РОЗДІЛ 2
ДЕМОГРАФІЧНА ДИНАМІКА УГОРЦІВ ЗАКАРПАТТЯ
Процес демографічного розвитку угорців Закарпаття в історичній ретроспективі був тривалим та складним. Заселення угорців на терени краю розпочалось ще в IX-X ст. Впродовж XI-XIII ст. угорські феодали освоїли землі Притисянської низовини, а згодом і передгірської частини Закарпаття. В XIV ст. угорці досить компактно заселили південну частину краю, утворюючи змішані русинські (українські) та угорські села, містечка. Згодом місцями компактного розселення угорців ставали містечка Берегово (Beregszasz), Виноградово (Nagy Szolos), Королево (Kiralyhaza), Вілок (Tisza Ujlak). Власне, XIV - серед. XVI cт. - це період активного заселення Закарпаття угорцями, що відобразила поява населених пунктів із угорським лексичним навантаженням [252, 23-41]. Внаслідок перебування краю в складі Угорської держави, були всі сприятливі умови для динамічного розвитку угорського етносу.
Кількість угорського населення краю протягом XX ст. поступово збільшувалась. В залежності від державного підпорядкування краю кількість угорців то збільшувалась, то зменшувалась. Безперечно, що політичний фактор був основним і при проведенні переписів населення. Так, переписи 1900, 1910 рр. засвідчували не національну ідентичність населення, а мову використання та віросповідання. Тому і кількість угорськомовного населення була досить значною [273, 67-68]. В 1919 - 1939 рр. край перебував в складі Чехословаччини. Це також позначилося на офіційній статистиці. Кількість угорців різко зменшилась. В 40 - 50-х рр. XX ст. кількість угорців краю значно зменшилась через репресії з боку радянської влади. Впровдовж радянського періоду, особливо в 50 - 70-х рр. XX ст., кількість угорців збільшувалась. Однак через імміграцію до Закарпаття росіян та представників інших етносів СРСР їх відсоток до числа всього населення краю поступово зменшувався (див. табл. 2.1.).
Ці аспекти не є предметом нашого дослідження, ми звертаємо увагу на них, щоб більш детально наблизитись до висвітлення специфіки демографічної динаміки угорців у незалежній Україні. Ми аналізуємо міжпереписний період, 1989 - 2001 рр. Це дає змогу найкраще висвітлити демографічні реалії в угорській спільноті краю.
Також принагідно зауважимо, які ряд таблиць, що виходять за рамки однієї сторінки, ми подаємо у додатках до основного тексту роботи. Інші табличні дані для кращого сприйняття аналітичної інформації подані в основному тексті другого розділу дисертації.
Нижче подаємо кількість угорців у співвідношенні до всього населення Закарпаття, що засвідчили переписи населення краю.
Таблиця 2.1.
Динаміка чисельності угорців Закарпаття протягом 1900-2001 рр.
[103; 273, 66-71; 279, 32; 288, 71; 293; 294; 295, 97-99; 302, 6-7].
Рік УгорціВсе населенняКількість%Кількість%1900217 60928,8754 7691001910262 55531,0848 1601001921102 14417,2606 5931001930115 80516,0725 3571001946134 55817,3775 1161001959146 24715,9920 1731001970151 94914,41 056 7991001979158 44613,71 154 4171001989155 71112,51 252 2881002001151 51612,11 254 614100
У власному дослідженні ми використовуємо джерельний статистичний матеріал, підраховуємо ряд показників, що представляє наукову новизну. У процесі вирішення загальної мети висвітлення демографічної динаміки угорців краю протягом 1989 - 2001 рр. ми ставимо перед собою наступні завдання:
- проілюструвати мовну ідентичність, територіальне розселення і статевий склад угорців Закарпаття згідно з результатами перепису населення 1989 р.;
- з'ясувати природну рухливість угорців краю;
- проаналізувати роль шлюбної ендогамії у процесі демографічного відтворення угорського населення краю;
- відтворити основні напрямки міграційної рухливості угорців краю впродовж 1989 - 2001 рр.;
- висвітлити територіальне розташування угорської національної меншини, мовну ідентифікацію, частку угорськомовного населення районів області згідно з даними перепису 2001 р.
2.1. Перепис населення 1989 р.
Останній Всесоюзний перепис населення 1989 р. зафіксував на Закарпатті проживання 1245618 чол. Серед них переважна більшість - представники титульної нації, тобто українці (976769 чол.). Угорці краю були на другому місці серед найчисельніших національних груп Закарпатської області. Кількість угорської меншини нараховувала 155711 чол., тобто 12,5 % або більше 95 % з числа угорців, що проживали на теренах УРСР. Серед угорців краю 97,2 % (151 384 чол.) чітко висловились, що вони вважають рідною угорську мову [95]. Як справедливо відзначав В. Бедзір, саме рідна мова, особливо в сільській місцевості, є фактором збереження угорської етноідентичності [238].
Ця теза є особливо вагомою, якщо у формі таблиць проілюструємо показники мовної ідентичності угорців краю в розрізі найбільших міст та 13 районів Закарпатської області.
Табличні дані засвідчують, що більшість угорського населення краю (96 955 чол., або 62,3 % з числа всіх угорців області) проживала в сільській місцевості. Серед угорців, які проживали в селах, - найбільший показник рідномовної ідентичності (99,2 %). Тільки 728 чол. вважали рідною мови інших національностей. Прикметно, що серед цих осіб 704 чол. назвали рідною українську або російську мови [95]. Можна припустити, що це в основному нащадки змішаних угорсько-українських та угорсько-російських шлюбів.
Як бачимо із табл. А 2.1.1., найбільша кількість угорців проживала в Берегівському районі (66,9 %). Сільське населення складало переважну більшість (39 869 чол.). Угорці компактно проживали в селах району, яким зовсім недавно повернуті колишні назви, що були українізованими за радянських часів. Це села - Батьово (Batyu), Астей (Azstely), Бене (Bene), Береґдийда (Beregdeda), Береґуйфолу (Beregujfalu), Четфалва (Csetfalva), Галабор (Halabor), Чонкапопі (Csonkapapi), Ґут (Guth), Горонґлаб (Haranglab), Гетєн (Hetyen), Яноші (Janosi), Косонь (Kaszony), Кідьовш (Kigyos), Мала Бийґань (Kisbegany), Велика Бийґань (Na