РОЗДІЛ 2
ПОЧАТОК НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАЦІ М. КАЩЕНКА
2.1. Формування світогляду майбутнього вченого
Народився Микола Феофанович Кащенко на хуторі Веселому Лукашівської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії (нині - Запорізька область) 7 травня 1855 року у багатодітній сім'ї. Він був передостанньою, восьмою дитиною в сім'ї небагатих українських поміщиків [73, арк. 70]. Пізніше особисто М. Кащенко писав, що він родом з дворян Катеринославської губернії [148 , арк. 91].
Генеалогія роду М. Кащенків сягає часів розквіту Запорізької Січі. Один з його пращурів брав участь у морському поході проти турків, який очолював отаман Мороз [307, с. 7].
Цікавими для розуміння процесу формування світогляду майбутнього вченого є спогади: "Часом мені здається, що я пам'ятаю, як мене віднімали від грудей, а також той час, коли я ще погано говорив і вважав, що 30 - це найбільше число, яке існує" [78, арк. 1]. Автобіографічні спогади та мемуарні записи є фактично єдиним джерелом його біографічних даних.
Важливий вплив на формування особистості М. Кащенка мала родина, як носій традицій щодо сприйняття та осмислення світу. Дитинство майбутнього вченого пройшло на хуторі Веселім у родинному колі. Батьки, поміщики середнього класу, після звільнення селян поступово втратили своє господарство. Сім'я Кащенків була, як зазначалося, багатодітною - п'ять синів і чотири доньки. Особливо близькими були Микола та Андріан (різниця у віці - більше трьох років). Пізніше М. Кащенко писав: "Таким чином, ми з Андріаном створювали як би зовсім окрему маленьку групу, але зате між собою ми були дуже дружні і нерозлучні у всіх своїх дитячих інтересах" [166, арк. 2]. В автобіографії зазначав, що "молодший брат Андріан був постійним моїм товаришем у дитячих іграшках і ми на все життя заховали дуже теплі відносини" [167, арк. 3].
Сім'я Кащенків жила дуже скромно. Особливо бережливою була мати [73, арк. 1]. Першу освіту хлопчику дали сестри Катерина та Олександра. У багатодітних родинах діти рано дорослішають, часто старші виховують молодших [307, с. 7].
Дивно, але батьки мало приділяли увагу вихованню дітей. Мама, Марія Семенівна Кащенко, дуже любила дітей, особливо синів, але проявлялась любов, в основному, турботою про матеріальне забеспечення, дотримання звичаїв. М. Кащенко згадував: "Ми завжди були ситі і одягнені, молилися вранці і ввечері, і час від часу їздили в церкву. Як не сумно, але потрібно сказати, що духовної близькості з мамою, навіть у самому ранньому дитинстві не відчувалося; і вона сама, очевидно, зовсім не усвідомлювала потреби" [77, арк. 56].
Подібне майбутній вчений написав і про батька. Відчувається почуття гордості за нього, повага, але і відсутність духовного єднання. Феофан Гаврилович, був розумним, працелюбним, стриманим і справедливим, дуже любив книги. Його прізвище знайдено серед осіб, які підписалися у 1841 році на книжку біографій російських генералісимусів і фельдмаршалів Д. Бантиш-Каменського. Певний час Феофан Гаврилович Кащенко був почесним мировим суддею. У спогадах М. Кащенко повідомляв, що батько був великим любителем садівництва [78]. Родинне оточення відіграло важливу роль у формуванні життєвої позиції та світогляду вченого.
Джерелом творчості була чарівна природа Катеринославщини. Дитинство майбутнього вченого пройшло на лоні щедрої української природи, і бажання глибше зрозуміти таємниці навколишнього світу, спостерігати й пізнавати його, здавалося, народилося в ньому, разом з усвідомленням своєї особистості [321, с. 96].
М. Кащенко рано почав читати, із задоволенням переглядав старі книги батька і старших сестер. Улюбленою книгою до гімназії була "Мир божий" (А. Разін, 1860), що містила чимало відомостей з природознавства. Книги відкривали перед допитливою дитиною новий, невідомий світ, сприяли розвитку його індивідуальності.
У дитинстві М. Кащенко був замкнутим та сором'язливим, не говорив про свої бажання, нічого не просив. Пізніше згадував: "Усвідомлення щастя не було. Бракувало душевної теплоти і духовного керівництва. Несміливість, нерішучість, не зважувався нічим виявити радість; замкнутість, постійний страх спілкування з людьми. А з іншої сторони, можливо, саме ця трудність добувати знання і викликала те прагнення до нього, яке, в кінці-кінців дало мені можливість провести своє життя не зовсім уже безрезультативно" [78]. Отже, перші роки життя заклали у майбутнього вченого важливі риси непересічної вдачі, які він протягом всього життя виховував у собі: наполегливість, цілеспрямованість та вміння долати труднощі.
Середню освіту М. Кащенко отримав у Катеринославській гімназії, яку закінчив у 1875 році зі срібною медаллю. Навчання в початкових класах йшло гірше, головним чином тому, що М. Кащенко не мав можливості купити підручники і не користувався допомогою під час підготовки домашнього завдання. Починаючи з п'ятого класу, справи пішли краще, зовнішні умови не змінилися, але розумово він ніби прозрів, не потрібна була постороння допомога. Своїх вчителів він згадував з вдячністю, але гімназія того часу, як навчально-виховний заклад, залишила в нього неприємні спогади.
"Любов до природознавства, - писав М. Кащенко, - проявилася у мене з самого раннього віку" [78, арк. 2]. У гімназії під впливом вчителя К. Лавриченка зібрав свій перший гербарій і пізніше зробив підпис російською і латинською мовами.
Поряд з природничими науками майбутнього вченого приваблювало малювання. У спогадах М. Кащенко писав: "Як козак, який звичайно говорить, що не пам'ятає того часу, коли він не вмів їздити верхи, так і я маю повне право казати, що не пам'ятаю того часу, коли б я не вмів малювати" [78, арк. 192]. Пізніше до всіх своїх праць М. Кащенко власноруч дуже ретельно робив усі малюнки.
М. Кащенко отримав традиційну для другої половини ХІХ століття гімназійну освіту, що з одного боку, дало йому широку гуманітарну підготовку, знання іноземних мов, а з іншого - заклало основу для вивчення
- Київ+380960830922