РОЗДІЛ 2
СТАНОВЛЕННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ МОНАСТИРЯ
2.1.Виникнення та розбудова монастиря у Дермані
Відомо, що суспільно-політичне та церковне життя України у період ХVІ – ХVІІ
ст. перебувало у взаємному зв’язку, оскільки представники обох напрямків
прагнули зберегти православні традиції. Це зумовлювалося присутністю
католицьких елементів та процесів унійного з’єднання у зазначений хронологічний
період. Чимало наукових розвідок, досліджень, статей присвячено великим
осередкам, розташованим у той період на території українських земель, а також,
безпосередньо, і на Волині. Але не варто недооцінювати роль невеликих за
масштабними розмірами й територіальними володіннями духовних осередків. Саме
однією із таких церковних організацій є Дерманський Свято-Троїцький монастир.
Протягом ХVІ – ХVІІ ст. на Волинській землі постійно формувалися великі
латифундії. Міста, містечка, села та їх володіння належали найбагатшим
магнатам: Острозьким, Сангушкам, Чорторийським, Вишневецьким, Корецьким. У цей
період на території Волині зростала кількість міст, розвивалися різноманітні
ремесла. Динаміка чисельності міських поселень, що з’явились на Волині у ХVІ –
першій половині ХVІІ ст., виглядала досить строкато. Найбільша кількість міст
з’явилась у другій половині ХVІ ст. – 115, найменша – у першій половині ХVІ ст.
– 29, і проміжне місце належить першій половині ХVІІ ст. – 46 [127, 90].
Великими торгівельно-ремісничими центрами стали міста Луцьк, Острог, Дубно,
Володимир-Волинський. Волинські магнати надавали кошти та ресурси для підтримки
православної церкви, слов’янської культурно-просвітницької діяльності на
противагу католицизму, який неабияк посилився після Берестейської унії 1596 р.
Зрозуміло, що розташований на території Волині Дерманський монастир теж отримав
велику підтримку у адміністративно-господарській, науково-просвітницькій та
культурній сферах.
Особливість духовних осередків у кінці ХVІ – першій половині ХVІІ ст. полягає у
тому, що вони одночасно були структурами культурно-освітнього, просвітницького,
господарсько-адміністративного та політичного характеру. Такий підхід давав
можливість поставити широкий спектр проблем та якнайглибше дослідити історію
будь-якого краю, регіону.
У різний час існували і існують сьогодні своєрідні форми організації общин
ченців: чоловічі і жіночі монастирі, особливий тип самостійного, здебільшого
чоловічого, монастиря-пустині. Що ж означає саме слово „монастир”? Воно
походить із грецької мови, у перекладі означає „усамітнене житло, споруда”. Це
релігійна община ченців чи черниць, що становить церковно-господарську
організацію, володіє землями та коштами, капіталом; церковне житлове приміщення
на території, теж належне такій общині. Дерманський монастир у кінці ХVІ –
початку ХVІІ ст. був чоловічим духовно-релігійним осередком.
Висвітлюючи питання виникнення та розбудови Дерманського монастиря, необхідно
з’ясувати, на якій місцевості, розмістилася славнозвісна обитель чернечого
життя. Територія Дерманя була заселена вже у VІІІ – V ст. до н. е. У грамоті
від 8 грудня 1322 р. є перша згадка про Дермань, як населений пункт. Однак
достовірність документу викликає сумніви. У грамоті князь Любарт Гедимінович,
даруючи Луцькій соборній церкві Іоана Богослова свої маєтності, засвідчує:
„Пакы же спаднейшего ради отправованя хвалы Божое, пры церкви соборной даємо…
Будорож, Пичеви, Точьшко как се в себе широко й долго мает до Чудовы могилы з
лесами под Дубно на две мили ку Дерманю” [53, 692-694]. Легенда, перевірити
достовірність якої неможливо, засвідчує перебування у Дермані в 1241 р. хана
Батия.
Точна дата заснування Дерманського монастиря та ім’я його фундатора невідомі,
оскільки відповідні історичні документи не збереглися. Існує лише думка, що
заснував його князь Василь Федорович Острозький, названий “Красним”. Але відоме
ім’я його благодійника – князя Костянтина Івановича Острозького. В даному
випадку інформаційним джерелом є Дерманський пом’яник ХVІІ ст. Він тривалий час
зберігався в самій обителі і починався з роду Острозьких князів. В пом’янику
міститься запис: „эта отметка… для того чтобъ обратить на князя Василія
особенное вниманіе какъ на фундатора Дерманського монастиря, каковымъ тогда,
полагать можно... по преданію князь Василій Федоровичъ, скончавшийся около 1450
года. Отъ с.м. 6958” [29, 1]. Тобто, згідно документом, початок функціонування
Свято-Троїцької церкви припадає на середину ХV ст.
Глибоке історичне коріння монастиря у Дермані в ХV – ХVІ ст. засвідчують
письмові документи. Першим аргументом є пожертва князя Костянтина Івановича
Острозького у 1499 р., який подарував книгу Каликстових повчань (патріарха
Константинопольського), а 1507 р. – Євангеліє [87, 388; 91, 3; 96, 43; 186,
211]. Також згадуваного, 1507 р. князь К.І. Острозький „офірував ... срібні
визолочені потир, дискос і лжицю, хрест із мощами та облачення” [87, 388]. Про
зазначене благодійництво на користь духовного осередку згадує дослідник В.
Рожко, який вказує, що „прямих документальних даних про час, засновника і
будівничого обителі Святої Троїці історія не зберегла, але, посилаючись на
пізніші джерела, можна вважати її фундатором князя Василя Федоровича
Острозького”, а виходячи із запису у Дерманському пом’янику, автор стверджує
„можемо вважати будівничим Дерманського монастиря саме князя Василя, а часом
будівництва – середину ХV ст.” [202, 107-111].
У статті, опублікованій у журналі „Волинські єпархіальні відомості” за 1872 р.,
зазначається, що обитель заснував у першій половині ХV ст. князь Василь
Федорович Острозький (Красний). Сама ж мотивація обґрунтована даними, що взяті
із запису у вказаному пом’
- Київ+380960830922