Організація матеріального стимулювання персоналу підприємств залізорудної промисловості.

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ Й АНАЛІЗУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ
ЗАЛІЗОРУДНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
2.1. Комплексний аналіз заробітної плати та ефективного використання коштів на
матеріальне стимулювання персоналу підприємств залізорудної промисловості
Багатий досвід ринково розвинених країн доводить, що одним із найвагоміших
чинників організації матеріального стимулювання є рівень заробітної плати,
оскільки вона займає головне місце в обсязі доходів працездатного населення.
Вивчення наукових підходів вітчизняних авторів привело до висновку, що
дослідженням у сфері матеріального стимулювання і, відповідно, заробітної плати
в Україні бракувало системного, комплексного підходу, вони суттєво відстають
від потреб практики. Погляди вчених-економістів на організацію матеріального
стимулювання неоднозначні, деякі існуючі концепції відображають лише окремі
шляхи підвищення впливу матеріального стимулювання на трудову діяльність, але
не цілісний механізм розв’язання цієї проблеми на макроекономічному та
мікроекономічному рівнях з урахуванням специфіки діяльності підприємств окремих
галузей. Тому на підставі систематизації існуючих наукових підходів до предмета
дослідження необхідно розробити методичну базу удосконалення матеріального
стимулювання трудової діяльності як взагалі в Україні, так і на окремих
підприємствах, зокрема на підприємствах залізорудної промисловості.
Вирішення даної проблеми вбачається у розробці системи організації
матеріального стимулювання, орієнтованої на підвищення ефективності праці, яка,
по-перше, враховувала б вплив на працівника комплексу зовнішніх і внутрішніх
чинників, по-друге, була адекватною сучасному розвитку економіки в країні,
по-третє, була націлена на підвищення конкурентоспроможності працівників,
підвищення якості їх робочої сили, по-четверте, була гнучкою, динамічною,
мобільною та адаптованою до потреб та інтересів працівників.
Розробка системи організації матеріального стимулювання персоналу окремого
підприємства повинна базуватися на аналізі існуючих тенденцій у сфері
формування заробітної плати та інших витрат, пов’язаних з відтворенням і
розвитком робочої сили.
Аналіз політики країни стосовно заробітної плати свідчить про те, що на
багатьох українських підприємствах вона не є адекватною процесу відтворення
робочої сили. Автор поділяє думку І. Петрової, яка вважає, що “заробітна плата
не може бути меншою за прожитковий мінімум, оскільки у протилежному випадку не
задовольняються мінімальні життєві потреби і, відтак, не забезпечується навіть
просте відтворення робочої сили” [98, с. 24]. Однак, необхідне уточнення, що
саме мінімальна заробітна плата не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум
(не говорячи вже про середню заробітну плату), оскільки мінімальна заробітна
плата відображає мінімально прийнятну для певних економічних умов величину
споживання і являє собою законодавчо встановлений розмір заробітної плати за
просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за
виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) [50].
Прожитковий же мінімум (згідно із Законом України № 966-XIV) – являє собою
вартісну величину набору продуктів харчування, достатнього для забезпечення
нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, а також
мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг,
необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості
[51].
У процесі аналізу стану заробітної плати досліджено загальну ситуацію в України
та у Кривому Розі на підприємствах залізорудної промисловості (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Рівень відтворення робочої сили в Україні
Показники
Роки
2000
2001
2002
2003
2004
2005
Прожитковий мінімум на одну особу, грн.
у т.ч. на одну працездатну особу
270,1
287,63
311,3
331,05
342
365
342
365
362,23
386,73
423
453
Мінімальна заробітна плата, грн.
118*
118
165*
237*
237
332*
Середньомісячна номінальна заробітна плата по країні, грн.:
у т.ч. по добувній промисловості;
у т.ч. на підприємствах залізорудної промисло-вості Кривого Рогу
230
394
396
311
517
551
376,4
610
648,9
462,3
701
784,5
589,63
849,73
1016,9
806
1114,4
1235,1
Випередження мінімальної заробітної плати над прожитковим мінімумом на одну
працездатну особу
0,41
0,36
0,45
0,65
0,61
0,73
Випередження середньомісячної номінальної заробітної плати над прожитковим
мінімумом на одну працездатну особу
0,80
0,94
1,03
1,27
1,52
1,78
Випередження середньо-місячної заробітної плати на підприємствах залізо- рудної
промисловості Кривого Рогу над прожитковим мінімумом на одну працездатну особу
1,38
1,66
1,78
2,15
2,63
2,73
*на кінець року.
Примітка. Таблицю складено на основі Законів Україні [39-46, 52], інформації
Державного комітету статистики України [146] та листа №25-01 Управління
статистики у Кривому Розі.
Дані таблиці 2.1 свідчать про те, що законодавчо встановлені у 2000-2005 рр.
розміри мінімальної заробітної плати в Україні не задовольняли мінімальної
потреби працівників для відтворення їхньої здатності до праці, що її
отримували.
Середньомісячна номінальна заробітна плата по країні у 2000-2001 рр. також не
могла забезпечити навіть простого відтворення робочої сили, що характеризується
розміром прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. Однак у 2002 році
середньомісячна номінальна заробітна плата перевищила його та до теперішнього
часу поступово збільшувалася у порівнянні з розмірами прожиткового мінімуму та
мінімальної заробітної плати.
Розмір середньомісячної номінальної заробіт