РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ПРЕДСТАВНИЦЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГІРНИЧОПРОМИСЛОВЦІВ ПІВДНЯ РОСІЇ
2.1. Передумови утворення З'їздів гірничопромисловців
Ринок та пов'язані з ним товарно-грошові відносини існували здавна, а нефіксовані прибутки, готовність до ризику, новаторський підхід до справи, урахування співвідношення попиту й пропозиції, тобто все те, що й зараз становить суть підприємницької діяльності, було наявне й у найдавніших цивілізаціях. Це дає підставу вважати, що підприємництво як атрибут та найважливіший чинник ринкової економіки не обмежується лише добою капіталізму [293, с. 12]. Воно мало набагато більшу протяжність у світовій історії, бо виникло одночасно з торгівлею та обміном.
Об'єднання торговців та промисловців уперше виникають у добу Середньовіччя у формі цехів і гільдій. Видатний німецький філософ Г. Гегель, даючи характеристику ролі сучасних йому товариств та корпорацій, називав їх "моральним корінням", "джерелом глибини та сили суспільства", які забезпечують його органічний зв'язок з державою [285, с. 32]. З розвитком виробничих потужностей цехова організація з її суворою регламентацією вироджується, поступаючись місцем вільним союзам промисловців [306, с. 7]. Відтоді починається якісно новий період у розвитку інституту представництва промислових інтересів, результатом якого стали підприємницькі союзи капіталістичного характеру.
Представницькі організації буржуазії Російської імперії - наслідок системних змін в економічній та соціальній сферах пореформеної доби. Позбавлена можливості європейських шляхів впливу, буржуазія Росії, все-таки здійснювала суттєвий, постійний тиск на діяльність уряду. Саме підприємницькі представницькі установи відіграли роль з'єднувальної ланки між економічною та політичною діяльністю буржуазії, були тією організаційною формою, яка підготувала її вихід на політичну арену.
Під підприємницькими союзами в широкому контексті розуміється "об'єднання підприємців для захисту економічних інтересів" [274, с. 1]. Це поняття охоплює кілька видів організацій, оскільки становище промисловців як учасників виробництва відрізняється багатогранністю суспільних зв'язків, у які вони втягнуті. Перш за все, необхідність в об'єднанні підприємців була обумовлена діяльністю апарату державної влади. Податкова, залізнична, митна та інші сфери державної політики так чи інакше вступали в протиріччя з інтересами підприємців. Крім того, промисловці змушені були опікуватися покращенням техніки виробництва, вирішувати проблеми ринків збуту продукції та ринків праці, формування цінової політики галузі та створення позитивної громадської думки. Весь комплекс окреслених завдань розпадався на три великих напрями, де підприємці постають як носії комерційних інтересів, роботодавці й суб'єкти суспільно-політичного життя. Перший напрям завдань спонукав промисловців до створення картелів, трестів, синдикатів, другий - союзів роботодавців, третій - з'їздів, дорадчих контор [255, с. 7].
Об'єктом впливу організацій останньої категорії є держава, тобто всі органи законодавчої та виконавчої влади як такі. Свої завдання вони реалізували шляхом систематичного тиску на владні установи та громадську думку. Відповідно до цієї мети кристалізується й зміст діяльності цих організацій, який зводиться до представництва інтересів капіталу перед державними органами, що формують економічну та соціальну політику в країні. Саме тому ці організації найкраще характеризуються назвою "представницькі", яка відображає їхні суттєві змістовні ознаки.
Один з перших дослідників підприємницьких союзів Є.С. Лурьє пропонує класифікувати їх відповідно до ініціативи утворення організації на офіційні та приватні [274, с. 13]. Офіційні організації виникли за переважної участі держави, а приватні - з ініціативи зацікавлених підприємців. Перші повинні були виконувати функцію посередницького органу в справах промисловості між центральними й місцевими органами влади та торгово-промисловим класом. Установи офіційного представництва об'єктивно виникли набагато раніше за підприємницькі об'єднання приватного типу. Спеціальні дорадчі торгово-промислові з'їзди вперше були скликані в правління Катерини І у 1727 р. [282, с. 5]. Коли розвиток промисловості й торгівлі досяг значного рівня, урядові кола відчули потребу дорадчої участі підприємців у комісіях та нарадах з економічних питань. Для ефективного управління й контролю держава ініціювала створення організацій, які б відображали інтереси торгово-промислового стану. Здійснюючи реформи фінансової, торгової та соціальної сфер, держава повинна була враховувати інтереси підприємців. Це спонукало можновладців до створення організацій представництва інтересів відповідних професійних груп - мануфактурних та комерційних комітетів, біржових товариств [329, с. 332 - 333]. Представники торгово-промислових кіл отримали можливість брати пряму участь у діяльності державного апарату. Але це був процес еволюції представництва лише з позиції влади. Разом з тим, сам торгово-промисловий клас усвідомлював вагу колективного впливу. Перевага підприємців полягала в тому, що за допомогою численного штату досвідчених фахівців вони мали можливість усебічного дослідження будь-яких економічних питань. Для уряду підприємницькі організації відігравали роль допоміжних органів, для торгово-промислових кіл - їх повноважних представників.
За відсутності альтернативи, офіційне представництво створило фундамент, на якому будувалася система захисту інтересів підприємців. Ці організації носили напівбюрократичний характер, буржуазія відігравала там роль "знаючих осіб". Органи офіційного представництва промисловості та торгівлі працювали за принципом територіальності, тобто поширювали свою компетенцію на конкретний регіон, їх склад призначався урядом, у своїй діяльності вони були обмежені законодавчо закріпленими нормами, не мали права вільного внесення доповнень у програму засідань. Інтереси окремої галузі промисловості не могли знайти в таких установах усебічного розгляду. Зокре