РОЗДІЛ 2
ЗНАЧЕННЄВА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ГРАМЕМ ТЕМПОРАЛЬНОСТІ СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНОЇ ПРИРОДИ
2.1. Темпоральність як функціонально-семантична категорія
Паралельно із категоріями, що залежать від структури кожної мови, або окрім них, функціонують позамовні категорії. Ці категорії є універсальними, оскільки функціонують у всіх мовах, хоча рідко виражені в них однаковими способами. Це так звані поняттєві категорійні одиниці - деякі з них належать до фактів навколишнього світу, інші - до розумової діяльності чи логіки. У філософії час - це послідовність буття речей та подій, чітка організація їхнього розвитку, взаємозв'язку, це внутрішня характеристика руху матерії. Час виявляє себе як тривалість, послідовність існування та зміни стану різних систем: його характеризує тривимірність, односпрямованість (рух від минулого до майбутнього), незворотність, єдність загального та одиничного, неперервність та дискретність. Односпрямованість часу зумовлена асиметрією причинно-наслідкових відношень, загальною необерненістю процесу розвитку матеріальних систем, неможливістю повного повтору пройдених (минулих) станів та циклів. Будь-які спроби визначення категорії часу, виду, способу дії та лінгвістичні репрезентації цих понять неодмінно вимагають пояснення саме природи часу. Аврелій Августин пов'язував час із внутрішнім світом людини: людська душа поєднує у собі вічність і плинність - минуле фіксується завдяки пам'яті, майбутнє - це сподівання, передбачення, теперішнє - споглядання [1, с. 22-24]. Аристотель визначав природу часу так: минулого вже немає, майбутнього ще не існує, теперішнє - це момент єдності буття і небуття [11, c. 91]. Категорії мислення (або поняттєві категорії) знаходять відображення у граматичних категоріях і деякою мірою збігаються або, навпаки, розбіжні з ними. Єсперсен, наприклад, висуває проблему відношень між граматичною категорією часу (англ. tense) і категорією реального часу (англ. time) [78, c. 6]. Ми спираємось на положення про те, що граматичний час співвідносний із часом реальним, адже "ті поняттєві категорії, що набувають у мові своєї синтаксичної чи морфологічної форми, стають граматичними поняттями" [145, с. 71].
Мовну категорію визначаємо як групу мовних елементів, виділену на основі певної спільної властивості, тобто відповідної ознаки, яку покладено в основу поділу великої сукупності однорідних мовних одиниць на обмежену кількість класів, компонентам яких притаманне те саме значення вирізнюваної категоризованої ознаки [126, с. 215]. Граматичні категорії (ГК) виступають одними із найважливіших мовних категорій, у складі яких розрізнювані морфологічні, синтаксичні та словотвірні. Зауважимо, що будь-які граматичні значення насамперед є поняттєво-логічними. Мовні категорії є похідними від поняттєвих. Вони виходять із семантики універсальних понять, а тому за змістом є поняттєвими, а за формою - мовними. Ми визначаємо систему поняттєвих категорій і їхній зміст, а зокрема поняття часу, в реалізації семантичних функцій у мовних засобах, завдяки яким ці поняттєві категорії закріплені в мові. У поняттєвій основі категорії часу перебувають часові параметри, абстраговано узагальнені у нашому мисленні. Це такі часові властивості, як безкінечність, незворотність, упорядкованість, протяжність (тривалість), односпрямованість, відносність. Категорійне логіко-філософське поняття часу, що відтворює об'єктивну дійсність, відображене у граматиці мови у вигляді загального поняття, вираженого в граматичній категорії часу.
Узагальнене значення часу в мові, є поняттєвою категорією. Категорія часу постає у підкатегоріях абсолютного і відносного часу. Абсолютний час - час у прямому значенні, тобто співвідносний із моментом мовлення. Відносний час (релятивний, ретроспективний) характеризує уживання часових форм для позначення послідовності, наступності, попередності дій [189, c. 13-18]. Зазначимо, що момент мовлення "стосується не лише мовленнєвого аспекту речення, а означає співвіднесеність характеру часової семи з віссю теперішнього часу" [144, с. 216]. ГК дієслівного часу в системі мови входить у наповненішу функціонально-семантичну категорію темпоральності із власною системою грамем. У ній виділяємо граматичний центр, утворюваний дієслівними формами часу, що взаємодіють із різними засобами її периферії: лексичними показниками часу, елементами контексту тощо.
Становлення теорії граматичних категорій відбувалося водночас із дослідженням поняттєвих категорій, які визначають як "смислові компоненти загального характеру, що властиві не окремим словам і системам їхніх форм, а широким класам слів і виражаються в природній мові найрізноманітнішими засобами" [126, с. 385]. У поняттєвих категоріях вбачали той об'єднуючий елемент, який пов'язує мовну реалізацію із загальною системою людського мислення, а відтак, із категоріями логіки та психології. Таке розуміння поняттєвих категорій сприяло класифікації їх на філософські, логічні, психологічні, онтологічні, когнітивні, концептуальні, мисленнєві [126, с. 385].
У сучасному мовознавстві поняттєві категорії співвідносять із семантичними, які є мовною інтерпретацією і реалізацією поняттєвих категорій, а з іншого боку - поняттєві категорії постають як різні аспекти одного об'єкта. На цьому, зокрема, наголошує О. В. Бондарко, зазначаючи, що "основою всіх ФСП є відображення тих або тих відношень об'єктивної дійсності (часових, просторових, якісних, кількісних тощо) у свідомості людей як відповідних семантичних категорій (зрозуміло, висловлювання спрямоване не на вираження тієї або тієї категорії, а на те, щоб передати кокретний мовленнєвий зміст, але вираження цього змісту регульоване певними категоріальними контекстами)" [31, с. 496]. Сучасна лінгвістика моделює теоретичні моделі, що відбивають наявне в нашій мовній свідомості членування основних категорій об'єктивної дійсності, серед яких, безсумнівно, однією з найважливіших є категорія часу. Такими моделями є функціонально-семантичні поля (ФСП) та системи значень. ФСП відображає тією чи тіє
- Київ+380960830922