РОЗДІЛ 2
ЗАРОДЖЕННЯ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ ТА РОЗВИТОК КООПЕРАТИВНОГО ПРАВА У ХІХ СТ.
2.1. Формування організаційно-господарських та норматив- но-правових принципів кооперативного будівництва на європейському континенті
Значний уплив на теорію та практику вітчизняного кооперативного руху другої половини ХІХ - першої чверті ХХ ст. мала діяльність європейських кооперативних асоціацій та розроблене з метою відповідного правового регулювання європейське кооперативне законодавство. Українська інтелігенція, що опікувалася створенням споживчих товариств на рідних землях, не маючи практики організації та керівництва кооперативами, змушена була постійно звертатися до досвіду своїх зарубіжних колег, зокрема - англійських кооператорів. Так, М. Баллін, засновник першого українського споживчого товариства в м. Харкові, власноручно переклав книгу Дж. Холліока, присвячену історії зародження споживчих асоціацій на англійських землях, яка сприяла розширенню уявлень кооперативної громадськості про завдання та принципи споживчої кооперації [134]. Надалі, українські кооператори неодноразово використовували досвід європейських кооператорів під час розробки статутів товариств та ведення господарської діяльності, на що постійно зверталася увага в літературі дореволюційного періоду [20, с. 8 - 9].
Зважаючи на велике значення європейської кооперативної школи в розвитку споживчих товариств України та Росії, на наш погляд, видається необхідним відтворення та проведення аналізу процесу формування організаційно-господарських та нормативно-правових принципів кооперативного будівництва на європейському континенті
Слід одразу зазначити, що в ході подальшого наукового аналізу ми більшу увагу плануємо приділити розвитку англійської споживчої кооперації. Це, насамперед, пояснюється тією роллю, яку вона відіграла не лише в українському, а й загальноєвропейському кооперативному русі. На сьогодні, більшістю дослідників визнаний той факт, що саме англійська кооперативна школа виробила універсальні принципи організації та діяльності споживчих товариств, на які пізніше орієнтувались європейські і українські кооператори.
Виникнення кооперативного руху, на думку більшості дослідників, безпосереднім чином пов'язана з процесом становлення індустріального суспільства. Перехід до нового типу соціально-економічного укладу - капіталістичного - та розвиток товарно-грошових відносин детермінував значні зміни в матеріальних умовах життя населення європейських країн. І слід визнати, що ці зміни не завжди несли в собі позитивний заряд. Так, суттєвою проблемою, з якою зіткнулися люди найманої праці, середні прошарки міста, а відтак і селяни, була проблема розриву між виробництвом і споживанням. Розрив цей став наслідком промислової революції з її бурхливим розвитком машинного виробництва, транспортних засобів, науки та освіти, розширення товарно-грошових відносин і збільшення чисельності міського населення. Споживання теж втратило свій натуральний характер, з'явився споживач, який вимагав дешевого та якісного товару. Проте, тогочасна система торгівлі та промисловості виявилися неготовими задовольнити ці потреби населення, оскільки на попередньому етапі історичного розвитку вони орієнтувалися на задоволення споживчих потреб представників заможних прошарків населення. У результаті виник дефіцит окремих товарів, що призвело до збільшення їх вартості. До того ж, користуючись своїм привілейованим становищем, більшість торгівців починають необґрунтовано завищувати ціну на найнеобхідніші населенню товари і вдаються до їх фальсифікації.
Особливо тяжким було становище європейського міського пролетаріату. Різке збільшення чисельності найманих працівників та механізація процесу праці викликало перенасичення ринку робочих рук та призвело до падіння рівня заробітної плати. Для прикладу наведемо динаміку зміни заробітної плати болтонських ткачів (Англія). У 1795 р. вони отримували 33 шилінги та 14 пенні на тиждень, у 1815 р. - 14 шилінгів, а в період з 1829 до 1834 рр. заробітна платня впала до 5 шилінгів та 6 пенні [135, с. 63]. Подібні тенденції спостерігалися і в інших європейських країнах.
Для збільшення прибутків власники промислових закладів вдавалися до різноманітних засобів експлуатації робітників. Так, користуючись сприятливою для себе кон'юнктурою на ринку праці, де пропозиція перевищувала попит, вони нав'язували найманим працівникам невигідні форми виплати зароблених коштів. Зокрема, у Англії широкого розповсюдження набула т.зв транк-сістем (truck system) - система обов'язкових покупок у фабричній крамниці: власник виробництва виплачував грошима лише частину заробітку, а на іншу - робітник, згідно з контрактом, зобов'язаний був купувати у крамниці товари, досить часто неякісні та дорожчі, ніж у звичайних торгівельних закладах. Ця система давала змогу господареві буквально оббирати робітників, отримуючи від них за проданий товар у три рази більше від його справжньої вартості [136, с. 4]. Крім того, на фабриках практикувалося широке штрафування робітників, навіть за дрібні провинності, що призводило до зменшення і без того мізерної заробітної плати.
За таких умов життя незаможних прошарків, особливо міських, ставало дедалі нестерпнішим. "Більш ніж одна третина нашого робітничого населення, - писав один з перших англійських кооператорів Ф. Бейкер, - складається з ткачів та робітників, заробітна плата яких недостатня для того, щоб створити та утримувати сім'ю без приходської підтримки. Ця частина суспільства складається, у своїй більшості, з пристойних та поважних людей, які страждають більш за все від зниження заробітної платні та труднощів даного періоду" [135, с.287].
Швидке зубожіння значної частини населення викликало занепокоєння в урядових колах і серед окремих представників заможних верств населення, які прагнули зменшити гостроту наростаючого соціального конфлікту шляхом поліпшення становища пролетаріату. Одним із заходів у цьому напрямку стала організація у другій пол