РОЗДІЛ 2
ЗАКОНОМІРНОСТІ Й ОСОБЛИВОСТІ
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНОГО ЧЛЕНУВАННЯ В ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ ТЕКСТІ
2.1. Сегментування як засіб розриву внутрішньореченнєвих синтаксичних зв'язків
Розвиток лінеарної структури сучасного українського речення визначається процесом активного впливу усного мовлення на писемне, що найвиразніше виявляє себе в публіцистичному тексті як специфічному різновиді мовленнєвої діяльності, що залежить від ситуативно-прагматичних чинників. У текстах газетно-публіцистичного характеру найповніше представлено сучасні синтаксичні інновації, що є відхиленням від загальноприйнятих закономірностей організації речення й тексту. Зміни у синтагматичному ладі публіцистичного мовлення відбуваються в напрямі розчленування цілісної конструкції на окремі сегменти, що призводить до зміни внутрішньореченнєвого зв'язку й посилення відцентрованих тенденцій, які прискорюють перехід речення у площину тексту. Будучи зорієнтованим на швидкоплинний і динамічний реальний світ, публіцистичне мовлення витворює власний синтаксичний лад, експресивізація якого досягається шляхом розчленування висловлення на сегменти з метою їхньої актуалізації.
Сегментовані (в широкому розумінні цього терміна) конструкції є засобом зміни, а іноді й розриву внутрішньореченнєвих синтаксичних зв'язків. Базовим формально-граматичним зв'язком простого українського речення є предикативний реченнєвотвірний, всі форми вияву якого представлені в публіцистичному мовленні:
а) координація: У редакціях часто працюють далекі від журналістики люди (Літературна Україна. - 2005. - 12 травня. - С.2); Я вчора був у Кремлі (Пік. - 2002. - 5-11 листопада. - С.17);
б) співвияв: Україна - житниця Європи! (Експрес. - 2005. - 17-24 лютого. - С.2); Будь-яка революція - це стрімке прискорення історії, це розпад старих інститутів (Україна молода. - 2004. - 12 грудня. - С.4);
в) співположення: Серед відібраних для Володимира Путіна питань були й курйозні (Час. - 2004. - 5.10-29.11. - С.2); Вона в колгоспі 33 роки в передовиках (Сільські Вісті. - 2003. - 30 вересня. - С.1);
г) співвідношення: Борисе Миколайовичу, як би охарактеризували нинішній етап відносин України зі США? (День. - 2005. - 22 липня. - С.5);
д) тяжіння: На майдані зібралися люди, щоб відсвяткувати 100 днів Помаранчевої революції, але їхні висуванці не прийшли. Люди стояли похмурі,вони не веселилися як 100 днів тому (Самоврядування Києва. - 2005. - 12 листопада. - С.4).
Зорієнтованість публіцистичного тексту на широкий читацький загал і усно-розмовне підґрунтя визначають максимальний вияв внутрішньореченнєвого предикативного зв'язку у формі типового його вияву - координація, а зосередженість на самій дії, процесі чи стані при неможливості або небажанні автора домінувати першого актанта дії спричиняє значну кількість односкладних структур, головний член яких у стягненій формі репрезентує відношення змісту речення до об'єктивної дійсності: Через чотири місяці мою телепрограму закрили (Київ сьогодні. - 2005. - 4 лютого. - С.15); А яким іще шляхом можна вплинути? (Час. - 2004. - 5 жовтня - 29 листопада. - С.2); В Аргентині нараховується приблизно півтори тисячі дітей, які мають проблеми зі зростом (Україна молода. - 2004. - 24 грудня. - С.14).
Актуалізація змісту шляхом його сегментації при збереженні форми предикативного зв'язку виявляє дві тенденції синтаксичного ладу сучасного публіцистичного мовлення: з одного боку, видозміни реченнєвих структур при формальному збереженні єдності речення (вставні й вставлені конструкції), з іншого - розчленування цілісного висловлювання на сегменти, винесені за межі речення, коли ступінь послаблення доцентрованих тенденцій і характер зв'язку між базовою частиною й сегментом визначаються цілісним змістом всього повідомлення, валентністю компонентів опорної структури, ситуативно-прагматичними чинниками (парцеляція, власне сегментація, приєднування).
Актуалізація змістових компонентів за умови збереження формальної цілісності речення відбувається шляхом уведення до його структури вставних і вставлених конструкцій, що відображає не лише особливості внутрішньореченнєвої лінеарності, а і є засобом експресивізації публіцистичного мовлення, що досягається шляхом прирощення додаткових об'єктивно-суб'єктивних модальностей. Вставний компонент, уведений у структуру простого речення, змінює характер внутрішньореченнєвого зв'язку, додаючи до предикативного реченнєвотвірного модальний реченнєвомодифікуючий. Порівняємо: Лідером запрошень є Росія < За словами А.Юсова, лідером запрошень є Росія (Київ сьогодні. - 2005. - 4 лютого. - С.5); Пращури забрали його з собою < Мабуть, пращури забрали його з собою (ПіК. - 2001. - 5-11 червня. - С.26). Хоча виділювані в ускладнених реченнях конструкції не призводять до розриву реченнєвих зв'язків, а лише модифікують наявний, уміщена в них вказівка на джерело інформації й на ймовірність повідомлення спрямовує розвиток лінеарної структури в напрямі складного речення, що є репрезентантом двох пропозицій: А.Юсов говорить, що лідером запрошень є Росія; Можна припустити, що пращури забрали його з собою.
Зростання уживаності вставних слів, словосполучень і речень пояснюється суб'єктивованістю публіцистичного мовлення, режимом мовної економії задля передачі більшої інформативності стислішими формами, функціями писемного жанру газетно-інформаціного підстилю. Сегменти вставності, характеризуються включенням в реченнєву структуру спеціалізованих елементів на позначення ймовірності/неймовірності, достовірності/припущення, уточнення джерела повідомлення, ставлення чи оцінки висловлюваного, реалізують реченнєвомодифікуючий синтаксичний зв'язок, що за своєю граматичною суттю є внутрішнореченнєвим: Читач, думаю, може зрозуміти, які питання я готував для Миколи Замковенка (ПіК. - 2001. - 5-11 червня. - С.10); Дійсно, в день голосування (20 березня) склалося враження, що лідери трійки нетрадиційно різких висловів на адресу Ющенка припустилися винятков