РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ КИРИЛА СТУДИНСЬКОГО ЯК ОСОБИСТОСТІ, НАУКОВЦЯ ТА ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧА
2.1. Дитячі та шкільні роки
Життєвий шлях К. Студинського позначений багатогранною громадсько-політичною та науковою діяльністю. Він зробив вагомий внесок у мовознавство, літературознавство, публіцистику. Крім того помітна його роль у громадському житті та організації української науки. К. Студинський настільки різнобічна і могутня постать в українському суспільно-національному та науковому процесах кінця XIX - перших десятиліть XX ст., що вивчення його творчості вказує не лише на важливе значення цієї особистості для історії нашого народу, а й дає змогу глибше зрозуміти обставини відродження західноукраїнських земель у той час, з'ясувати причини і характер подій, що відбувалися в Україні взагалі.
Важливу роль у формуванні світогляду та утвердженні громадянської позиції К. Студинського відіграли місце народження, родинне коло, роки навчання, перший громадсько-політичний та професійний досвід.
Аналізуючи історію Східної Галичини 60-70 років ХІХ ст., слід відзначити, що це був нелегкий і деякою мірою визначальний час для всього краю. Як зазначав історик І. Кревецький, "1860-70-і роки - це переломний час в політичній історії Галичини. Після змін, які в тих часах пережила австрійська держава (перехід від абсолютизму й централізму до конституціонізму й автономізму, впровадження так званого австро-угорського дуалізму), а які розуміється не могли не мати великого впливу також на політичне життя Галичини" [506, с. 22]. У цей час жили й творили І. Франко, М. Грушевський, В. Стефаник, В. Гнатюк, А. Шептицький, Ю. Романчук, Є. Олесницький й інші. Серед когорти відомих східногалицьких діячів виступає яскрава й неординарна постать К. Студинського.
Народився К. Студинський 4 жовтня 1868 р. у с. Кип'ячка, що знаходиться за 12 км на південь від Тернополя у сім'ї священика.
Рід Студинських був типово галицьким. Його коріння було в духовно-священицькому середовищі. К. Студинський нараховував в своєму роду 10 душпастирів.
Він виростав у сім'ї, де панував український національний дух, атмосфера різнобічної зацікавленості проблемами суспільно-політичного життя. Його батько - о. Й. Студинський, високоосвічена і національно свідома людина, належав до тієї генерації греко-католицьких священиків, котра взяла на себе нелегке завдання відродження національної свідомості українців Східної Галичини. Великою мірою греко-католицьке духовенство використало можливості, які існували в Австрійській імперії, для національного розвитку українців.
Одержавши освіту, живучи серед народу, українські священики не обмежились тільки проповіддю християнства і суто церковними завданнями, а виступили в ролі громадських провідників. Як зазначав, К. Студинський у своїй автобіографічній повісті "Поема молодості", "отець Йосиф належав до тих людей, котрі народну свідомість винесли з рідної хати" [182, арк. 2]. У домі його батька завжди розмовляли українською мовою, хоча переважна більшість східногалицького духовенства використовували польську.
Рід Студинських походив із села Студінки Калуського повіту, мав також і польське відгалуження. Знаменитий віртуоз В. Студинський як соліст театрального оркестру був автором 29 краков'яків, які від середини ХІХ ст. танцювали у шляхетських салонах. К. Студинський, молодший брат Вінцента, переїхав до Варшави і здобув там поважне становище як композитор, педагог і організатор хорів. Наймолодший Петро був викладачем Краківської музичної школи. Загальною улюбленецею була В. Студинська - солістка Краківського та Варшавського оперних театрів [39, с. 4].
Одна з тіток К. Студинського - Герміна - була дружиною видатного етнографа, дослідника Гуцульщини В. Шухевича, інша - Євгенія - вийшла заміж за громадського діяча О. Барвінського.
Найцікавішим був той факт, що далеким родичем К. Студинського був римський Папа Пій ІХ. На одному з балів у Барселоні сестра майбутнього папи - М. Доротея, графиня Фаретті, познайомилася з ротмістром наполеонівських військ І. Стрільбицьким (мати К. Студинського походила з роду Стрільбицьких - Авт.), після чого невдовзі вони одружилися. Ось як описав це сам К. Студинський: "В часі наполеонівських воєн, польських повстань з року 1831, а навіть 1863 чимало галицьких українців боролися в ім'я Польщі на французьких і польських побойовищах. Національна свідомість була у них польською. За Польщу проливали вони кров, покутували по в'язницях Куфштайну і Шпільбергу. Були між ними люди світські і священики.... До тих людей, що в ім'я Польщі боролися у французькій армії, належав згаданий Іван Стрільбицький..." [158, арк. 12-13].
Брат матері - Володимир захистив диплом хіміка у Петербурзі, заснував в Києві фабрику мінеральних вод, з часом став одним з провідних підприємців цукроваріння [158, арк. 9-10]. Окрім того, він був меценатом різноманітних українських товариств, а у 1894 р. передав 5 тис. карбованців допомоги для бідних студентів Київського університету [178, арк. 65]. У Києві він був власником готелю з назвою "Минеральные воды", який знаходився на території нинішнього ботанічного саду КНУ ім. Т. Шевченка. У цьому готелі зупинялися галицькі українці [585, с. 58-59]. Саме з нього бере початок російська лінія Трєскіних, з якими на початку ХХ ст. К. Студинський підтримував дружні стосунки, поки та родина не загубилася в еміграції.
Слід погодитися з думкою дослідників О. Рузанова та П. Романюка про те, що старі галицькі роди були тісно пов'язані з історією польських, австрійських, німецьких, російських родин, утвердженню яких значною мірою прислужилися [39, с. 4].
Батько Кирила - Йосиф Студинський народився 1 січня 1836 р. у Чернівцях, 1860 р. закінчив богословський факультет у Львові. Після чого 26 лютого 1861 р. він одружився з В. Качалою (1844 р. н.), дочкою відомого священика, культурного діяча та політика о. С. Качали, одного з фундаторів та засновників "Просвіти", НТШ, часопису "Діло", депутата державної ради у Відні. Згодом
- Київ+380960830922