліджень з етнографії дитинства, у яких
порівнювалися культура, умови виховання і спосіб життя юнацтва різних країн
світу [191, 192].
Російська дослідниця І.О. Мальковська вважає, що при кризі державних інститутів
соціалізації і єдиної державної ідеології і політики в галузі освіти і
виховання підростаючого покоління, визначальну роль беруть на себе
традиційно-культурні інститути, установки, що їм відповідають, ціннісні
орієнтації, морально-релігійні переконання, прийняті стереотипи. Зростаючу роль
у даних умовах починають грати родина, традиційні інститути, що зберігають у
собі елементи культурної традиції, соціальної і моральної захищеності індивіда
[103]. І.О. Мальковська пропонує розвивати в етнокультурних дослідженнях
дитинства порівняльно-історичний метод. Він дозволяє досліднику прогнозувати
соціально-значущі шляхи зближення юнацтва різних народів через актуалізацію тих
цінностей, що є загальними у всіх народів, але мають різні способи вираження.
«Порівняльно-історичний метод дає можливість досліджувати зв'язок між
вихованням юнацтва, елементами соціальної структури і культури суспільства на
тлі процесів аккультурації і інкультурації, що постійно відбуваються» [103].
Росіяни С.В. Мошкін і В.Н. Руденко на початку 90-х років провели опитування
юнацтва старшого шкільного віку для того, щоб виявити їх уявлення про
суспільство в кризовий період. Було виявлено, що більшість юнаків були
переконані, що раніше жилося краще. Майже половина опитаних юнаків хотіли б
виїхати в іншу країну. Дослідники роблять висновок, що інтегральні уявлення
юнацтва про суспільство дивним чином схожі на оцінки дорослих»[111]. Цей же
висновок можна зробити і за результатами наших досліджень.
Одним із провідних
- Київ+380960830922