РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЬ
2.1.Загальна характеристика клінічних досліджень
Матеріали та методи дослідження. В основу роботи покладено аналіз результатів
оперативного лікування 199 пацієнтів з переломами та несправжніми суглобами ЧПК
кисті, які протягом шестирічного періоду з 1999 по 2005 роки перебували на
лікуванні у відділі мікрохірургії та реконструктивної хірургії верхньої
кінцівки ДУ "Інституту травматології та ортопедії Академії медичних наук
України" (м. Київ), а також у відділі мікрохірургії кисті Інституту
травматології та ортопедії Донецького державного медичного університету ім.
М. Горького.
У процесі роботи був розроблений диференційований алгоритмічний підхід до
вибору тактики хірургічного лікування хворих із переломами та псевдоартрозами
ЧПК, який був застосований у лікуванні 78 хворих, що склали основну групу.
Ретроспективно були проаналізовані результати лікування 121 хворого, яким
проводилося оперативне лікування за традиційними методиками (контрольна група).
Вік пацієнтів - у діапазоні від 14 до 60 років, у середньому 28+8 років.
Чоловіки травмувалися достовірно частіше (p<0, 001), ніж жінки – 180 (90, 5%) і
19 (9, 5%) випадків відповідно.
Таблиця 2.1 Розподіл хворих за віком і статтю
Вік
хворих
Чоловіки
Жінки
Усього
Абс
абс
Абс
<16
0, 5%
1, 5%
2, 0%
16 – 30
123
61, 8%
4, 5%
132
66, 3%
31 – 45
45
22, 6%
3, 0%
51
25, 6%
46 – 60
11
5, 5%
0, 5%
12
6, 0%
Всього:
180
90, 5%
19
9, 5%
199
100, 0%
Як видно з показників Таблиці 2.1, переважну більшість травмованих становили
чоловіки вікової категорії до 30 років (усього 124 хворих (62, 3 %)), що
дотично вказує на зв'язок цього виду травми з тяжкою фізичною працею.
За характером травм хворі розподілилися так (Таблиця 2.2): групи хворих з
нещасними випадками на виробництві – 16 (8, 0%) осіб; зі спортивними травмами –
17 (8, 5%). Найвагоміша частка ушкоджень припала на такі, що сталися у побуті,
– 165 (82, 9%) випадків. Один випадок перелому був у хворого після ДТП.
Таблиця 2.2 Розподіл хворих за видом травм
Вид
Травм
Кількість хворих
абс
Побутова
165
82, 9%
Виробнича
16
8, 0%
Спортивна
17
8, 5%
ДТП
0, 5%
Усього:
199
100, 0%
За давністю травми пацієнти були розподілені на п'ять груп (Рис. 2.1). Групу
свіжих переломів (до 3 днів з моменту травми) становили 5 (2, 5%) хворих,
несвіжих (від 3 днів до 3 тижнів) – 10 (5%), застарілих (від 3 тижнів до 3
місяців) – 17 (8, 5%), переломів зі сповільненою консолідацією (від 3 до 6
місяців) – 28 (14, 1%) і найбільшу групу - пацієнти з несправжніми суглобами
(більше 6 місяців після травми) – 139 хворих (69, 8%).
Рис. 2.1 Розподіл хворих за давністю травми
Дегенеративно дистрофічні ураження супроводжували псевдоартрози у 13, 5 %
випадків (Рис. 2.2). Ознаки деформівного артрозу кистьового суглоба на фоні
псевдоартрозу човноподібної кістки були виявлені у 19 (9, 5%) хворих. Переважна
частина з них 17 (89, 5%) були обстежені та прооперовані пізніше двох років з
моменту травми, і лише 2 (10, 5%) випадки деформівного артрозу виявилися в
межах другого року існування несправжнього суглоба човноподібної кістки.
Асептичний некроз фрагмента човноподібної кістки виник у 23 (11, 6%) пацієнтів.
В шести випадках деформівний артроз та асептичний некроз поєднувалися.
Дегенеративні ураження найчастіше розвивалися після перелому в середній та
проксимальній третині кістки – 17 (80, 9%) випадків.
Рис. 2.2 Дегенеративно дистрофічні ускладнення, які супроводжували несправжні
суглоби човноподібної кістки
За простою анатомічною класифікацією виділили 3 групи переломів, які в
більшості випадків відбувалися в середній третині човноподібної кістки –
170 (85, 4%) (Таблиця 2.3). У проксимальній та дистальній частинах – відповідно
у 19 (9, 5%) і 10 (5, 0%) випадках. Хворі з ушкодженнями в дистальній частині
були найдисциплінованішими, бо всі звернулися по допомогу протягом 12 місяців
після травми. Можливо, чинником, що спонукав їх порівняно швидке звернення до
лікаря, був більш виражений біль.
Таблиця 2.3. Розподіл ушкоджень човноподібної кістки за простою анатомічною
класифікацією
Локалізація перелому
Абс
у проксимальній 1/3
19
9, 5%
у середній 1/3
170
85, 4%
у дистальній 1/3
10
5, 0%
Усього:
199
100, 0%
Оперативне лікування було застосоване в усіх 199 (100%) досліджуваних хворих у
термін від однієї доби до 31 року з моменту травми. В середньому цей термін
дорівнював 25+27 міс.
Були використані такі оперативні методики: аутотрансплантація кісткового
стержня на судинній ніжці (10), аутотрансплантація вільного кісткового стержня
(71), видалення фрагмента ЧПК (11), видалення ЧПК (4),
компресійно-дистракційний остеосинтез (24), МОС з фіксацією гвинтом (49), МОС з
фіксацією шпицями (37), артродез кистьового суглоба (7), стилоїдектомія (47),
корекційна стилоїдотомія (2) та пластика дефекту спонгіозним аутотрансплантатом
(14). Нижче детально наводяться варіанти сполучення використаних методик
(Таблиця 2.5). В основному у різних варіаціях сполучалися дві методики з
вищезазначених. У полі таблиці з назвою «складні сполучення» наводиться
кількість втручань, коли в одній операції сполучалися 3 з вищенаведених методик
(Наприклад; синтез гвинтом чи шпицями з кістковою пластикою та стилоїдектомією
(разом 10 операцій)), а також деякі поодинокі варіанти сполучень оперативних
методик.
У половині випадків імплантація судинного пучка на кістковому якорі вимагала
додаткової фіксації (вільним кістковим штифтом, гвинтом чи АЗФ) з метою
стабілізації фрагментів. Додаткова ротаційна стабілізація шпицею також інколи
виконувалася
- Київ+380960830922