РОЗДІЛ 2
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ТА ПРОБЛЕМНО-ТЕМАТИЧНІ
ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ НЕПУ
Історична наука, як і будь-яка інша, має специфічні закони пізнання та внутрішню логіку розвитку, відтак важливо збагнути її теоретико-методологічні підвалини, проблемно-тематичні пріоритети, напрямки і тенденції та закономірності функціонування. Історіографія непу, як складова історичного пізнання та розвитку науки загалом, належить до тих науково-теоретичних проблем, з'ясування яких дозволяє виявити особливості не лише історіографічного процесу, а насамперед стан та перспективи наукових досліджень проблеми.
Виокремлюючи проблемно-тематичні орієнтації, сучасної української та російської історіографії нової економічної політики, зосереджуючись на соціально-економічних та політичних обставинах її запровадження і періодизації здійснення, ми фактично розглядаємо загальні теоретичні питання, які, на нашу думку, є найбільш суперечливими. Застосування сучасних методів історичного пізнання дозволяє розширити наші знання про об'єкт чи предмет дослідження, сприяє об'єктивному їх з'ясуванню, а з іншого - розкриває нове бачення проблеми. Від обрання методологічних підходів, особливо таких поширених у сучасній історіографії, якими є формаційний чи цивілізаційний методи, залежить у багатьох випадках системна оцінка нової економічної політики.
У зв'язку з наявністю різних методик сучасних історичних досліджень соціальної історії, а також суб'єктивних її тлумачень, важливо виявити насамперед проблемно-тематичні спрямування української та російської історіографії непу, виокремлюючи найпріоритетніші з них, зосереджуючись на модерних тлумаченнях політичних та соціально-економічних обставин запровадження нової економічної політики, періодизації основних стадій її розвитку.
2.1. Теоретичні та фактологічні засади розвитку української історіографії непу
Нова економічна політика, судячи з аналізу історичної літератури, є інтегральним науково-теоретичним поняттям та поліаспектним історичним явищем, які охоплюють низку концептуальних проблем вивчення ідеологічних, політичних, соціально-економічних та організаційно-господарських питань розвитку суспільства. Радянська історіографія, як свідчать сучасні історіографічні дослідження [168,172,173,174,198,278], віддавала перевагу висвітленню переваг продподатку над продрозкладкою, з'ясуванню соціалістичної перебудови селянських господарств на кооперативних засадах, подоланню так званих капіталістичних елементів в економічному житті суспільства.
Для того, щоб простежити проблемно-тематичну спрямованість сучасної історіографії непу, недостатньо одного її співставлення з радянською, тому необхідно дослідити загальні монографічні праці, спеціальні дослідження, матеріали наукових конференцій, на яких, зазвичай, підсумовуються певні історіографічні етапи, а також виокремити пріоритети сучасних дисертаційних досліджень.
Тематично науково-історичні дослідження зосереджуються на ключових галузях економічного розвитку суспільства - сільському господарстві, торгівлі, промисловості, соціально-політичних відносинах, вирізняючись конкретною проблематикою їх структурних компонентів (типологія селянських господарств, кооперація, непмани, приватні підприємці тощо.
Досліджуючи проблемно-тематичні пріоритети сучасної історіографії історії нової економічної політики, важливо дотримуватись хронологічного принципу, тобто періодизації її формування і розвитку протягом 90-х років ХХ - початку ХХІ століть.
В українській історичній науці, починаючи з 1991 року нова економічна політика була і залишається універсальною категорією дослідження соціально-економічних явищ та багатоплановою проблемою, своєрідним хронометром всіляких подій, які відбувалися протягом 1920-х років. Неп виступає одночасно об'єктом і предметом дослідження, тобто історики пролонгували саму абревіатуру цієї суперечливої політики, запозичуючи її від радянської історіографічної традиції. Тоді його ототожнювали з протистоянням капіталістичних і соціалістичних тенденцій соціально-економічного розвитку суспільства.
Сучасним історичним дослідженням притаманні два теоретико-методологічні підходи, які стали основними для переважної більшості праць. По-перше, історики розглядають неп як предмет історичного дослідження, відтак у формулюваннях наукових тем зустрічаємо визначення "неп в Україні", а тлумачення порядку "Україна в умовах непу" перетворює його в пасивний об'єкт вивчення. За таким принципом виконані монографічні дослідження С.Кульчицького - відомого дослідника непу, які виявилися першою спробою переосмислення сутнісних ознак та функціональних завдань нового економічного курсу більшовиків.
Досліджуючи біографію голови РНК УСРР Християна Раковського, вчений виокремив період нової економічної політики, але розглядає її в контексті персонального впливу Леніна на формування тактики і стратегії нового курсу [125]. Ключовими проблемами, на які звернув увагу історик, були: заміна продрозкладки продподатком, налагодження товарообміну, розвиток колективних господарств та кооперації, роль комітетів незаможних селян (КНС) в соціально-економічних процесах, вугільна промисловість, запровадження госпрозрахунку. У розділах колективної монографії, яка побачила світ 1991 року, С.Кульчицький показав трансформацію економічної політики більшовиків, застосувавши своєрідну парадигму переходу "від "воєнного комунізму" до непу" і "від непу до "воєнного комунізму"" [143, с.23-26]. З'ясовуючи природу сталінізму, він констатував обмеженість умов розвитку ринкових відносин, які суперечили "принципам соціалізму" [143, с.23]. Науковою проблемою постало з'ясування перспектив непу, а тематичними пріоритетами - ключові складові самої економічної політики більшовиків початку 1920-х років (відродження кооперації та її стратегічні завдання, денаціоналізація промисловості, хлібозаготівельна криза). Особливості "згортання" цієї політики висвітлені в монографії С.Кульчицького, яка стосувалася політико-економічних об
- Київ+380960830922